Постанова № 68657146, 31.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/7215/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

за участю секретаря - Андрушківа І. Я.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Курмана Б. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі № 809/473/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, в. о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Непомяща О. С., старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Мельник Р. І., начальник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кавецький А. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - управління ДВС ГТУЮ у Львівській області), в якому просила скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 11 листопада 2016 року ВП № 5185936 та зобов'язати його провести виконавчі дії в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Позов обґрунтовувала посиланням на протиправність оскаржуваної постанови. Зазначала, що вона винесена відповідачем за відсутності на те законних підстав, оскільки рішення суду, яким боржника було зобов'язано повторно розглянути її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок виконане лише частково, так як боржник повинен був розглянути п'ять її клопотань, однак ним було розглянуто лише три.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, та зобов'язано управління ДВС ГТУЮ у Львівській області забезпечити проведення виконавчих дій у даному виконавчому провадженні відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що оскаржувана постанова винесена правомірно, а висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки у виконавчому листі від 12 липня 2016 року № 809/7/16, виданому Івано - Франківським окружним адміністративним судом не зазначено кількості клопотань, які підлягали повторному розгляду боржником.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у справі № 809/7/16 задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення селянського господарства та садівництва.

На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист від 12 липня 2016 року № 809/7/16.

09 серпня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51859361 з виконання згаданого вище виконавчого листа.

Листом від 22 серпня 2016 року № 8-13-0.7-15315/2-16 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повідомило державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області про виконання постанови Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у справі № 809/7/16. До вказаного листа було додано копії наданих позивачу відповідей від 17 серпня 2016 року № 31-13-0.7-15103/2-16, 31-13-0.7-15104/2-16, 31-13-0.7-15105/2-16 про розгляд поданих нею клопотань.

11 листопада 2016 року державним виконавцем винесена постанова ВП № 51859361 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанову про закінчення виконавчого провадження винесено передчасно, оскільки позивач зверталася до боржника із п'ятьма клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, однак він розглянув лише три такі клопотання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Як видно з рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року, на підставі якого видано виконавчий лист, що був пред'явлений ОСОБА_1 до виконання, вона зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з п'ятьма заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а саме: з двома заявами від свого імені щодо відведення земельних ділянок, розташованих у Яворівському районі Львівської області площею 0.12 та 2.0 га, двома заявами в інтересах її неповнолітнього сина ОСОБА_6 щодо відведення земельних ділянок, розташованих у Яворівському районі Львівської області площею 2.0 га та Дрогобицькому районі Львівської області площею 0.12 га та однією заявою в інтересах її неповнолітнього сина ОСОБА_7 щодо відведення земельної ділянки, розташованої у Яворівському районі Львівської області площею 2.0 га.

При чому задовольняючи позов та зобов'язуючи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок суд виходив з того, що всі відмови управління щодо відмови позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є протиправними.

Листами від 17 серпня 2016 року № 31-13-0.7-15103/2-16, 31-13-0.7-15104/2-16, 31-13-0.7-15105/2-16 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надало їй негативну відповідь щодо земельних ділянок розташованих у Яворівському районі Львівської області та зазначило, що вказані земельні ділянки перебувають у користуванні Міністерства оборони, Страдчанського навчального лісокомбінату та належать до земель пайового фонду (пасовища). При цьому у вказаних відповідях не конкретизовано клопотання щодо яких саме земельних ділянок було розглянуто управлінням.

Окрім цього жодних доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області розглянуло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої у Дрогобицькому районі Львівської області відповідачем надано не було.

Оскільки боржником були розглянуті не всі клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, то постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесена передчасно.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що право позивача є порушеним, а відтак його відновлення можливе шляхом визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 11 листопада 2016 року ВП № 5185936.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», то така задоволенню не підлягала, оскільки сам факт скасування постанови про закінчення виконавчого провадження передбачає обов'язок державного виконавця відновити виконавче провадження та вчинити всі передбачені вказаним Законом дії пов'язані з виконанням виконавчого документа.

Окрім цього така вимога спрямована на майбутній захист прав, свобод чи інтересів, які на час розгляду судом даної справи не були порушені, а відповідно така вимога заявлена передчасно.

Відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для її задоволення є помилковим.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині задоволення вимоги про зобов'язання провести виконавчі дії у виконавчому провадженні відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», що відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині та прийняття в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні цієї вимоги.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі № 809/473/17 - скасувати в частині задоволення вимоги про зобов'язання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області провести виконавчі дії у виконавчому провадженні № 51859361 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні цієї вимоги.

В решті вказану постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді В. М. Багрій Д. М. Старунський Повний текст судового рішення виготовлено 04 вересня 2017 року.