Вирок № 68650677, 06.09.2017, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/276/17

Кримінальне провадження № 1-кп/355/33/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2017 р. Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді - О. Л. Литвиненко

секретаря Лунгул Т.А.

за участю прокурора Петрик О.М.

за участю захисника адвоката Лебединського Г.І.

за участю обвинуваченого ОСОБА_2

за участю потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

за участю представника потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_6

за участю представника цивільного відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка кримінальне провадження № 12016110000000471 від 30.12.2016 року з обвинувальним актом прокурора прокуратури Київської області відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, військовозобов"язаного, пільгами не користується, одруженого, має на утриманні малолітнього сина 2008 року народження, непрацюючого, зареєстрованого і проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Встановив:

ОСОБА_2 порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом , що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.

ОСОБА_2 30.12.2016 року о 06 годині 00 хвилин, на 54 км + 750 м автодороги «Київ-Харків», на території Баришівського району Київської області, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення вимог п. 2.3.б Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року (далі - ПДР України), відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі» не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та, порушуючи вимоги п. 19.3 ПДР України, згідно якого «у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію» під час руху в напрямку м. Харкова після засліплення світлом фар зустрічного автомобіля не зупинився, змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу, в порушення вимог п. 10.1 ПДР України, відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить або безпеки іншим учасникам руху» перед зміною напрямку руху не переконався в безпечності своїх дій та виїхав на узбіччя, де допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 та здійснив наїзд на водія вказаного транспортного засобу ОСОБА_8, який знаходився біля автомобіля «ЗАЗ LANOS».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Згідно висновку експерта № 285 від 01.02.2017 року смертьОСОБА_8 наступила від поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, що підтверджено даними розтину. Виявлені на трупі ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли утворитися під час дорожньо-транспортної пригоди у пішохода, який знаходився у вертикальному положенні, при зіткненні із транспортним засобом та був розвернутий обличчям до транспортного засобу.

Грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. п. 2.3 б, 10.1, 19.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року перебувають в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_8.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав у скоєнні інкримінованого злочину повністю та пояснив суду, що 30.12.2017 року у ранній час близько 06 години рухався на автомобілі «ГАЗ 3302» по автошляху «Київ-Харків» в сторону м. Харків. На частині автошляху де він рухався не було освітлення, так як остання опора з фонарем залишилась позаду біля автозаправки «Маршал». Його осліпив зустрічний автомобіль великих габаритів - чи фура, чи то джип і він здійснив наїзд на автомобіль, як він зрозумів потім у стоячий на обочині «ЗАЗ LANOS». Все відбулось дуже швидко, від удару його автомобіль перевернуло. Підійшов до водія автомобіля «Ланос», зрозумів, що він мертвий. Зупинив автомобіль, що рухався і попросив водія викликати швидку допомогу, так як свій мобільний телефон не міг відразу знайти. Коли знайшов свій мобільний телефон, то викликав швидку. Але швидка допомога приїхала через годину чи півтори після ДТП. Спілкувався із зятем покійного ОСОБА_8, пропонував матеріальну допомогу. В скоєному розкаюється.

Винність обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення доведена в судовому засіданні повністю і підтверджується сукупністю доказів зібраних по справі.

Показами потерпілої ОСОБА_3 про те, що 30.12.2016 року близько 09 години їй зателефонувала сестра і повідомила, що в дорожньо-транспортній пригоді загинув їхній батько ОСОБА_8. На місце дорожньо-транспортної пригоди виїхав її чоловік. Вона особисто приїздила на місце пригоди того дня у вечірній час, оглядала місце події, освітлення на тому місці добре. При проведенні слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_2 був присутній її чоловік, спостерігав за ходом проведення експерименту та адвокат ОСОБА_6, який був учасником даного слідчого експерименту. Адвокат повідомляв, що обвинувачений ОСОБА_2 хоче надати матеріальну допомогу. Висловила думку про максимальне покарання обвинуваченого ОСОБА_2 по даному кримінальному провадженню.

Показами потерпілої ОСОБА_4 про те, що 30.12.2016 року рано вранці її чоловік поїхав в село. Після 07 години вона йому телефонувала, але телефон не відповідав. Згодом їй зателефонували патрульні працівники поліції і повідомили, що її чоловік загинув у дорожньо-транспортній пригоді на автошляху «Київ-Харків». Вона відразу зателефонувала до дочки ОСОБА_5, а та про подію повідомила іншу дочку. В цей же день біля 18 години ОСОБА_4 із зятем була на місці дорожньо-транспортної пригоди. На автошляху було видно слід від автомобіля її чоловіка «Ланос», так як наїзд відбувся на стоячий на обочині автомобіль, який був зупинений на ручне гальмування. Висловила думку про максимальне покарання обвинуваченого ОСОБА_2, так як з вини обвинуваченого ОСОБА_2 загинув її чоловік та годувальник сім»ї.

Показами потерпілої ОСОБА_5 про те, що 30.12.2016 року вранці від матері по телефону дізналась, що в дорожньо-транспортній пригоді загинув її батько ОСОБА_8, про що вона повідомила сестру ОСОБА_3. Того дня на місце події вона не їздила, але згодом була там неодноразово. Висловила думку про максимальне покарання обвинуваченого ОСОБА_2 по даному кримінальному провадженню.

Показами свідка ОСОБА_9 про те, що 30.12.2016 року вранці близько 06 години його повідомили про дорожньо-транспортну пригоду за участю належного йому автомобіля «ГАЗ 3302» та водія ОСОБА_2, якому він доручив керування його автомобілем для розвезення товару по торгових точках. Він відразу виїхав на місце пригоди. Його автомобіль«ГАЗ 3302» був перевернутий уверх колесами на узбіччі автошляху. Швидку допомогу та поліцію викликали з трьох телефонів. Першу швидку допомогу викликали до його приїзду, зі слів ОСОБА_2 перша швидка допомога приїхала біля 07 години ранку, друга швидка приїхала уже в його присутності біля 09 години. ОСОБА_2 повідомив, що скоїв наїзд на автомобіль «Ланос» так як його засліпив зустрічний автомобіль. Оформлення даної дорожньо-транспортної пригоди тривало до другої половини дня, швидка допомога та працівники поліції тривалий час не могли розібратись чий це район обслуговування.

Крім показів обвинуваченого, потерпілих, свідка, винність обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованих злочинних дій підтверджується наступними доказами.

Витягом з кримінального провадження № 12016110000000471 від 30.12.2016 року та рапортом чергового Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ГУНП в Київській області, в фабулі якого зазначено, що 30.12.2016 року близько 07 години 00 хвилин до чергової частини Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення про те, що на 54 км+750 м автодороги Київ-Харків в межах Баришівського району Київської області водій автомобіля «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не впорався з керуванням та допустив виїзд на узбіччя, де зіткнувся з автомобілем «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, який стояв на узбіччі в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці ДТП ( т.1 а.с. 129-130).

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.12.2016 року, схемою та фототаблицями до нього, відповідно до яких проведено огляд ділянки автодороги 54 км+750 м Київ-Харків. Оглядом встановлено, що на даній ділянці автодороги покриття асфальтоване, сухе, чисте, нерівності та пошкодження дорожнього покриття відсутні, наявні в обох напрямках руху по дві смуги руху, подвійні колесовідбійники, ширина смуг руху в обох напрямках по 7,6 м, слідів переміщення автомобілів не виявлено. Автомобіль ГАЗ 3302 НОМЕР_1 знаходиться на ухилі кювету у перевернутому положенні, в автомобіля пошкоджено передня частина, бампер, розбите лобове скло, розбита ліва блокфара, ліве крило та капот з лівої сторони, деформована вантажна будка. Автомобіль «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться на проїзній частині автодороги в правій полосі по ходу руху, має пошкодження у вигляді деформованої задньої частини авто, розірвана покришка заднього правого колеса, деформовано дах автомобіля із заду, заднє праве крило, багажник, задні праві дверцята, задні сидіння в салоні, права частина бампера. Виявлено наявні характерні для даного ДТП сліди, а саме на поверхнях лобового скла автомобіля ГАЗ 3302 НОМЕР_1 в області розбиття виявлено сліди у вигляді фрагментів волосяного покриву людини, виявлені фрагменти волосся ( т. 1 а.с. 131-148).

Копією свідоцтва про смерть ОСОБА_8 серії НОМЕР_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ( т. 1 а.с. 156).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 09.02.2017 року за участю ОСОБА_2, його захисника Лебединського Г.І., представника потерпілих ОСОБА_6, спеціаліста ОСОБА_10 та понятих, схемою до протоколу слідчого експерименту від 09.02.2017 року, згідно яких ОСОБА_2 надав покази, які були зафіксовані на відеозаписі, який переглянутий в судовому засіданні зазначив, що рухався на автомобілі «Газель» зі швидкістю біля 80 км/годину із ввімкненим ближнім світлом фар у правій смузі руху в напрямку м. Харків. В ході даного слідчого експерименту встановлено, що місце зіткнення з автомобілем «ЗАЗ LANOS» з урахуванням показів ОСОБА_2 розташовується на узбіччі на відстані 2,3 метра від межі правої смуги руху, а саме на 54 км + 750 м автодороги «Київ-Харків», в смузі де починається слід юзу лівих коліс автомобіля «ЗАЗ LANOS». Видимість елементів дорожньої розмітки з робочого місця водія автомобіля «Газель» становить 59,5 м. Видимість автомобіля «ЗАЗ LANOS», який розташовується у місці зіткнення без освітлення з робочого місця водія становить 89, 1 м, а з увімкненим габаритним освітленням - не менше 200 метрів ( т.1 а.с. 185-189).

Висновком експерта № 285 від 31.12.2016 року, згідно якого при експертизі трупа ОСОБА_8 виявлено поєднана травма голови тулуба та кінцівок, спинальна травма, закрита травма черева, розрив лоннного зчленування, перелом кісток лівої гомілки у нижній третині.СмертьОСОБА_8 наступила від поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, що підтверджено даними розтину. Виявлені на трупі ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли утворитися під час дорожньо-транспортної пригоди у пішохода, який знаходився у вертикальному положенні, при зіткненні із транспортним засобом та був розвернутий обличчям до транспортного засобу ( т.1 а.с.194-196).

Висновком експерта № 21 ат від 03.02.2017 року по результатам автотехнічної експертизи та ілюстративними таблицями до даного висновку, згідно яких на момент огляду автомобіля «ГАЗ 3302» державний номерний знак НОМЕР_1 несправностей технічного стану робочої гальмівної системи не виявлено, а виявлено несправності технічного стану рульового керування та ходової частини. Виявлені несправності технічного стану рульового керування, що виникли в процесі ДТП. Виявлена несправність технічного стану ходової частини, що виникла після ДТП ( т. 1 а.с. 199-208).

Висновком експерта № 20 ат від 31.01.2017 року по результатам автотехнічної експертизи та ілюстративними таблицями до даного висновку, згідно яких на момент огляду автомобіля«ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 несправностей технічного стану гальмівної системи не виявлено, тобто вона ( гальмівна система) знаходиться в працездатному стані. Вирішувати питання про час виникнення несправностей та про те як вони могли вплинути на ДТП, не має технічного сенсу. На момент огляду автомобіля «ЗАЗ LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_2 несправностей технічного стану рульового керування не виявлено, тобто воно ( рульове управління) знаходиться у працездатному стані. Вирішувати питання про час виникнення несправностей та про те як вони могли вплинути на ДТП, не має технічного сенсу. Виявлені несправності технічного стану ходової частини автомобіля «ЗАЗ LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_2 виникли в процесі ДТП ( т. 1 а.с. 210- 223).

Висновком експерта № 22 ат від 10.02.2017 року по результатам інженерно-транспортної експертизи та ілюстративними таблицями до даного висновку, згідно яких зіткнення автомобілів «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 та «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 сталося в межах асфальтованого узбіччя, яке розташовується праворуч від правої смуги для руху в напрямку до м. Харкова, перед початком зафіксованого на схемі осипу скла та пластику, при цьому в момент зіткнення праве заднє колесо автомобіля «ЗАЗ LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_2 розташовувалось на відстані 2,3 м від правого краю правої смуги для руху в напрямку до м. Харкова. В процесі зіткнення вказаних автомобілів передня ліва частина автомобіля «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 контактувала з задньою правою частиною автомобіля «ЗАЗ LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_2, при цьому в момент первинного контакту ліва частина переднього бампера автомобіля «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 контактувала з правою частиною заднього бампера автомобіля «ЗАЗ LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_2 ( т. 1 а.с. 231-237).

Висновком експерта № 323 ат від 22.02.2017 року по результатам інженерно-транспортної експертизи та ілюстративними таблицями до даного висновку, згідно яких в заданій дорожній ситуації швидкість руху автомобіля «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху. В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2, п. 19.3, п. 10.1 та п. 1.10 Правил дорожнього руху України. В заданих дорожніх умовах водій автомобіля «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «ЗАЗ Ланос» шляхом виконання вимог п. 19.3, п. 10.1 та п. 1.10 Правил дорожнього руху України, на що у нього не було перешкод технічного характеру ( т.1 а.с. 240-242).

Розгляд даного провадження проводився відносно обвинуваченого ОСОБА_2 в межах пред»явленого йому обвинувачення.

Оцінюючи добуті по справі докази в їх сувокупності, суд вважає їх достовірними, належними, допустимим та достатніми для доведення вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним інкримінованого злочину (кримінального правопорушення).

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України вірна, поскільки обвинувачений порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з п. 20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК Українисуди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке хоча й вчинено ненавмисно та з необережності, але відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу винного, який не має постійне місце роботи, раніш ніколи до кримінальної відповідальності не притягувалася, не судимий, а також думку потерпілих , які наполягають на максимальному покаранню обвинуваченого у виді позбавлення волі, позитивні характеристики обвинуваченого за місцем проживання, те, що має на утриманні малолітню дитину 2008 року народження, ступінь тяжкості вчиненого кримінально правопорушення, особу винного, що на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання. Суд також враховує, що за тривалий час після скоєння ДТП до закінчення розгляду справи у суді обвинувачений ОСОБА_2 потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 заподіяну шкоду та збитки не відшкодував.

Обставинами, що пом»якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст. 66 КК України, суд визнає сприяння розкриттю злочину, каяття в скоєному злочині.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2, перше притягнення до кримінальної відповідальності, наявність пом»якшуючих вину обставин та відсутність обтяжуючих вину обставин, позитивну характеристику за місцем проживання, думки всіх потерпілих про необхідність позбавлення волі обвинуваченого і вважає, що виправлення та перевиховання обвинувачсеного ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства і суд вважає, що міру покарання необхідно призначити у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно повідомлення Головного сервісного центру МВС України № 31/3736 від 16.02.2017 року ОСОБА_2 видано посвідчення водія серії НОМЕР_7 від 30.12.2006 року ( категорія «В») ( т.1 а.с. 230).

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом, грубо порушив п. п. 2.3 б, 10.1, 19.3 Правил дорожнього руху України,, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8, суд вважає за необхідне позбавити його прав керування транспортними засобами на строк два роки.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Речовий доказ по справі транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 3302 НОМЕР_1, який знаходиться на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ГУНП в Київській області, повернути власнику ОСОБА_11, так як згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу даний автомобіль зареєстрований за нею ( т.1 а.с. 151, 183) . Речовий доказ по справі транспортний засіб - автомобіль «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходиться на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ГУНП в Київській області, повернути потерпілій ОСОБА_4, так як вказаний транспортний засіб зареєстрований на її чоловіка ОСОБА_8 ( т. 1 а.с. 152, 154).

По справі проведено автотехнічну експертизу № 21ат від 03.02.2017 року , вартість якої становить 1540 гривень 70 копійок ( т.1 а.с. 198-208), автотехнічну експертизу № 20 ат від 31.01.2017 року , вартість якої становить 1540 гривень 70 копійок ( т.1 а.с. 210-223), інженерно-транспортну експертизу № 22 ат від 10.02.2017 року , вартість якої становить 1320 гривень 60 копійок ( т.1 а.с. 231-237), інженерно-транспортну експертизу № 323 ат від 22.02.2017 року , вартість якої становить 1320 гривень 60 копійок ( т.1 а.с. 239-242), ОСОБА_2 визнається винним та засуджується за інкримінований злочин, у зв'язку з чим з ОСОБА_2 на користь держави у рахунок судових витрат за проведення вказаних експертиз необхідно стягнути 5722 ( п»ять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 60 копійок ( 1540 гривень 70 копійок, 1540 гривень 70 копійок, 1320 гривень 60 копійок, 1320 гривень 60 копійок).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом.

Потерпіла ОСОБА_4 заявила цивільний позов до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ( т. 2 а.с. 8) . В заявленому позові просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені витрати на поховання ОСОБА_8 та на спорудження надгробного пам»ятника в розмірі 12 333 гривні 56 копійок, а з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» стягнути на її користь понесені витрати на поховання ОСОБА_8 та на спорудження надгробного пам»ятника в розмірі 19 200 гривень 00 копійок. Також просить стягнути з ОСОБА_2. на її користь 1500 гривень щомісяця на її утримання та на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, довічно, починаючи з 30 грудня 2025 року, а з Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» стягнути на її користь 161 600 гривень 00 копійок на утримання та відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. В заявленому позові також просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 29 709 гривень 39 копійок в якості відшкодування шкоди, що завдана у зв»язку з пошкодженням транспортного засобу, а з Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» стягнути на її користь 100 000 гривень в якості відшкодування шкоди, що завдана у зв»язку з пошкодженням транспортного засобу. Також потерпіла ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 480 800 гривень, а з Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» стягнути на її користь 19 200 гривень 00 копійок.

В судовому засіданні позивач та потерпіла у кримінальному провадженні ОСОБА_4 підтримала заявлений позов, мотивуючи тим, що смертю її чоловіка ОСОБА_8 їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду на заявлені суми, так як вона втратила чоловіка, з яким прожила 32 роки та годувальника, підірвано її здоров»я, заподіяно моральну шкоду. Просить задоволити позов. Збитки їй не відшкодовані.

Представник потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_6 підтримав заявлений позов в повному об»ємі, просив його задоволити, так як смертю чоловіка ОСОБА_4 заподіяна матеріальна та моральна шкода на заявлені в позові суми.

Цивільний відповідач та обвинувачений у кримінальному провадженні ОСОБА_2 заявлений позов визнав частково, визнав заподіяння ним матеріальної та моральної шкоди потерпілій та позивачці ОСОБА_4, але в значно менших сумах. Позов в частині стягнення на її користь 1500 гривень щомісяця на її утримання та на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, довічно не визнав, зазначив, що ОСОБА_4 не перебувала на утриманні чоловіка, так як його не потребувала. Збитки не відшкодовані.

Представник цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» ОСОБА_7 заявлений позов визнав частково в сумі 19200 гривень на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та в такому ж розмірі 19200 гривень на відшкодування моральної шкоди та 60729 гривень 14 копійок за пошкоджений транспортний засіб.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язується довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позов позивачки ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь понесених витрат на поховання ОСОБА_8 та на спорудження надгробного пам»ятника в розмірі 12 333 гривні 56 копійок, а з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на її користь понесені витрати на поховання ОСОБА_8 та на спорудження надгробного пам»ятника в розмірі 19 200 гривень 00 копійок підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст..2 Закону України « Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаї та традицій, що не суперечить законодавству.

Наведене однозначно свідчить про те, що церемонія поминання не відноситься до поховання.

Зі змісту абзаців 8,9,10 статті другої Закону України «Про поховання та похоронну справу» випливає, що церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними поняттями

Верховний Суд України в своїй ухвалі від 29.09.2010 року по справі № 6-3536св 10 вказав, що «Понесені на організацію поминального обіду затрати не відносяться до витрат з поховання, які відповідно до Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує страховик.

Позивачкою ОСОБА_4 в зв»язку зі смертю чоловіка були здійснені витрати на поховання та спорудження надгробного пам»ятника, проведення поминальних обідів в розмірі 31 533 гривні 56 копійок.

З урахуванням вищевикладеного обґрунтування позов ОСОБА_4 в даній частині підлягає до задоволення частково в розмірі 27737 гривень, з яких 17760 гривень 00 копійок витрати на організацію і поховання та 9977 гривень 00 копійок витрати на спорудження пам»ятника. В частині витрат на поминальні обіди позов не підлягає до задоволення.

У відповідності до п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам»ятника за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати та пред»явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір відшкодування витрат на поховання стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, яка станом на 30.12.2016 року становила 1600 гривень, тобто не може перевищувати 19 200 гривень.

Позивачкою суду надано підтверджуючі докази понесених витрат в розмірі 17760 гривень 00 копійок на організацію і поховання та 9977 гривень 00 копійок витрати на спорудження пам»ятника.

Тому з урахуванням викладеного, з урахуванням визнання позову представником відповідача ОСОБА_7 в розмірі 19200 гривень, суд вважає за необхідне стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на користь потерпілої ОСОБА_4 19 200 гривень на поховання та спорудження надгробного пам»ятника, а решту суми 27737 гривень -19200 гривень = 8537 гривень стягнути з ОСОБА_2 на її користь.

Позов ОСОБА_4 в частині стягнення на її користь 1500 гривень щомісяця на її утримання та на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, довічно, починаючи з 30 грудня 2025 року, а з Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» на її користь 161 600 гривень 00 копійок на утримання та відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім»ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні бо мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 на час настання смерті її чоловіка ОСОБА_8 і на даний час була і є пенсіонеркою, згідно наданої нею довідки № 667 від 06.02.2017 року отримує пенсію за віком в розмірі 3 523 гривні 11 копійок, що більше ніж у двічі перевищує прожитковий мінімум на час настання смерті чоловіка. Отже, ОСОБА_4 не вважається такою, що перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_8. Крім того, позивачкою заявлена вимога про стягнення 1500 гривень щомісяця на її утримання та на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, довічно, починаючи з 30 грудня 2025 року, тобто не на даний час, а на майбутнє. Рішення суду не може бути винесено стосовно вимог на майбутнє, а лише на час його винесення. Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1500 гривень щомісяця на її утримання та на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, довічно, починаючи з 30 грудня 2025 року, а з Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» на її користь 161 600 гривень 00 копійок на утримання та відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Позов ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь 29 709 гривень 39 копійок в якості відшкодування шкоди, що завдана у зв»язку з пошкодженням транспортного засобу, а з Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» на її користь 100 000 гривень в якості відшкодування шкоди, що завдана у зв»язку з пошкодженням транспортного засобу підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо).

Згідно ч. 22.1 ст. 22 Закону «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону «Про обов»зякове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв»язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов»язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно поліса № АК 5301849 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальник ОСОБА_13 застрахував відповідальність перед третіми особами під час ДТП ( т. 2. а.с. 33).

ОСОБА_4 03.01.2017 року повідомила страховика Приватне акціонерне товариство « Страхова компанія «Юнівес» про ДТП, що мало місце 30.12.2016 року , на 54 км + 750 м автодороги «Київ-Харків», на території Баришівського району Київської області за участю автомобіля «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому загинув її чоловік ОСОБА_8 ( т.12 а.с.28).

Відповідно до звіту № 080517-3 від 08 травня 2017 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, складеного СОД СПД ФОП «ОСОБА_14», вартість відновлювального ремонту складає 60 729 гривень 14 копійок.

Відповідно до вимог ст. 22, ст. 29 Закону «Про обов»зякове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» було здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування в розмірі 60 729 гривень 14 копійок.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлена на день настання страхового випадку, тобто станом на 30.12.2016 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою ОСОБА_4 надано висновок експертного дослідження № 09\03-17 від 07.03.2017 року по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, який складає 127 209 гривень 39 копійок, якому суд при винесенні рішення дає оцінку, а не визнає його допустимим чи недопустимим в межах цивільного позову. Оцінка пошкодженого транспортного засобу автомобіля «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, складеного СОД СПД ФОП «ОСОБА_14» проведена 08.05.2017 року, але на день заподіяння шкоди станом на 30.12.2016 року. Тому як доказ розміру матеріального збитку в даному випадку суд враховує звіт № 080517-3 від 08 травня 2017 року про оцінку вартості матеріального збитку і вважає за необхідне стягнути на користь позивачки вартість відновлювального ремонту в розмірі 60 729 гривень 14 копійок із відповідачаПриватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес». Дана сума заподіяної шкоди визнана представником відповідача ОСОБА_7 і є меншою зазначеного в полісі № АК 5301849 обов»язкого розміру. З рахуванням викладеного , відсутні підстави для повернення позивачці сплачених коштів за надане експертне дослідження № 09\03-17 від 07.03.2017 року.

Підстави стягнення матеріальної шкоди у даному випадку з відповідача ОСОБА_2 відсутні.

В наданому дослідженні вартість відновлювального ремонту розрахована з урахуванням надбавки 20% ПДВ.

Судом встановлено, що автомобіль «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 на даний час не відремонтований і витрати на оплату робіт із відновлювального ремонту із урахуванням ПДВ є передчасними.

Тому з урахуванням викладеного, з урахуванням визнання позову представником відповідача ОСОБА_7 в розмірі 60 729 гривень 14 копійок, суд вважає за необхідне стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на користь потерпілої ОСОБА_4 60 729 гривень 14 копійок вартості відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позов потерпілої ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь завдану моральної шкоди в розмірі 480 800 гривень, а з Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» 19 200 гривень 00 копійок підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вбачається із змісту ч.1 ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями , відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вбачається, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості, а також те, що скоєння інкримінованого злочину обвинуваченим ОСОБА_2 завдано тяжких наслідків, смерть потерпілого ОСОБА_8.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачці ОСОБА_4 саме діями відповідача в судовому засіданні встановлений. Суд вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами, відносно стягнення моральної шкоди, регулюються ч.1 ст.1167 ЦК України, оскільки вина в спричиненні моральної шкоди внаслідок скоєння злочину встановлена, встановлений причинний зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками у вигляді моральних страждань позивачки.

Внаслідок винних дій ОСОБА_2 позивачка зазнала моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, так як вона тридцять два роки проживала з загиблим чоловіком ОСОБА_8, кохала його, виховувала з ним дітей та долала життєві труднощі, по сьогоднішній день не можу змиритися з ситуацією, яка склалася, змінився ритм її життя, Покійний чоловік постійно підтримував її не тільки матеріально, але і морально було з ким спілкуватися, однак зараз вона вимушена бути самотньою.

Крім того, позивачкою ОСОБА_4 надано суду висновок № 2-18/04 експертного психологічного дослідження від 18.04.2017 року , згідно якого смерть ОСОБА_8 у ДТП 30.12.2016 року постала для потерпілої ОСОБА_4 як інтенсивно психотравмуюча подія, завдала їй значних стійких негативних психологічних переживань, орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань, внаслідок смерті її чоловіка становить 288 мінімальних заробітних плат, що значно перевищує заявлений розмір позовних вимог про стягнення моральної шкоди (т.2 а.с. 193-199).

З урахуванням викладених обставин суд вважає, що позов потерпілої ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь завдану моральної шкоди в розмірі 480 800 гривень, а з Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» 19 200 гривень 00 копійок підлягає до повного задоволення

Потерпіла ОСОБА_3 заявила цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень ( т.2 а.с. 109), мотивуючи спричиненням їй душевних страждань, зміною ритму життя, зменшенням соціальної активності.

В судовому засіданні позивач та потерпіла у кримінальному провадженні ОСОБА_3 підтримала заявлений позов, мотивуючи тим, що смертю її батька ОСОБА_8 їй заподіяно моральну шкоду на заявлену суму. Просить задоволити позов. Збитки не відшкодовані.

Цивільний відповідач та обвинувачений у кримінальному провадженні ОСОБА_2 заявлений позов визнав частково, визнав заподіяння ним моральної шкоди потерпілій та позивачці ОСОБА_3, але на значно меншу суму. Збитки ним не відшкодовані.

Представник потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_6 підтримав заявлений позов в повному об»ємі, просив його задоволити, так як смертю батька їй заподіяна моральна шкода на заявлену в позові суму.

Позов потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вбачається, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди частково, враховуючи вимоги ч.3 ст.23 ЦК України - глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, а саме, що позивачка має окрему сім»ю, на утриманні покійного не перебувала, суд вважає, що в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди позивачці необхідно стягнути 300 000 гривень, задоволивши позов частково.

Потерпіла ОСОБА_5 заявила цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень ( т.2 а.с. 109), також мотивуючи спричиненням їй душевних страждань, зміною ритму життя, зменшенням соціальної активності.

В судовому засіданні позивач та потерпіла у кримінальному провадженні ОСОБА_5 підтримала заявлений позов, мотивуючи тим, що смертю її батька ОСОБА_8 їй заподіяно моральну шкоду на заявлену суму. Просить задоволити позов. Збитки їй не відшкодовані.

Представник цивільного позивача та потерпілої у кримінальному провадженні ОСОБА_6 підтримав заявлений позов в повному об»ємі, просив його задоволити, так як смертю батька ОСОБА_5 заподіяна матеріальна та моральна шкода на заявлену в позові суму .

Позов потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вбачається, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди частково, враховуючи вимоги ч.3 ст.23 ЦК України - глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, а саме, що позивачка має окрему сім»ю, на утриманні покійного не перебувала, суд вважає, що в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди позивачці необхідно стягнути 300 000 гривень, задоволивши позов частково.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 8537 гривень 00 копійок + 480 800 =489337 гривень 00 копійок, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 300 000 гривень, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 300 000 гривень, стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_4 19 200 гривень 00 копійок + 60729 гривень 14 копійок + 19200 гривень 00 копійок = 99129 гривень 14 копійок.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати, в разі задоволення позову частково, судові витрати присуджуються пропорційно до частини задоволених вимог. Тому необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 3 000 гривень сплаченого судового збору, а на користь ОСОБА_4 4800 гривень 80 копійок та стягнути з Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_4 190 гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 88 Цивільно-процесуального кодексу України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивачку ОСОБА_4. звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір в сумі 640 гривень 00 копійок з відповідача ОСОБА_2

Керуючись ст. 374-376, 395 КПК України , ст. ст. 23, 1166, 1167, 1200 ЦК України, ст. 88 ЦПК України, Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України "Про поховання та похоронну справу", суд-

Засудив:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням прав керування транспортними засобами на строк два роки.

Обрати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши під варту із залу суду і до вступу вироку в законну силу утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор». Строк відбуття покарання ОСОБА_2 вираховувати з дня взяття під варту, з 06.09.2017 року.

Речовий доказ по справі транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 3302 НОМЕР_1, який знаходиться на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ГУНП в Київській області, повернути власнику ОСОБА_11.

Речовий доказ по справі транспортний засіб - автомобіль «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходиться на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ГУНП в Київській області, повернути потерпілій ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави у рахунок судових витрат за проведення судових експертиз (р/р 31257201118274, МФО 821018, код ЗКПО 25574713, УДК в Київській області, призначення платежу про судові витрати) 5722 ( п»ять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 60 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Юнівес» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_4 19 200 гривень на поховання та спорудження надгробного пам»ятника, 19200 гривень моральної шкоди, 60729 гривень 14 копійок матеріальної шкоди, судові витрати в розмірі 190 гривень 20 копійок, всього стягнути 99319 (дев"яносто дев"ять тисяч триста дев"ятнадцять) гривень 34 копійок

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 8537 гривень на поховання та спорудження надгробного пам»ятника, 480800 гривень моральної шкоди, судові витрати в розмірі 4800 гривень 80 копійок, всього стягнути 494 137 (чотириста дев"яносто чотири тисячі сто тридцять сім) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 300 000 гривень моральної шкоди, 3000 гривень сплаченого судового збору, всього стягнути 303 000 (триста три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 300 000 гривень моральної шкоди, 3000 гривень сплаченого судового збору, всього стягнути 303 000 (триста три тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ:37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікацій доходів бюджету: 22030106).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя Баришівського

районного суду О. Л. Литвиненко