Постанова № 68655125, 07.06.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 р. Справа № 804/752/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини - польова пошта В3675, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Центрально-міський районний військовий комісаріат міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини Польова пошта В3675, в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:

- визнати протиправними дії військової частини польова пошта В3675, військової частини А3283 щодо ненадання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) згідно з додатком №5 до наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 р. Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, з зазначенням «поранення (контузія, травма, каліцтво) так, пов'язане із захистом Батьківщини»; щодо проведення службового розслідування; складання, оформлення та оприлюднення наказу командира військової частини польова пошта В3675 №3322 від 24.10.2016 р. «Про результати службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2.»; складання, оформлення та оприлюднення акту службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2, затвердженого 22.10.2016 року ТВО командиром військової частини - польова пошта В3675 підполковником живолуп С.М.;

- скасувати наказ командира військової частини польова пошта В3675 №3322 від 24.10.2016 р. «Про результати службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2.»;

- скасувати акт службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2, затвердженого 22.10.2016 року ТВО командиром військової частини - польова пошта В3675 підполковником ОСОБА_3;

- зобов'язати військову частину польова пошта В3675, військову частину А3283 видати ОСОБА_2 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) згідно з додатком №5 до наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 р. "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" з зазначенням «поранення (контузія, травма, каліцтво) так, пов'язане із захистом Батьківщини»;

- стягнути з військової частини - польова пошта В3675 користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 16000 грн.;

- зобов'язати військову частину - польова пошта В3675 подати до суду звіт про виконання судового рішення після місячного строку з моменту набрання законної сили рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ командира військової частини польова пошта В3675 №3322 від 24.10.2016 р. «Про результати службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2.» є протиправним, оскільки прийнятий на підставі акту службового розслідування, висновки якого про неможливість встановлення факту, обставин та умов отримання травми колишнім військовослужбовцем сержантом ОСОБА_4 неможливо у зв'язку з відсутністю медичної документації, що дійсно підтверджує факт отримання травми 07.09.2014 року; та про те, що причиною відсутності документів щодо отримання травми сержантом ОСОБА_4 є порушення вимог ст..260-262 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України самим військовослужбовцем не відповідають дійсності. Вказує, що відповідач, досліджуючи письмові пояснення старшого солдата ОСОБА_5, молодшого сержанта ОСОБА_7, старшого сержанта ОСОБА_6, що містяться в оскаржуваному акті, з незрозумілих причин поставив їх під сумнів, при цьому ніяк не обґрунтувавши своє рішення. Також посилається, що ст..260-262 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України передбачено обов'язки саме командування військової частини, та аж ніяк рядового та сержантського складу. Ненадання відповідачем довідки про обставини травми, для встановлення причинно-наслідкового зв'язку, що поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини створює позивачу перешкоду у визначенні втрати працездатності, одержанні одноразової грошової допомоги та подальшій реабілітації.

Відповідачем надано до суду письмові заперечення на позов, в яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що згідно з актом службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_4 від 22.10.2016 р. було встановлено, що відповідно до журналу обліку бойових дій 2 батальйону тактичної групи 07.09.2014 р. під час обстрілу було знижено тільки техніку, щодо поранень та отримання травм військовослужбовцями - інформація відсутня; стан після контузії позивачу було вперше встановлено з 02.11.2015 р. по 19.11.2015 р. в санаторії «Феофанія». Вказує, що встановити факт, обставини та умови отримання травми колишнім військовослужбовцем сержантом ОСОБА_4 є неможливим у зв'язку з відсутністю медичної документації, оскільки з вересня 2014 року по березень 2015 року він не звертався. Також зазначає, що відповідно до вимог ст.ст. 12, 254 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України позивач мав повідомити безпосереднього начальника про отриману травму, проте таке повідомлення відсутнє.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Наказом командира військової частини А3283 від 19 листопада 2014 року №2401 "Про перехід частини на умовне найменування військова частина - польова пошта В3675", наказано, у тому числі: з 19 листопада 2014 року ввести в дію умовне найменування "Військова частина - польова пошта В675", а також штампи і печатки, які виготовлені за цим найменуванням. У зв'язку із вводом у дію заново наданого умовного найменування, заборонити всьому особовому складу частини користуватись відміненим умовним найменуванням "Військова частина А3283" за винятком фінансової діяльності та здійснення фінансових розрахунків при знаходженні частини в пункті постійної дислокації.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №777/12, виданої 12 листопада 2012 року, юридична особа Військова частина А3283 ідентифікаційний код 07880837 створена та зареєстрована 11 листопада 1997 року.

Рішенням Криворізької південної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26 жовтня 2016 року №1604824600258 Військовій частині А3283 (код 07880837) присвоєно ознаку неприбутковості.

Таким чином, судом встановлено, що найменування "Військова частина - польова пошта В3675" є умовним найменуванням Військової частини А3283 (код 07880837).

ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині - польова пошта В3675, є учасником бойових дій та приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення операції Донецької та Луганської областей у період з 29.08.2014 р. по 21.11.2014 р., з 06.12.2014 р. по 15.03.2015 р., з 01.04.2015 р. по 14.05.2015 р., з 25.05.2015 р. по 08.09.2015 р., що підтверджено довідкою Військової частини - польова пошта В3675 від 21.10.2016 р. за №602.

Наказом ТВО командира Військової частини - польова пошта В3675 від 08.09.2015 р. №287 сержанта ОСОБА_2 звільнено у запас відповідно до п.1 Указу Президента України від 12.06.2015 р. №328/2015 «Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 06.05.2014 року № 454 «Про часткову мобілізацію» та ч. 8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

На підставі рапорту ОСОБА_2 від 08.09.2016 р. №958, наказу командира Військової частини - польова пошта В3675 від 08.09.2016 р. №2975 проведено службове розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2, за яким складено акт службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2

Згідно змісту вказаного акта, в ході проведення службового розслідування встановлено, що відповідно до письмових пояснень старшого солдата ОСОБА_5, молодшого сержанта ОСОБА_7, старшого сержанта ОСОБА_6 та витягу журналу обліку бойових дій 2 батальйону тактичної групи 17 отбр встановлено, що 07.09.2014 року сержант ОСОБА_2 знаходячись у складі підрозділу, що приймав участь в антитерористичній операції, виконуючи бойове завдання в районі с.Сартана, дійсно знаходився в бліндажі, коли відбувся мінометний обстріл, біля якого розірвався бойовий снаряд. Згідно виписаних епікризів встановлено, що 14.03.2015 р. звернувся за медичної допомогою до в/ч А3309 м.Запоріжжя з приводу гострого простатиту. Після консультації в даному закладі ЛОР лікарем був встановлений діагноз «Двобічна хронічна сенсоневральна туговухість І ст..». Діагноз: «Хронічний гастрит зі зниженою кислотністю в стадії ремісії. Хронічний панкреатит в стадії нестійкої ремісії. Хронічне запалення сідалічного нерва справа. Стан після контузії (ІХ 2014 року). Нейросенсорна двостороння туговухість І ст.» - йому було вперше встановлено з 02.11.2015 р. по 19.11.2015 р. в санаторії Феофанія, після того, як даний військовослужбовець звільнився з лав ЗСУ. На даний час встановити факт, обставини та умови отримання травми колишнім військовослужбовцем сержантом ОСОБА_2 є неможливим у зв'язку з відсутністю медичної документації, що дійсно підтверджує факт отримання травми 7 вересня 2014 року, так як з вересня 2014 року по березень 2015 року даний військовослужбовець за медичною допомогою не звертався. Подія травмування сержанта ОСОБА_2 в бойових умовах зазначена лише в письмових поясненнях старшого солдата ОСОБА_5, молодшого сержанта ОСОБА_7, старшого сержанта ОСОБА_6, які підтверджують факт знаходження його в бліндажі під час мінометного обстрілу та отримання, з їх слів, контузії.

Вказано, що причиною відсутності документів щодо отримання травми сержантом ОСОБА_4 є порушення вимог ст..260-262 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України самим військовослужбовцем.

За наслідками службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2 ТВО командира Військової частини - польова пошта В3675 винесено наказ від 24.10.2016 р. №3322 «Про результати службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2.», яким вказано, що причиною відсутності документів щодо отримання травми сержантом ОСОБА_4 є порушення вимог ст..260-262 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України самим військовослужбовцем.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України (далі - Положення № 402).

Пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Відповідно до п.1.1 глави 1 розділу IІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Згідно п.1.11 глави 1 розділу IІ Положення № 402 при зарахуванні кандидата на військову службу за контрактом кадровими органами в його особову справу обов'язково вкладається довідка ВЛК. У подальшому всі довідки ВЛК та довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5), при наявності, кадровими органами заносяться до особових справ.

У відповідності до п.3.1 глави 3 розділу IІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

Згідно п. п.3.13 глави 3 розділу IІ Положення № 402 громадяни, які звільнені з військової служби у запас або у відставку без проведення медичного огляду ВЛК або не згодні з постановою ВЛК про ступінь придатності до військової служби на період фактичного звільнення та ставлять питання про перегляд цієї постанови, оглядаються ВЛК госпіталів за узгодженням зі штатною ВЛК регіону за направленням військового комісара.

Цей медичний огляд проводиться незалежно від причини звільнення, але не пізніше ніж через п'ять років після звільнення.

У спірних та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК.

Разом з тим, п.6.10 глави 6 розділу IІ Положення № 402 визначено, медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

Відповідно до п.21.7 глави 21 розділу IІ Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), що видається військовослужбовцю або призваному на збори військовозобов'язаному, резервісту (Акт про нещасний випадок, зберігається в історії хвороби або у справах ВЛК, яка прийняла постанову про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) (п.21.24 глави 21 розділу IІ Положення № 402).

Представником позивача в ході розгляду справи пояснено, що 07.09.2014 року близько 12 год. поблизу села Сартана Донецькогї області при мінометному обстрілі отримав травму від дії мінно-вибухової хвилі.

Згідно наданої позивачем довідки ТОВ «Санаторій «Феофанія», ОСОБА_2 у період з 02.11.2015 р. по 19.11.2015 р. перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом «Хронічний гастрит зі зниженою кислотністю в стадії ремісії. Хронічний панкреатит в стадії нестійкої ремісії. Хронічне запалення сідалічного нерва справа. Стан після контузії (ІХ 2014 року). Нейросенсорна двостороння туговухість І ст.».

Позивач також надав виписку №2391 із медичної карти амбулаторного хворого КЗ Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни, яким вказано про перебування ОСОБА_2 у період з 01.08.2016 р. по 19.08.2016 р. на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні з діагнозом (мовою оригіналу) «ДЭП І-ІІ ст. на фоне гипертонической болезни ІІ ст. с умеренным антено-вегетативным синдромом, двусторонней нейросенсорной тугоухостью І ст. ХР люмбалгия на фоне остеохондроза пояснично-крестцового отдела позвоночника с болевым, мышечно-тоническим синдромом».

Також згідно консультаційного висновку спеціаліста Запорізької обласної клінічної лікарні ОСОБА_2 встановлено діагноз «двостороння хронічна нейросенсорна туговухість І ст..».

Згідно виписного епікризу військової частини А3309 ОСОБА_2 постановлено діагноз «двостороння хронічна нейросенсорна туговухість І ст..».

Судом не встановлено обставини звернення ОСОБА_2 до командування Військової частини - польова пошта В3675 з проханням надати довідку про обставини травми в зоні АТО.

Разом з тим, наказом Військової частини - польова пошта В3675 від 24.10.2016 р. №3322 «Про результати службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2.» встановлено, що станом на 03.10.2016 року медичної документації, що дійсно підтверджує факт отримання травми 07.09.2014 року колишнім військовослужбовцем 2 танкового батальйону сержантом ОСОБА_2 у військовій частині - польова пошта В3675 немає; під час з'ясування причин відсутності документів щодо травмування встановлено, що з вересня 2014 року по березень 2015 року доповіді від військовослужбовця по факту отримання травми не було та за медичною допомогою до медичного персоналу частини він не звертався; причиною відсутності документів щодо отримання травми сержантом ОСОБА_4 є порушення вимог ст..260-262 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України самим військовослужбовцем.

Так, відповідно до ст.ст. 260-262 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. № 548-XIV, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі та атестат на продовольство, за необхідності - довідку про травму і медичну характеристику, а у разі вибуття на лікування за межі гарнізону, крім того, - атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Про всіх військовослужбовців, яких направлено на стаціонарне лікування поза частиною, начальник (командир) лікувального закладу (частини) зобов'язаний у той же день повідомити командирові частини, з якої ці військовослужбовці прибули. Про хворих з отруєнням чи травмами начальник (командир) лікувального закладу (частини) зобов'язаний негайно доповісти командирові військової частини, з якої прибув хворий (хворі), а з інфекційними захворюваннями, крім того, - у найближчий санітарно-епідеміологічний заклад. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або у відрядженні, на стаціонарне лікування направляються військовими комендантами або військовими комісарами.

Начальник (командир) лікувального закладу (частини) зобов'язаний за 5 днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командирові військової частини, з якої вони прибули. У день виписки військовослужбовцеві лікувальним закладом (частиною) видаються відповідні документи, і він самостійно (якщо не прибув супровідник з частини) направляється у військову частину, з якої прибув; після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту частини, де здають медичні документи; інші документи здаються старшині роти.

Отже наведеними нормами Статуту внутрішньої служби Збройних сил України визначено порядок дій лікаря військової частини, начальника (командир) лікувального закладу (частини) при направленні військовослужбовців на стаціонарне лікування, отже такі вимоги самим військовослужбовцем не можуть бути порушені.

З огляду на встановлені обставини у сукупності, зважаючи на встановлений діагноз ОСОБА_2, наказ Військової частини - польова пошта В3675 від 24.10.2016 р. №3322 «Про результати службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2.» є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо складання, оформлення та оприлюднення наказу командира військової частини польова пошта В3675 №3322 від 24.10.2016 р. «Про результати службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2.», з огляду на те, що у такому випадку належним способом захисту порушеного права є оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень, що фактично розглянуто судом, а не оскарження дій по прийняттю рішення, які є складовою частиною процедури винесення такого рішення.

Позовні вимоги в частині зобов'язання надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) згідно з додатком №5 до наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 р. Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України з зазначенням «поранення (контузія, травма, каліцтво) так, пов'язане із захистом Батьківщини», задоволенню не підлягають, оскільки видача довідки військовослужбовцю про травму є компетенцією відповідача. Тому суд не може перебирати на себе повноваження військової частини та втручатись в його дискреційні повноваження. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Але відповідно до ч. 2 ст.11, 162 КАС України суд виходить за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та вважає за необхідне з урахуванням встановленого ОСОБА_2 діагнозу розглянути питання про надання ОСОБА_2 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України № 402 від 14.08.2008 року.

Також суд не знаходить обґрунтування для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 постанови Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. за № 4 моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з абзацом 2 п. 5 постанови Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. за № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом не встановлено заподіяння моральної шкоди позивачу, адже на підтвердження наявності порушення звичної душевної рівноваги позивача, наявності негативного психічного впливу, значних хвилювань, позивачем доказів надано не було (такими доказами могли бути, наприклад, відповідні медичні довідки про погіршення стану здоров'я, перелік куплений ліків щодо відновлення нервової системи тощо). Крім того, суду не зрозуміло, чому сума моральної шкоди складає 16000 грн. Посилання позивача на те, що розмір моральної шкоди встановлюється на підставі внутрішнього переконання особи не може бути обґрунтованим та належним фактом, а тому позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Військову частину - польова пошта В3675 подати суду звіт про виконання судового рішення протягом місячного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом із цим суд зазначає, що вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Проте, у даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов'язання подання звіту є правом, а не обов'язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини - польова пошта В3675, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Центрально-міський районний військовий комісаріат міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини польова пошта В3675 №3322 від 24.10.2016 р. «Про результати службового розслідування по факту отримання травми сержантом ОСОБА_2.».

Зобов'язати Військову частину - польова пошта В3675 з урахуванням встановленого ОСОБА_2 діагнозу розглянути питання про надання ОСОБА_2 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України № 402 від 14.08.2008 року.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Гончарова