Постанова № 68651639, 06.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3435/17 Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.Провадження № 33/780/775/17 Доповідач у 2 інстанції СливаКатегорія 429 06.09.2017

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області СливаЮ.М., за участю представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника митниці Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2017 року, якою

ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки СРСР м. Курськ, громадянки та жительки АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.

Вилучену в ОСОБА_2 валюту у розмірі 6 966 доларів США конфісковано в дохід держави.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови суду, 30.03.2017 о 18 год. 55 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянка Ізраїлю ОСОБА_2, яка відлітала літаком авіакомпанії «МАУ» з України до Ізраїлю, м. Тель-Авів, рейсом РS №777 та своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної території України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиркою «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажирці було задано запитання щодо наявності в неї готівки, на що остання відповіла, що має 10000 доларів США. Після цього пасажирку було запрошено до службового приміщення митниці, де нею було видано готівку в розмірі 17 524 доларів США та 690 шекелів, яка знаходилась у різних конвертах сумочки та переміщувалась без ознак приховування. Зі слів пасажирки, готівка у сумі 10 000 доларів США і 690 шекелів належала їй особисто, а готівка в сумі 7524 доларів США належить громадянському чоловіку ОСОБА_6, який надав її в Україні. З виявленої суми пасажирці було пропущено 10558 доларів США та 690 шекелів. За протоколом про порушення митних правил вилучено 6966 доларів США. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажирка не надала, до моменту перетину нею «білої лінії» до інспектора митниці не зверталася.

Своїми діями ОСОБА_2 під час проходження митного контролю в залі "Відліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" порушила встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

На вказану постанову суду, представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вважає постанову передчасною, винесеною без врахування дійсних обставин справи та норм чинного законодавства. Просить постанову суду змінити в частині обраного стягнення. Накласти на ОСОБА_2 стягнення за ст.471 МК України у виді штрафу в розмірі 1700 грн. без застосування додаткового стягнення - конфіскації валюти, а вилучені грошові кошти у розмірі 6966 доларів США повернути власниці.

На думку представника, зазначені у постанові суду твердження щодо не встановлення походження вилучених у правопорушниці коштів не відповідають дійсності, оскільки вилучена валюта була пенсією та коштами ОСОБА_2 та її чоловіка від продажу квартири в Ізраїлі і призначалась для купівлі квартири в м. Умані. Окрім того, представник вказує, що правопорушення, яке вчинила ОСОБА_2 полягало у переміщення через митний кордон не задекларованих митному органу грошових коштів, що підлягає обов'язковому декларуванню, а шкода, на її думку, яка була завдана державі є незначною.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 вину свою визнала повністю, валюту від працівників митниці не приховувала, разом з чоловіком є віруючими людьми та особами пенсійного віку, а порушення митних правил сталося через необережність і незнання чинного митного законодавства України.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з'явилась, повідомлена про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомила.

У судовому засіданні представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, підтвердила викладені у ній доводи, просила її задовольнити.

Представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та правомірно призначив стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

При цьому, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Доводи захисника про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 валюти суперечить висновкам та практиці Європейського Суду з прав людини, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.

Однак, суду не надано доказів про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на неї індивідуальний надмірний тягар.

Доводи представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що правопорушниця разом із своїм чоловіком мають намір придбати житло в Україні, у зв'язку з чим продали квартиру в Ізраїлі, при цьому є пенсіонерами, не можуть бути беззаперечним доказом про покладення на неї «індивідуального надмірного тягаря» при конфіскації вилученої у ОСОБА_2 готівки (предмета порушення митних правил).

Так, договір купівлі-продажу квартири не завірений належним чином (а.с. 118-121), однак з його змісту вбачається, що ОСОБА_2 отримала 148 000 нових шекелів.

З матеріалів справи вбачається, що й ОСОБА_2 і її чоловік отримують пенсійне забезпечення в Ізраїлі.

Однак, суду не надано будь-яких доказів про те, що вказане пенсійне забезпечення є незначним та не може забезпечити належний рівень життя як ОСОБА_2, так і її чоловіка.

До того ж, зі слів самої ОСОБА_2 вилучені кошти належать не тільки їй, а також і її чоловіку.

За даних обставин, суд повинен давати оцінку щодо наявності «індивідуального надмірного тягаря» при конфіскації вилучених коштів, не тільки у ОСОБА_2, а також і у її чоловіка, власника цих коштів.

Однак, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, суду не надано будь-яких доказів про наявність «індивідуального і надмірного тягаря» у чоловіка ОСОБА_2, як одного із власників вилучених коштів при їх конфіскації.

За даних обставин, Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на неї «індивідуальний і надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.

Твердження апеляції про те, що у ОСОБА_2 відсутній умисел на вчинення даного правопорушення, не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

Згідно з ч. 3 ст. 465 МК України конфіскація товарів (безпосередніх предметів правопорушення) застосовується незалежно від того, чи є ці товари власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Відповідно до ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Постановою Національного банку України №148 від 27.05.2008 року затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України.

Відповідно до вказаної інструкції фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Фізична особа - нерезидент має право вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, якщо сума готівки, що вивозиться, не перевищує суми готівки, письмово задекларованої цією особою митному органу при ввезені в Україну. Вивезення готівки в такому випадку здійснюється за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

До того ж, апеляційний суд враховує, що на момент перетину митного кордону у ОСОБА_2 була відсутня митна декларація про ввезення на митну територію України вказаної готівки, а при перетині митного кордону ОСОБА_2 повідомила працівникам митниці недостовірну інформацію, а саме: відповіла, що має при собі приблизно 10 000 доларів США, (тобто наближений до дозволеного законодавством розмір коштів для переміщення через митний кордон України без декларування). Згодом же видала 17 524 доларів США та 690 шекелів. До того ж, під час її опитування працівниками митниці пояснила, що вона знала про своє право переміщувати до 10 000 євро.

У зв'язку з викладеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2017 року без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива