Постанова № 68655852, 04.09.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 вересня 2017 р. 12:45 год. справа № 820/2619/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Каверзіна К.П.,

представника третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - Адміністрація Президента України, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - Адміністрація Президента України, в якому просить суд:

- скасувати рішення Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 20.10.2016 року про припинення провадження за заявою ОСОБА_2 про оформлення набуття громадянства України;

- зобов'язати Дергачівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області продовжити провадження за заявою ОСОБА_2 про оформлення набуття громадянства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач є особою, яку рішенням Держкомнацміграції України від 01.07.2005 року №644 було визнано біженцем в Україні. У зв'язку зі спливом трирічного строку з моменту визнання позивача біженцем в Україні, останній 13.05.2014 року звернувся до Дергачівського районного відділу ГУ ДМС в Харківській області із заявою про прийняття громадянства України та передбаченим чинним законодавством переліком документів. У листопаді 2016 року позивач отримав лист-повідомлення від Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області №31/2795 від 20.10.2016 року про те, що рішенням Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області припинено провадження за заявою позивача про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України». Копію рішення Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області від 20.10.2016р. про припинення провадження за заявою ОСОБА_2 про оформлення набуття громадянства України, позивачу було надіслано разом з листом ГУ ДМС України в Харківської області від 14.03.2017 року №03/3-А-86. Позивач вважає вищевказане рішення Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області необґрунтованим, протиправними та такими, що підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідач невірно трактує положення п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України» та позбавляє позивача своїм рішенням можливості отримати громадянство України у майбутньому.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Адміністрацією Президента України було виявлено порушення строку перебування ОСОБА_2 за межами території України, що порушує умови встановлені Законом України «Про громадянство України», на підставі цього, справу про прийняття до громадянства України було повернуто до Дергачівського РВ ГУДМС України в Харківській області. Встановлено, що з наданого листа Головного центру обробки спеціальності інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_2 14.04.2007 виїхав з території України до м. Делі, Індія, та повернувся до України 12.08.2007 року, строк перебування за межами території України в зазначений період склав - 121 добу. В подальшому громадянин ОСОБА_2 виїзжав за межі території України 20.06.2009 до м. Дубай, ОАЕ, повернувся 19.07.2009 року, строк перебування за межами території України в зазначений період склав - 30 діб. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про громадянство України» відлік строку безперервного проживання ОСОБА_2 на території України починається з моменту надання статусу біженця в Україні чи притулку в Україні. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 було порушено строки перебування за межами території України, які встановлені для разового виїзду за кордон у приватних справах, Дергачівським РВ ГУДМС України в Харківській області 20.10.2016 було прийнято рішення про припинення провадження ОСОБА_2 про прийняття до громадянства України, яке винесене на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством. З огляду на викладене, представник відповідача вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений відповідно до норм процесуального законодавства. Надав до суду заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, встановив наступне.

Статтею 4 Конституції України передбачено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Законом України «Про громадянство України» визначено, що громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Питання громадянства України регулюються Конституцією України Законом України «Про громадянство України», міжнародними, договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

З наявних матеріалів справи встановлено, що Громадянину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ч.10 ст.16 Закону України «Про біженців», рішенням Державного комітету у справах національностей та міграції № 644 від 01.07.2005 року надано статус біженця в Україні.

13.05.2014 громадянином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 була подана заява про прийняття до громадянства України з відповідними додатками.

Керуючись Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, сформована справа про прийняття до громадянства України громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_2 була надіслана відповідачем до ГУДМС України в Харківській області, ДМС України, Комісії при Президентові України з питань громадянства.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про громадянство України» Комісія при Президентові України з питань громадянства: розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань; повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України; контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.

Згідно з положеннями п. 110 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, попереднє опрацювання та підготовку матеріалів з питань громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства здійснює відповідний структурний підрозділ Адміністрації Президента України. Якщо під час попереднього опрацювання та розгляду матеріалів з питань громадянства України буде встановлено, що подані заявником документи про прийняття до громадянства України чи про вихід із громадянства України або подання, затверджені Державною міграційною службою України чи Міністерством закордонних справ України, про втрату громадянства України та додані до них необхідні документи, або документи про припинення громадянства України за підставами, передбаченими міжнародними договорами України, не оформлені відповідно до вимог законодавства України та міжнародних договорів України з питань громадянства, такі заяви, подання та документи повертаються відповідним структурним підрозділом Адміністрації Президента України відповідно до Державної міграційної служби України чи Міністерства закордонних справ України для доопрацювання та усунення недоліків.

Указом Президента України від 27 березня 2001 року N 215/2001 також затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Зазначений Порядок, відповідно до Закону України «Про громадянство України», визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Так у п. 103 Порядку зазначено, що державна міграційна служба України перевіряє: відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України; підтвердження документами виконання умов прийняття до громадянства України або виходу з громадянства України; відсутність підстав, за наявності яких прийняття до громадянства України або вихід із громадянства України не допускається.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження через головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі повертаються до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують виконання умов прийняття до громадянства У країни або виходу з громадянства України, а також відсутні підстави, за наявності яких прийняття до громадянства України або вихід з громадянства України не допускається, Державна міграційна служба України затверджує висновок головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі про можливість задоволення клопотання заявника та надсилає його разом із поданими документами до Комісії при Президентові України з питань громадянства.

Умови прийняття громадянства України визначено статті 9 Закону України «Про громадянство України». Положення зазначеної норми, зокрема передбачають, що для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в У країні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту в'їзду в Україну.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що за інформацією викладеною у листі Державної прикордонної служби України №254/А-4996 вбачається виїзд позивача за кордон з 14.04.2007 року по 12.08.2007 року до м. Делі, Індія (термін перебування 121 день) та з 20.06.2009 року по 19.07.2009 року до м. Дубай, Об'єднані Арабські Емірати (термін перебування 30 днів).

Отже, позивачем у супереч законодавчо визначеного строку, а саме разовий виїзд за кордон у приватних справах не може перевищувати 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів, порушено термін перебування за кордоном у приватних справах (разовий виїзд до м. Делі, Індія терміном 121 день).

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перевищив встановлений строк перебування за кордоном при виїзді у приватних справах, чим порушив одну з умов встановлених для прийняття до громадянства України - безперервне проживання на території України протягом трьох років з моменту надання йому статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, що є причиною для відмови в прийнятті до громадянства України.

При цьому, статтею 1 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України, проте заявником не було надано документального підтвердження наявності в нього однієї з зазначених причин, яка виключає порушення безперервного проживання.

Окрім того, як вбачається із інформації викладеної у оскаржуваному рішенні, саме під час опрацювання матеріалів Адміністрацією Президента України, виявлено, що громадянином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 було перевищена 90 днів при разовому виїзді за кордон протягом трьох років з моменту надання йому статусу біженця, що не відповідає вимогам статті 9 Закону України від 18.01.2001 року «Про Громадянство України».

Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача, стосовно порушення ОСОБА_2, строку разового виїзду за кордон у приватних справах, що перевищує 90 діб, тим самим спростовуються доводи позивача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з приписами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків.

Суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єктом владних повноважень було дотримано принцип обґрунтованості.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2).

Судом встановлено, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що при прийнятті оскаржуваного рішення (рішення Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 20.10.2016 року про припинення провадження за заявою ОСОБА_2 про оформлення набуття громадянства України) відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про громадянство України» та статті 2 КАС України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржуване позивачем рішення Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 20.10.2016 року про припинення провадження за заявою ОСОБА_2 про оформлення набуття громадянства України, складено без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством України.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області продовжити провадження за заявою ОСОБА_2 про оформлення набуття громадянства України, суд вважає її похідною від позовної вимоги про скасування рішення відповідача та такою, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, дії відповідача є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - Адміністрація Президента України, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 06.09.2017 року.

Суддя Біленський О.О.