Ухвала суду № 68657311, 31.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6964/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Довгополова О.М., Коваля Р.Й.

за участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у адміністративній справі №809/697/17 за позовом ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003041405 від 25.04.2017,-

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2017 року позивач - ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 25.04.2017р. №0003041405 форма «С», яке складене на підставі Акта перевірки №234/09-19-14-05/00218271 від 05.04.2017р. Стягнути з ГУ ДФС в Івано-Франківській області судовий збір у розмірі 3295,88 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в жовтні 2015 року ДПІ в м. Івано-Франківську проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері ЗЕД ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" за період з 01.10.2014 року по 31.08.2015 року.

За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 21.10.2015 року за №4021/09-15-22-05-01/00218271, згідно якого перевіркою встановлено порушення ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (а.с. 27-41).

На підставі акту перевірки 06.11.2015 року ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення форми "У" за №0003762205, відповідно до якого позивачу нараховано суму грошового зобов'язання по пені в розмірі 458 710,05 грн.

За результатами розгляду ГУ ДФС в Івано-Франківській області скарги ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" в порядку процедури адміністративного оскарження остання була залишена без задоволення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду України від 16.05.2016, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2017, скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

Львівським апеляційним адміністративним судом у постанові від 16.05.2016 року зазначено, що прострочення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями згідно вказаних договорів по валютних операціях товариства з ОАО "Атоменергомаш" становить з 13.10.2014 року до 30.10.2014 року, з ТзОВ "Арматом - М" - з 16.10.2014 року по 21.102014 року, з 27.05.2015 року до 29.05.2015 року.

На підставі вказаного, колегія суддів зробила висновок, що ДПІ в м. Івано-Франківську не вірно обраховано кількість днів прострочення заборгованості.

Судом апеляційної інстанції вказано, що з аналізу положень КАСУ щодо компетенції адміністративного суду вбачається, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи. Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, а тому повноважень щодо нарахування пені за період прострочення по валютних операціях є таким, що не відповідає вищезазначеним критеріям.

В даному випадку встановлено, що в досліджуваних правовідносинах наявні дні прострочення по валютних операціях ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" з контрагентами, проте у меншій кількості, ніж це встановлено ДПІ в м. Івано-Франківську під час перевірки, та однак не може виокремити, ідентифікувати частину в якій спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому, з урахуванням не можливості підміни судом державного органу, рішення якого оскаржується, таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в цілому. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 05.12.2006 року (справа №21-527 во06), яка з врахуванням вимог ст.. 244-2 КАС України є обов`язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Одночасно суд зазначив, що вказане не позбавляє права відповідача розрахувати суму грошового зобов`язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД відповідно до вимог законодавства.

Судом встановлено, що з метою реалізації права контролюючого органу розрахувати суму пені за порушення термінів розрахунку за зовнішньоекономічними операціями ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" з ОАО "Атоменергомаш" за період з 13.10.2014 до 30.10.2014 та з ТзОВ "Арматом-М" - за період з 16.10.2014 по 21.10.2014, з 27.05.2015 до 29.05.2015, ГУ ДФС в Івано-Франківській області видано наказ №401 від 24.03.2017.

Щодо правильності розрахунку, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Згідно ст. 4 закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Перевіркою встановлено граничні терміни проведення розрахунків за контрактом від 22.08.2013 №212/21/2013 укладеним між ОАО "Атоменергомаш" та ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та за договором поставки №02-314 від 09.04.2014 укладеним між ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та нерезидентом ООО "Арматом-М", при цьому перевіркою встановлено прострочення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями згідно вказаних договорів.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що висновок Верховного Суду України у постанові від 15.01.2015 у справі №3-204гс14 висловлений щодо факту нарахування пені згідно вимог господарського та цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.1 статті 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

Доводами представника позивача щодо того, що санкції застосовані оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є адміністративно-господарськими, в розумінні положень статті 250 Господарського кодексу України є доречними, однак суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 цієї статті, зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

У відповідності до пп. 14.1.39. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.265. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з 01.01.2011 (часу набрання Податковим кодексом України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов`язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Даний висновок узгоджується з позицією позивача щодо того, що головним органом контролю в спірних правовідносинах є Національний банк України.

Положення частини 2 статті 250 ГК України вказують на питання застосування зазначених санкцій. А єдиним органом, на який покладено обов'язок застосування таких санкцій є органи ДФС.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Дана позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25.10.2016 №К/800/15727/15 та ухвалі від 14.12.2016 №К/800/7958/13.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у адміністративній справі №809/697/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.М. Довгополов

Р.Й. Коваль

Повний текст ухвали складений 05 вересня 2017 року.