Ухвала суду № 68657230, 29.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6694/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та ОСОБА_3 на постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, виконавчого комітету Бібрської міської ради, Бібрського міського голови ОСОБА_4 про визнання неправомірною та протиправною бездіяльності, стягнення середньомісячного заробітку,-

В С Т А Н О В И В :

07 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.10.2016 року просив: 1) визнати неправомірною та протиправною бездіяльність Бібрської міської ради, виконавчого комітету Бібрської міської ради, Бібрського міського голови ОСОБА_4 щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку на період працевлаштування за період з 28 листопада 2015 року по 30 березня 2016 року на підставі ст.33 Закону України ,,Про статус депутатів місцевих рад, який він одержував на виборній посаді Бібрського міського голови;

2) стягнути з виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області на його користь 20 888 гривень 75 коп. заробітної плати за період працевлаштування;

3) стягнути з виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області на його користь 19 168,50 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу у звязку із затримкою видачі трудової книжки.

Постановою від 04 травня 2017 року Перемишлянський районний суд Львівської області позовні вимоги задовольнив частково та ухвалив стягнути з Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у звязку з порушенням строків видачі трудової книжки у розмірі 14745,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Бібрська міська рада та позивач ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.

Свою апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 мотивує тим, що суд першої інстанції невірно визначив період, за який відповідач зобовязаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, у звязку із затримкою видачі трудової книжки. Трудову книжку він отримав по пошті 21 березня 2016 року, а тому вважає, що середній заробіток повинен бути нарахований та стягнутий за період з 30.11.2015 року по 21.03.2016 року в сумі 19168,50 грн..

За таких обставин позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного гулу у звязку із затримкою видачі трудової книжки та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення середнього заробітку в сумі 19168,50 грн.. В іншій частині постанову суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі міська рада зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що подавши заяву про уточнення до адміністративного позову, позивач фактично подав заяву про зміну предмету та підстав позову, а саме в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку із затримкою видачі трудової книжки.

Тому відповідач вважає, що суд повинен був відмовити у прийнятті даної заяви, оскільки така суперечить вимогам ст. 173 КАС України.

Крім того, представник позивача підписав та подав заяву про зміну предмету і підстав позову за межами наданих йому повноважень.

Також суд безпідставно не взяв до уваги доводів відповідача про те, що з позовною заявою позивач звернувся із пропуском строків звернення до суду, встановлених ч.1 ст. 233 КЗпП України. При цьому суд першої інстанції невірно трактував висновки, викладені в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 року.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що з 19.11.2010 року ОСОБА_3 працював на посаді Бібрського міського голови. У звязку із черговими виборами до Бібрської міської ради у відповідності до ч.2 ст.12, с.1 ст.42 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні та на підставі рішення Бібрської міської ради від 28 листопада 2015 року №2 ОСОБА_3 звільнений з виборної посади Бібрського міського голови у звязку із завершенням терміну повноважень.

27.01.2016 р. позивач звернувся із заявою до Бібрської міської ради про виплату йому середньої заробітної плати за останні шість місяців після закінчення його терміну перебування на посаді голови міської ради відповідно до ч. 2. ст. 33 Закону України ,,Про статус депутатів місцевих рад (а.с. 10).

Листом від 23.02.2016 року Бібрська міська рада повідомила ОСОБА_3 про відсутність підстав для виплати середньої заробітної плати. Одночасно міська рада повідомила позивача про необхідність отримання трудової книжки в приміщенні Бібрської міської ради (а.с.11).

01 березня 2016 року ОСОБА_3 знову звернувся до Бібрського міського голови з листом, в якому просив повідомити причини невручення йому станом на 01.03.2016 року уповноваженими посадовими особами міської ради трудової книжки. Одночасно позивач просив терміново надіслати йому рекомендованим листом трудову книжку (а.с. 12).

16.03.2016 року Бібрська міська рада надіслала ОСОБА_3 трудову книжки рекомендованим листом, яку він отримав 21.03.2016 року (а.с. 13).

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку на період працевлаштування з 28 листопада 2015 року по 30 березня 2016 року на підставі ст.33 Закону України ,,Про статус депутатів місцевих рад та стягнення 20 888 гривень 75 коп. заробітної плати за період працевлаштування.

Рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог сторонами не оскаржене, а тому в силу приписів ч.1 ст. 195 КАС України, якою визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в зазначеній частині позовних вимог.

Таким чином, аналізу підлягає рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно затримав видачу трудової книжки, а тому зобовязаний виплатити позивачу середній заробіток за час такої затримки.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що згідно записів у трудовій книжці позивач був звільнений у звязку із закінченням строку повноважень. В цей день ОСОБА_3 перебував на робочому місці, про що представники сторін не заперечували.

Частина 1 статті 47 Кодексу законів про працю (КЗпП) України визначає, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку із затримкою видачі трудової книжки.

Пунктами 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, передбачено, що власник чи уповноважений ним орган зобовязаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з унесенням запису про звільнення... Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Оскільки вимоги зазначеної Інструкції відповідач виконав лише 23.02.2016 року, повідомивши позивача про необхідність отримання трудової книжки, суд першої інстанції вірно визначив термін затримки видачі трудової книжки з 30.11.2015 року по 23.02.2016 року та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Проведений судом першої інстанції розрахунок суми середнього заробітку відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 року № 100, в редакції від 03.02.2012 року.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про наявність у нього перешкод в отриманні трудової книжки з 23.02.2016 року, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме ця дата є кінцевою датою затримки видачі трудової книжки.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 07 червня 2016 року позивач подав позовну заяву, в якій було дві вимоги: визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку на період працевлаштування за період з 28 листопада 2015 року по 30 березня 2016 року на підставі ст.33 Закону України ,,Про статус депутатів місцевих рад та зобовязати виконавчий комітет нарахувати та виплатити йому середній заробіток на період працевлаштування.

26 жовтня 2016 року представник позивача подав до суду письмову заяву про уточнення адміністративного позову, в якій просив вважати позовні вимоги наступними: 1) визнати неправомірною та протиправною бездіяльність Бібрської міської ради, виконавчого комітету Бібрської міської ради, Бібрського міського голови ОСОБА_4 щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку на період працевлаштування за період з 28 листопада 2015 року по 30 березня 2016 року на підставі ст.33 Закону України ,,Про статус депутатів місцевих рад, який він одержував на виборній посаді Бібрського міського голови;

2) стягнути з виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області на його користь 20 888 гривень 75 коп. заробітної плати за період працевлаштування;

3) стягнути з виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області на його користь 19 168,50 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу у звязку із затримкою видачі трудової книжки.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що представник позивача, в межах наданих йому нотаріально посвідченою довіреністю повноважень, подав до суду заяву про збільшення позовних вимог (додав ще одну позовну вимогу) а не заяву про зміну підстав або предмета адміністративного позову.

Тому у суду першої інстанції не було правових підстав для повернення такої заяви.

Колегія суддів визнає вірними доводи суду першої інстанції про те, що питання пропущення позивачем строків звернення до суду вирішене ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, яка набрала законної сили з моменту проголошення, а тому є обовязковою для виконання.

Зазначеною ухвалою апеляційний суд дійшов висновку, що законодавством не передбачене обмеження строку на звернення позивача до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зобовязаний був розглянути справу по суті, оскільки питання строків звернення позивача до суду вже було на той час вирішене судовим рішенням, що набрало законної сили.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги відповідача про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає також підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року у справі № 449/586/16-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_5

Ухвала в повному обсязі складена 04 вересня 2017 року.