Постанова № 68656242, 07.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2017 року м. Київ № 826/13589/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр Мет-Центр»доГоловного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняНа підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Мет-Центр» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що пеня за не своєчасний розрахунок по зовнішньоекономічному контракту, укладеному між позивачем та компанією «STEEL INVEST GROUP LTD», за несвоєчасний розрахунок, не нараховується в силу вимог частин 3 та 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Ухвалою Окружного адміністративного суду мста Києва від 05.09.2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року у зв'язку з припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа 826/13589/16, справу розподілено між суддями повторно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2017 року справу прийнято до провадження суддею Клименчук Н.М. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 21.06.2017 року представником позивача позовні вимоги підтримано.

Представниками відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечено, оскільки встановлені за результатами проведеної перевірки порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності товариством не спростовано, а наведені обслини щодо відсутності підстав для нарахування пені є необґрунтованими.

Суд, керуючись частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 21.06.2017 року, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Мет-Центр» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 17.02.15 р. №1702 згідно Листа ПАТ «Діамантбанк» від 19.11.2015 р. № 15398/54.1-05. За результатами перевірки складено Акт від 06.05.2016 року № 367/26-15-14-06-04/37602837 ( надалі - Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укр МЕт-Центр» вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: ненадходження валютної виручки в сумі 2 403 706,55 дол. США (еквів. 50 945 616,38грн. ) за контрактом від 17.02.15 р. №1702 з компанією «STEEL INVEST GROUP LTD» (Великобританія). Проведеною перевіркою встановлено порушення товариством вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині порядку декларування валютних цінностей та майна станом на 01.01.2016р.

У зв'язку із встановленням допущень ТОВ «Укр Мет-Центр» порушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0006861406 від 20.05.2016 року, яким нарахована пеня в розмірі 31 498 744,13грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Мет-Центр» вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому звернулось до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 4 вказаної статті Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з Постановами Національного банку України від 03.06.2015 №354 та від 03.09.2015 №593, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Частинами першою та другою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судом встановлено, що між позивачем та компанією «STEEL INVEST GROUP LTD» укладено контракт від 17.02.15 р. №1702, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити побутовий металобрухт на загальну суму 2 403 706,55 дол. США.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій вантажних митних декларацій № ЕК 10 АА 500103603/201/100663 від 03.07.2015р., № ЕК 10 АА 500103603/201/100664 від 03.07.2015р., № ЕК 10 АА 500103603/201/100678 від 06.07.2015р., № ЕК 10 АА 500103603/201/100683 від 07.07.2015р., № ЕК 10 АА 500103603/201/100687 від 08.07.2015р., № ЕК 10 АА 500103603/201/100691 від 09.07.2015р. ТОВ «Укр Мет-Центр» поставлено на корить STEEL INVEST GROUP LTD товар загальною вартістю 2 403 706,55 дол. США.

Відповідно до п. 5.2 контракту, STEEL INVEST GROUP LTD зобов'язувалось оплатити за поставлений позивачем товар не пізніше 30 календарних днів після дати оформлення електронної ВМД шляхом переведення грошових коштів на рахунки позивача.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, STEEL INVEST GROUP LTD не виконано зобов'язань щодо розрахунку за отриманий товар у встановлені контрактом строки, більш того, такий розрахунок не здійснено і на час розгляду даної справи.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено умови, за яких резидент не несе відповідальності за порушення термінів виконання умов зовнішньоекономічного контракту нерезидентом.

Зокрема, частинами 3 та 4 статті 4 Закону встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

З аналізу наведених норм вбачається, що нарахування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності припиняється за умови звернення резидента до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України, а в разі задоволення вимог щодо стягнення коштів з нерезидента пеня не нараховується.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем вказується, що з метою стягнення оплати за поставлений товар товариство звернулось до Третейського суду при Асоціації «Господарський арбітраж», тому пеня за порушення строків розрахунків не стягується.

В підтвердження наведених обставин, позивачем до матеріалів справи надано копію рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Господарський арбітраж» від 08.02.20.16 року у справі № 01-017/15м, яким позовні вимоги ТОВ «Укр Мет-Центр» задоволено у повному обсязі та присуджено до стягнення з STEEL INVEST GROUP LTD на користь позивача грошові кошти в розмірі 2 403 706,55дол. США.

Як вбачається із змісту акта перевірки та наданих письмових заперечень, рішення Третейського суду надавалось товариством до перевірки, однак, на переконання податкового органу, рішення третейського суду не є рішення суду в розмінні 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

В обґрунтування наведених висновків, відповідач посилається на статтю 6 Закону України «Про третейські суди».

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до змісту статті 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Однак, спори за участю нерезидентів України не можуть розглядатися третейськими судами в порядку, передбаченому саме Законом України «Про третейські суди». При цьому відповідачем не враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 1 цього Закону його дія не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території Україні.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж», до міжнародного комерційного арбітражу можуть, за угодою сторін передаватися, серед іншого, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим. Сторона, що спирається на арбітражне рішення або порушує клопотання про його виконання, повинна подати оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого.

Зміст статей 8, 9 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» свідчить, що наявність арбітражного застереження (угоди) унеможливлює розгляд спору з питання, що є предметом такого застереження (угоди), в державному суді, що випливає як з норм законодавства, так і з самої суті правового інституту «арбітражного застереження (угоди)» та з принципів міжнародного приватного права.

Стаття 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» зазначає, що суд, до якого подано позовну заяву з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Стаття 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлює, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судами та арбітражними судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Підпунктом 6 пункту 1 статті 1 Європейської Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 року, яка ратифікована Україною, зазначено, що термін «арбітраж» визначає розгляд спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж ), так і постійними арбітражними органами.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

З аналізу наведених норм вбачається, що звернення позивача до третейського суду, щодо стягнення з нерезидента грошових коштів, відповідно до контракту від 17.02.15р. №1702, є належним способом захисту своїх прав, а відтак рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Господарський арбітраж» від 08.02.20.16 року у справі № 01-017/15м являється підставою для звільнення позивача від обов'язку щодо сплати пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року № К/800/7222/15.

Також, суд зазначає, що посилання податкового органу, в обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, на відсутність висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на подовження термінів розрахунків за контрактом та документу уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин є недоречним.

Однак, отримання висновку профільного міністерства чи підтвердження існування форс-мажорних обстави є інструментом, наданим державою суб'єктам господарювання, продовжити строки здійснення розрахунків по зовнішньоекономічному контракту у випадках виникнення обставин, не залежних від резидента, що призвели до затримки виконання зобов'язань по контракту.

Так, зокрема, частиною і статті 6 закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» чітко встановлено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, або встановлені Національним банком України, відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, виключно випадку виконання резидентам операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Тоді як, документу уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин видається у випадку існування непередбачених та непереборних подій, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, пожежа, аварія, паводок, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо, заборона експорту (імпорту), валютні обмеження або інші обмеження прав власності на сировину чи готову продукцію, у тому числі на їх переміщення, прийняті державою або відповідним державним органом тощо) і призводять до порушення умов укладених контрактів та інших законодавчих актів.

Враховуючи наведене, застосування вказаних засобів подовження строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, до контракту від 17.02.15 р. №1702 укладено між позивачем та STEEL INVEST GROUP LTD недопустимо, оскільки в даному випадку, має місце невиконання нерезидентом обов'язку щодо оплати вартості отриманого товару.

Аналізуючи наведені фактичні обставини справи, а також норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для нарахування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за контрактом від 17.02.15 р. №1702, тому спірне податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 року № 0006861406 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві № 0006861406 від 20.05.2016 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук