Ухвала суду № 68656837, 05.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року справа №812/973/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ястребової Л.В., суддів: Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 р. у справі № 812/973/17 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повязаного із затриманням видачі трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому з рахуванням уточненого адміністративного позову просив, стягнути з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повязаного із затриманням видачі трудової книжки, в сумі 111113,92 грн. (а.с.2-4, 25-26).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року відмовлено в задоволені позовних вимог. (а.с.57-59)

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги (а.с.67-69).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем порушено вимоги статей КЗпП країни та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 (далі Інструкція № 58). Судом було встановлено не видача позивачу у день звільнення за місцем роботи в Міловському ВП ГУНП трудової книжки, а лише повідомлення його про необхідність прибути до Управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Луганській області з метою отримання трудової книжки. Відповідач зобовязав апелянта виконувати дії, які прямо покладено на нього законодавством при звільненні працівників, а саме заповнення трудової книжки, вручення її працівнику в день звільнення та виплата всіх належних сум в день звільнення. Апелянт зазначає, що в день звільнення він був на роботі, а відповідач направив поштове повідомлення про необхідність зявитись до Управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Луганській області для отримання трудової книжки після звільнення. Також, апелянт зазначає про помилковість висновку суду щодо відсутності у відповідача обєктивної можливості видати трудової книжки.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

ОСОБА_3, проходив службу в ОВС України у періоді з 05.08.2001 по 06.11.2015, в НПУ з 07.11.2015 по 14.01.2016 на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського ВПГУНП в Луганській області.

Наказом ГУНП в Луганській області від 30.12.2015 № 311 Про покарання окремих працівників Міловського ВПГУНП звільнено з лав Національної поліції України начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції ОСОБА_3 за особисту недисциплінованість та скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в Національній поліції України, безвідповідальність та низькі морально ділові якості, ігнорування вимог Закону України Про Національну поліцію (арк. спр. 43-45)

Наказом ГУНП в Луганській області від 14.01.2016 № 7 о/с майора поліції ОСОБА_3 начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 6 (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України Про Національну поліцію. Підстава: наказ ГУНП від 30.12.2015 № 311.

Остаточний розрахунок з позивачем проведено 28.01.2016 року.

З витягом з наказу від 14.01.2016 № 7 о/с позивача ознайомлено 14.01.2016, що підтверджено особистим підписом позивача на цьому витягу, із зазначенням ознайомлений (арк. спр. 42).

Згідно з рапортом начальника сектору Міловського ВПГУНП в Луганській області ОСОБА_4 14.01.2016 ОСОБА_3 ознайомлено з наказом від 14.01.2016 № 7 о/с, надано йому копію витягу з вказаного наказу, розяснено, що трудову книжку можна отримати в Управлінні кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області, де можна ознайомитись з матеріалами службового розслідування та наказом від 30.12.2015 № 311 (арк. спр. 38).

Також, листом від 14.01.2016 № 146/111/39-2016, направленим на адресу позивача: смт. Мілове Луганської області, вул. Карла Маркса, 13, проінформовано ОСОБА_3 про необхідність отримати трудову книжку в Управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Луганській області, однак зазначений лист повернуто поштою за закінченням терміну зберігання (арк. спр. 35-37).

Згідно з рапортами старшого інспектора Міловського ВПГУНП в Луганській області Тямолової Л.І. від 19.02.2016 та начальника сектору Міловського ВПГУНП в Луганській області ОСОБА_5 від 23.02.2016 останні телефоном повідомляли ОСОБА_3 19.02.2016 та 23.02.2016 відповідно про те, що для отримання трудової книжки йому необхідно прибути до підрозділу кадрового забезпечення Міловського ВПГУНП в Луганській області, однак, ОСОБА_3 категорично відмовився (арк. спр. 39, 40).

Позивач заявою від 28.03.2016 звернувся до ГУНП в Луганській області за отриманням за допомогою поштового звязку висновку службового розслідування. Крім того, повідомив, що у день звільненні та до теперішнього часу з позивачем не провели розрахунок та не видали трудову книжку (арк. спр. 49).

Запитом на отримання публічної інформації від 20.05.2016, направленим до ГУНП в Луганській області, позивач просив надати йому грошовий атестат, висновок розслідування на підставі якого звільнено зі служби в поліції, наказ ГУНП в Луганській області від 30.12.2015 № 311, трудову книжку, відповідь на звернення до начальника ГУНП у Луганській області від 28.03.2016. Запитувану інформацію надати у визначений законом строк на поштову адресу, зазначену у запиті (арк. спр. 50).

Листами ГУНП в Луганській області від 25.01.2016 № 134/111/16-2016, від 25.01.2016 № 134/111/19-2016 та від 27.05.2016 № 1320/111/19-2016 позивачу розяснювалась можливість прибути до ГУНП в Луганській області для ознайомлення, як з наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, так і з матеріалами службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни (а.с.51, 52).

Відповідно до матеріалів справи, у день звільнення 14 січня 2016 року та станом на час розгляду даної адміністративної справи позивачу не вручено трудову книжку.

Суд першої інстанції, за результатом розгляду справи, керуючись положеннями Кодексу законів про працю України та Інструкції № 58, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не вбачається наявність вини відповідача у затримки видачі трудової книжки.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриман ням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та статті 24 Закону № 280/97-ВР встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Кодексу законів про працю України, цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Так, згідно статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Положеннями Кодексу законів про працю України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 2.26 Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників визначено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Отже, за вимогами законодавства, обовязок щодо зберігання трудової книжки покладено безпосередньо на роботодавця, який при звільненні працівника видає йому трудову книжку під розписку в журналі обліку трудових книжок.

Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується сторонами, повідомлення позивача про звільнення, вручення витягу з відповідного наказу відбувалося за місцем фактичного проходження служби смт. Мілове Луганської області. У день звільнення позивачу не була видана трудова книжка з внесеним до неї записом про звільнення у звязку з тим, що особиста справа позивача разом з трудовою книжкою знаходиться на зберіганні в Управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Луганській області, тобто за місцем знаходження роботодавця - ГУНП в Луганській області в м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Отже, своєчасне ненадання позивачу трудової книжки було обумовлене фактичною неможливістю видати відповідний документ саме за місцем несення служби через зберігання її за місцем знаходження роботодавця у відповідності до законодавства.

Також, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі № 812/615/16 про залишення без розгляду частини позовних вимог встановлено, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що з наказом про звільнення його не ознайомили, ознайомивши лише з витягом з наказу. З висновком службового розслідування позивача не ознайомили, а також не ознайомили з наказом № 311 від 30.12.2015, на підставі якого відбулось звільнення позивача. Позивач неодноразово звертався із запитами про направлення на його адресу копії вказаних документів, але отримував лише відписки. Крім того, до теперішнього часу трудова книжка позивачу не видана, розрахунок при звільненні не проведено. Також, рішенням суду встановлено належне повідомлення позивача про необхідність особистого отримання трудової книжки, відсутність в останнього бажання її отримувати (а.с.14-17)

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вищезазначене свідчить про відсутність умислу відповідача щодо несвоєчасної видачі трудової книжки працівнику, який звільнився.

Крім того, відповідно до п. 6.2 Інструкції, трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільнення, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років.

Отже, законодавством передбачений порядок зберігання трудових книжок працівників, які звільнились, однак вчасно не отримали трудові книжки.

Тобто вказаний порядок не був порушений відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що доводи викладені в апеляційній скарзі з урахуванням досліджених матеріалів справи, не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, що є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 69, 71, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 р. у справі № 812/973/17, - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 р. у справі № 812/973/17, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Ястребова

Судді: І.А. Васильєва

ОСОБА_6