Постанова № 68655319, 05.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 р. Справа № 805/1732/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування»

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкового-повідомлення рішення від 28 квітня 2017 року № 0000542200

Публічне акціонерне товариство «Краматорський завод важкого верстатобудування» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового-повідомлення рішення від 20 січня 2017 року № 0000011401.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем було проведено документальну планову перевірку публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року, про що було складено акт від 08 грудня 2016 року № 357/05-15-14-01-00222999, та на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2017 року № 0000011401 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов'язань у сумі 116588,88 гривень. В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Заявою про уточнення позовних вимог від 26 липня 2017 року позивач просив скасувати податкове-повідомлення рішення від 28 квітня 2017 року № 0000542200, яке було прийнято за наслідками адміністративного оскарження первинного податкового-повідомлення рішення від 20 січня 2017 року (а.с. 72-74).

Позивач фактично не заперечує проти здійснених ним експортних операцій та встановлених у акті перевірки порушень, однак вважає, що санкції за порушення вимог валютного законодавства, передбачені статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є адміністративно-господарськими санкціями, а тому застосовуються з урахуванням статті 250 Господарського кодексу України, тобто, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Саме з дати акту перевірки - 08 грудня 2016 року вираховується шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій. Порушення ж, встановлене вказаним актом перевірки мало місце 09 квітня 2014 року, тобто, поза межами річного терміну, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Через канцелярію суду представником позивача надано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких вважає вимоги позивача необґрунтованими нормами чинного законодавства (а.с. 110-113). Зазначає, що актом планової перевірки публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» з питань дотримання вимог валютного законодавства було встановлено вимог статей 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тому до позивача було застосовано санкції, передбачені статтею 4 зазначеного вище Закону.

Зазначає, що позивач не має сертифікату Торгово-промислової палати, який засвідчує обставини непереборної сили, тому немає підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строків повернення валютної виручки.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Краматорський завод важкого верстатобудування» є юридичною особою з кодом 00222999 та перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, про що зазначено у акті документальної планової перевірки від 08 грудня 2016 року № 357/05-15-14-01-00222999 (а.с. 10).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

На підставі ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України працівниками державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року, про що складено акт від 08 грудня 2016 року № 357/05-15-14-01-00222999 з додатками (а.с. 9-25).

Висновками вказаного акту перевірки було встановлено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94 - ВР від 23.09.1994 року в частині порушення терміну надходження валютної виручки у сумі 1350852,00 руб РФ за договором № 186-11 від 23 березня 2011 року, укладеному з нерезидентом ООО «Машкомплект» (Російська Федерація) з затримкою на 26 днів з 20 червня 2013 року по 15 червня 2013 року та у сумі 122850,00 дол США за договором № 8099 від 18 листопада 2011 року, укладеному з нерезидентом ОАО «корпорація ВСМПО-Ависма» (Російська Федерація) з затримкою на 41 день з 28 лютого 2014 року по 09 квітня 2014 року (а.с. 24).

На підставі акту документальної планової перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2017 року № 0000011401 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов'язань у сумі 116588,88 гривень (а.с.8).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем спірне податкове повідомлення-рiшення від 20 січня 2017 року № 0000011401 оскаржувалося в адміністративному порядку, однак за результатами скарги рішенням ДФС України від 31 березня 2017 року суму пені згідно контракту № 8099 від 18 листопада 2011 року, укладеного з ОАО «Корпорація ВСМПО-Ависма» у зв'язку з використанням невірного курсу НБУ змінено (а.с. 26-39).

За наслідками адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення від 20 січня 2017 року було прийнято нове повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року № 0000542200, сума штрафних санкцій в якому складає 114982,25 гривень (а.с. 93).

У періоді, який перевірявся, позивач здійснював експортні зовнішньоекономічні операції.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 2 вищезгаданого Закону України № 185 всатновлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Таким чином, відповідно до змін, внесених Законом України від 06 листопада 2012 року № 5480-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» до Закону № 185, які набрали чинності з 17.11.2012 року, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 ст. 1 та ст. 2 Закону № 185.

Постановою Правління Національного банку України від 14.11.2013 року № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів i запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яка діяла до 17 травня 2014 року зазначені у статті 1 строки зменшені до 90 днів.

Постановою Правління Національного банку України від 12.04.2014 року № 270, яка діяла до 20 серпня 2014 року також скорочено строки до 90 днів.

Постановою Правління Національного банку України від 03.03.2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та ст. 2 Закону № 185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

При проведенні перевірки відповідачем було встановлено порушення термінів надходження валютної виручки, встановлених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Зовнішньоекономічні контракти, укладені позивачем з нерезидентами описано у пункті 3.6 акту перевірки (а.с.11-23).

Виконання їх з боку позивача та його контрагентів, а також встановлені порушення вимог валютного законодавства не є спірною обставиною у справі. Позивачем не оскаржуються висновки проведеної перевірки стосовно порушення строків повернення валютної виручки на його валютні рахунки та порушення операцій резидента по експортних та імпортних контрактах.

Спірним питанням даної справи є правомірність застосування до позивача відповідальності за встановлені у акті перевірки порушення вимог валютного законодавства в частині недотримання контролюючим органом строків, визначених ч.1 ст.250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених ст. 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Одним із видів таких санкцій є адміністративно-господарський штраф (ч. 1 ст. 239 ГК України).

Зі змісту (природи) виявлених порушень випливає, що вони не містять у собі ознак (елементів) складу податкового правовідношення, оскільки вони не стосуються відносин, що існують при визначенні державою видів податків, їх введення, справляння, проведення контролю і притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства; вони не стосуються відносини, пов'язаних із вилученням власності.

Порушеннями валютного законодавства, що підпадають під визначення порушень, за які застосовуються адміністративні-господарські санкції, передбачені ст. 238 ГК України, і на них не поширюються штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством.

Дана правова позиція була висловлена ВСУ у постанові від 04.11.2014 року у справі № 21-466а14.

Аналогічний підхід до розуміння суті адміністративно-господарських санкцій та їх відмінність від штрафних санкцій, визначених у податковому законодавстві, був сформульований (з певними поправками) у постановах ВСУ від 04.07.2011 року (справа № 21-163а11), 10.07.2012 року (справа № 21-147а12), 27.05.2014 року (справа № 21-126а14).

Таким чином, спростовуються доводи відповідача щодо того, що дія ст. 250 ГП України не поширюється на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері ЗЕД.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, днем виявлення податковим органом порушення буде день, коли податковий орган зафіксував таке порушення актом перевірки від 08.12.2016 року № 357/05-15-14-01-00222999. Первинне податкове повідомлення-рішення № 0000011401, яким до ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» було застосовано штрафну санкцію (пеню) на підставі ст. 4 Закону № 185/94-ВР, прийнято 20.01.2017 року, а нове, що прийняте за наслідками адміністративного оскарження - 28 квітня 2017 року.

Таким чином, саме з 08.12.2016 року відраховується шість місяців, встановлених ст. 250 ГП України, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Так як, встановлені актом перевірки порушення позивачем ст. 1 Закону № 185/94-ВР мали місце з 20.06.2013 року по 15.06.2013 року та з 28.02.2014 року по 09.04.2014 року, тобто більш ніж 3 роки назад, то суд вважає застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді пені за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 року № 0000011401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вимоги позивача про скасування податкового-повідомлення рішення від 28 квітня 2017 року № 0000542200 підлягають задоволенню.

На підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового-повідомлення рішення від 28 квітня 2017 року № 0000542200 - задовольнити.

Скасувати податкове-повідомлення рішення від 28 квітня 2017 року № 0000542200, винесене Головним управлінням ДФС у Донецькій області.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області на користь публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» судові витрати з судового збору у розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 05 вересня 2017 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.