Постанова № 68656346, 03.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2017 року 11:09 № 826/20446/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Шаповаловій К.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 03.08.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 13.12.2016 року №0007281402 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято на підставі висновків відповідача, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/20446/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 28.08.2016 року по 31.08.2016 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 07.09.2016 року складено акт №371/26-15-14-02-04/39003716 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань, що стали предметом оскарження у період із 02.12.2013 року по 31.12.2015 року (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем, зокрема, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2015 рік у сумі 4 374 107,00 грн.

На підставі акту перевірки, 23.09.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005491402, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 4 374 107,00 грн., яке в подальшому, за результатами адміністративного (досудового) оскарження, скасовано в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 4 114 107,00 грн.

Враховуючи викладене, 13.12.2016 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 260 000,00 грн.

Вважаючи таке рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на встановленому під час проведення перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом.

Так, між ТОВ «Сфера Агрокон» (попередня назва позивача) було укладено із ФОП ОСОБА_2 (виконавець) договір б/н від 01.01.2014 року, за умовами якого виконавець зобов'язався в інтересах і за рахунок замовника виконати роботи по інформатизації, у тому числі з технічних питань, що стосуються корпоративних інформаційних систем на платформі замовника 1С.

Водночас, відповідно до штатного розкладу позивача, товариство має відділ інформаційних технологій, де працює 27 чоловік. Окрім того, у товариства є відділ обліку і звітності, де передбачено посади консультанта 1С та консультанта з автоматизації процесів в 1С.

Згідно з п.п.14.1.231 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2016 року К/800/35445/15 визначено, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника. Тобто, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок про недоцільність залучення позивачем ФОП ОСОБА_2 для виконання обумовлених договором робіт, так як такі роботи в повному обсязі могли бути виконані власними робітниками позивача.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надано первинних та інших документів, які підтверджують фактичне отримання послуг від ФОП ОСОБА_2, а саме звітів про виконані роботи, що містять суть наданих послуг, час та місце надання послуг, тривалість (об'єм, кількість) надання послуг та одиницю виміру, ціну надання послуги за одиницю виміру та загальну суму, прізвища та підписи осіб, які фактично надавали послуги тощо. Слід відзначити, що таких документів позивачем не надано й у ході судового розгляду справи.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський к та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зважаючи на викладені вище норми, суд зазначає, що позивачем у ході судового розгляду справи не надано суду первинних документів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку про помилковість тверджень контролюючого органу та, як наслідок, фактичне здійснення позивачем та його контрагентом реальної господарської діяльності. А тому, оскаржуване рішення є таким, що складено правомірно, а тому відсутні підстави для його скасування у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс».

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда

Постанова у повному обсязі складена 10.08.2017 року