Ухвала суду № 68641951, 29.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:.

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частину об'єкту нерухомого майна за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частину об'єкту нерухомого майна.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2017 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права.

Вказував, що згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2017 недоліком позовної заяви є несплата судового збору, який був сплачений позивачем на виконання вимог вказаної ухвали суду та надано суду квитанцію, а відтак відсутні підстави для застосування положень ст. 121 ЦПК України.

Враховуючи наведене, просив ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року скасувати та передати питання про відкриття провадження до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Справа № 755/4352/17-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/9449/2017Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частину об'єкту нерухомого майна.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2017 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, в тому числі для сплати судового збору (а.с. 8-9).

18.04.2017 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, зокрема позивачем змінено суб'єктний склад учасників спору (а.с. 12-14).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2017 позовну заяву повернуто позивачу на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

Вирішуючи питання про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, посилаючись на положення п. 1 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, зазначав, що стороною позивача подана до суду позовна заява в новій редакції, зі змісту якої вбачається, що позов пред'явлений до Київської міської ради та Державної казначейської служби України з вимогою визнати право власності на частину об'єкту нерухомого майна, а відтак вважав, що позивач до відкриття провадження у справі фактично подав заяву про зміну як підстав, так і предмет позову.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Підставою для залишення позовної заяви без руху була несплата судового збору за подання позовної заяви, проте як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 949,21 грн. та додана відповідна квитанція.

Крім того, при поверненні позовної заяви суд першої інстанції виходив з положень п.1 ч. 3 ст. 121 ЦПК України. Стаття 121 ЦПК України регламентує дії суду при встановлені недоліків поданого позову, наслідки невиконання вимог ухвали суду про усунення недоліків позову, а також передбачає інші випадки повернення заяви позивачу.

Виходячи зі змісту ст. 121 ЦПК України, визначені у ч. 3 випадки повернення позову є додатковими і самостійними, аніж дії суду при виявлені недоліків позову на стадії його прийняття.

Так, п. 1 ч. 3 ст. 121 ЦПК України передбачає, що заява повертається судом , коли позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову.

Заяви про повернення позову ОСОБА_1 до суду не подавав.

Крім того, відповідно до вищевказаної норми, суд повертає заяву позивачу. Разом з тим, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2017 позов визнано неподаним та повернуто позивачу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив обставини, і помилково дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, а відтак ухвала суду суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо судом порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 рокускасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: