Ухвала суду № 68656741, 05.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Романовський Є.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року справа №425/964/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 липня 2017 року у справі № 425/964/17 за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Управління) про визнання дій відповідача про припинення виплати пенсії за віком з лютого 2017 року протиправними та дискримінаційними, зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії з лютого 2017 року, а також нарахувати та виплатити виниклу заборгованість за весь період припинення шляхом перерахування пенсійних виплат на особовий банківський рахунок згідно наявних відомостей у пенсійній справі та продовжити виплату пенсії за віком відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на загальних підставах, а не як внутрішньо переміщеній особі (а.с. 1-8).

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 травня 2017 року замінено відповідача у справі з Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області на Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (а.с. 160).

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 липня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати з 01 лютого 2017 року пенсії за віком року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, ІПН - НОМЕР_1)

Зобов'язано Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області з 01 лютого 2017 року відновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, ІПН - НОМЕР_1 та сплатити виниклу заборгованість.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанову суду зобов'язано виконати негайно, у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується за фактичним місцем проживання, тобто, на думку апелянта, отримувати пенсійні виплати можуть тільки ті громадяни, які постійно проживають на підконтрольній Україні території. Крім того, апелянт зазначає, що на виконання Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем її фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 позивачу призупинено виплату пенсії за результатами обміну інформації з УПСЗН Рубіжанської міської ради, у зв'язку з не підтвердженням факту фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи). Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивач з лютого 2017 року не зверталась до Управління із заявою про поновлення пенсійних виплат і жодних документів, які б підтверджували місце її мешкання на підконтрольній території не надавала. Таким чином, на переконання апелянта, у зв'язку з тим, що довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 26.11.2014 року № 917001113 на підставі рішення УПСЗН Рубіжанської міської ради скасовано 28.11.2016 року, в Управління відсутні підстави для поновлення пенсійних виплат (а.с. 185-190).

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Спірним у даній справі є правомірність припинення відповідачем пенсії позивачу з 01 лютого 2017 року.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріали справи, позивач, ОСОБА_2, відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради від 26 листопада 2017 року № 917001113 є внутрішньо переміщеною особою, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 14).

26 листопада 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про запит пенсійної справи з УПФУ в Жовтневому районі міста Луганська та прийняття її на облік за матеріалами пенсійної справи (а.с. 138).

29 грудня 2014 року позивач зверталась до відповідача із заявою про взяття її на облік, як отримувача пенсії за віком (а.с. 134).

31 грудня 2014 року, на підставі розпорядженням № 6405 від 31.12.2014 року ОСОБА_5 взято на облік як отримувача пенсії за віком (а.с. 131).

На підставі розпорядження на перерахунок пенсії з 01.09.2015 року (а.с. 142) та розпорядження 159580 від10.06.2016 року (а.с. 143) позивачу проведено перерахунок її пенсії.

Крім того, 06 червня 2016 року позивач особисто зверталась до Управління з заявою про поновлення їй пенсійних виплат через відділення АТ «Ощадний банк України» з 01.03.2016 року, підтверджуючи, при цьому свое місце проживання в місті Рубіжне Луганської області (а.с. 144).

На підставі протоколу від 17 червня 2016 року позивача проведено індивідуальний перерахунок та зазначено, що виплати буде здійснена основним способом в плановий період в липні 2016 року.

Листом Обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО Служби Безпеки України від 04.11.2016 року № 50/5716 «Щодо соціальних виплат переселенцям» , який направлено начальнику УПСЗН Рубіжанської міської ради рекомендовано прийняти рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб, які після отримання внутрішньо переміщеної особи повернулися до покинутого місця проживання та перебувають там більш 60 днів та внести відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб (а.с. 173).

На підставі вищезазначеного листа Обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО Служби Безпеки України, УПСЗН Рубіжанської міської ради прийнято рішення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.11.2014 року № 917001113, яке направлено позивачу 23 грудня 2016 року за вих. № 9/5851 (а.с. 174).

З 01 лютого 2017 року Управлінням припинено позивачу виплату її пенсії.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, такими, що не відповідають діючому законодавству щодо пенсійного забезпечення та порушують Конституційне право на пенсію звернулась до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність припинення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії за віком посилаючись на те, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може повязуватися з такою умовою, як постійне місце проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначено пенсія - в Україні чи за її межами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Зміст цієї норми можна розуміти так, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058, однак відповідного рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу Управлінням не приймалось.

В якості підстави для припинення виплати пенсії позивачці відповідач посилається на рішення УПСЗН Рубіжанської міської ради про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.11.2014 року № 917001113, яке направлено позивачу 23 грудня 2016 року за вих. № 9/5851, яке було прийнято на підставі листа Обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО Служби Безпеки України, яким УПСЗН Рубіжанської міської ради рекомендовано прийняти рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб, які після отримання внутрішньо переміщеної особи повернулися до покинутого місця проживання та перебувають там більш 60 днів та внести відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб

Колегія суддів зазначає, що ані лист Обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО Служби Безпеки України від 04.11.2016 року № 50/5716, ані рішення УПСЗН Рубіжанської міської ради про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.11.2014 року № 917001113 не є нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, якими встановлений обов'язок органів Пенсійного фонду України припинити виплати пенсій через скасування довідки, виданої згідно з Порядком № 509, а отже не є і належною підставою для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 № 1058.

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що оскільки довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 26.11.2014 року № 917001113 на підставі рішення УПСЗН Рубіжанської міської ради скасовано 28.11.2016 року, в Управління відсутні підстави для поновлення пенсійних виплат.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що припинення виплати позивачці пенсії у зв'язку зі скасуванням органами соціального захисту населення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі № 1058-ІV.

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.10.2009 в Україні як соціальній правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невідємне право кожної людини закріплено також Загальною Декларацією прав людини 1948 року. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним, непорушним та не може зазнавати жодних обмежень, зокрема не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця мешкання. Отже, відсутність позивачки за місцем проживання не може позбавляти її права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

За приписами ст. 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припиняючи виплату позивачці пенсії за віком з лютого 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_2

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 липня 2017 року у справі № 425/964/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.А. Васильєва

І.Д. Компанієць