Постанова № 68640167, 04.09.2017, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/2652/17

2-а/337/207/2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 року Суддя Хортицького районного суду м.Запоріжжя Мурашова Н.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що з 22.08.2016р. він отримує пенсію за віком. На даний час розмір пенсії становить 963,64грн., що є меншим за розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. 28.03.2017р. він звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку розміру пенсії і визначення її розміру відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак своїм листом від 11.04.2017р. відповідач відмовив в перерахунку пенсії. Вважає таку відмову протиправною, оскільки вона не ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Зокрема, відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, згідно з ч.3 ст.42 вказаного Закону №1058-IV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Просить визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому пенсії за віком в розмірі, меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та зобов'язати його здійснити з 22.08.2016р. перерахунок та виплату пенсії за віком із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою суду від 02.08.2017р. по даній справі відкрито скорочене провадження.

09.08.2017р. до суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких він позов не визнав, просить в його задоволенні відмовити, мотивуючи це тим, щопозивач отримує пенсію за віком з 22.08.2016р. в розмірі 966,22грн., який визначений відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, оскільки позивач має загальний страховий стаж 29 років 05 місяців 14 днів, що є меншим, ніж встановлено ст.28 вказаного Закону, то розмір пенсії визначений пропорційно цьому страховому стажу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 з 22.08.2016р. перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Запоріжжя та отримує пенсію за віком в розмірі 966,22грн.

28.03.2017р. він звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку розміру пенсії і визначення її розміру відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Листом за №95/Т-9 від 11.04.2017р. відповідач відмовив у перерахунку пенсії.

24.07.2017р. позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

При вирішенні цієї справи суд керується принципом верховенства права (ст. 8 КАС України) відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічні положення містяться в ч.2 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 Закону №1058-IV мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили дієздатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з ч.3 ст.42 Закону №1058-IV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно з ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум -це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до Законів України «Про державний бюджет України на 2016 рік» та «Про державний бюджет України на 2017 рік» у 2016-2017 році встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.05.2016р. - 1130,00грн., з 01.01.2017р. - 1247,00грн., з 01.05.2017р. - 1312,00грн., з 01.12.2017р. - 1373,00грн..

З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, проаналізувавши вищевикладені норми діючого законодавства, суд вважає, що відповідач, здійснюючи позивачу виплату пенсії в розмірі, що є меншим за розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та відмовивши позивачу в здійсненні відповідного перерахунку, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, які передбачені вказаним Законом, чим порушив вимоги ст.19 Конституції України, тому такі його дії є протиправними.

При цьому, суд виходить з того, що правове регулювання відносин пенсійного забезпечення здійснюється в Україні на підставі Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються форми та види пенсійного забезпечення. Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV) та іншими законами України.

Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996р. зазначив, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Також суд виходить з приписів ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 18.07.2006 року по справі «Проніна проти України» та від 12.07.2016 року по справі «Петриченко проти України» констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції, зазначивши, що у цих справах заявники звертались до національних судів з вимогою вирішити їх спори щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявники посилались, зокрема, на положення ст.46 Конституції України, заявляючи, що їх пенсії не повинні бути нижчими за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позови з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Суду національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо п.1ст.6 Конвенції.

Судом достовірно встановлено, що позивачу з 22.08.2016р. призначена та виплачується пенсія за віком, розмір якої на даний час становить 966,22грн., що є нижчим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (з 01.05.2016р. -1130,00грн., з 01.01.2017р. - 1247,00грн., з 01.05.2017р. - 1312,00грн.) та відповідно мінімального розміру пенсії.

Отже, суд вважає, що відповідач порушив вимоги діючого законодавства та право позивача на отримання пенсії в розмірі, який має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом з тим, вирішуючи справу, суд виходить з того, що згідно з ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Згідно з ч.3 ст.162 КАС України, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Поважними причинами за чинним законодавством визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається з позовною заявою, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами своєчасного звернення до суду за захистом порушеного права.

Залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, з'ясуванні причин пропуску цього строку та підстав для визнання цих причин поважними.

Крім того, слід враховувати, що предметом позову в категорії справ щодо призначення, перерахунку, надання, одержання пенсійних та усіх інших соціальних виплат, є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, тому судам необхідно перевіряти строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір.

Оцінивши обставини справи, виходячи зі змісту позовних вимог, які стосуються проведення перерахунку пенсії позивача, яка носить регулярний, щомісячний характер, суд вважає, що позивач 19.07.2017р. (штамп на поштовому конверті) звернувся до суду з вказаним позовом в частині вимог про проведення перерахунку та виплату йому пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.08.2016р. по 18.01.2017р. поза встановленим ст.99 КАС України 6-місячним строком звернення до суду, оскільки суд вважає, що про порушення своїх прав, в т.ч. про виплату йому пенсії в меншому розмірі, ніж передбачено законом, позивач міг і повинен був дізнатися після отримання чергової щомісячної пенсійної виплати.

При цьому, підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними і відповідно поновлення цього строку суд не знаходить, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження наявності та обґрунтованості дійсних істотних об'єктивних та непереборних перешкод чи труднощів для своєчасного звернення до суду, а такі причини, як необізнаність щодо змісту діючих законів України, відсутність юридичної освіти, не носять, на думку суду, об'єктивний та незалежний від волі позивача характер.

У зв'язку з цим задоволенню підлягають позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 19.01.2017р., позовні вимоги за період з 22.08.2016р. по 18.01.2017р. слід залишити без розгляду, оскільки вони заявлені поза встановленим законом строком звернення до суду.

На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 640,00грн.

Керуючись ст.8,19,46 Конституції України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум», ст.2,8,9,11,94,159,160-163,183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя здійснити ОСОБА_1 з 19.01.2017р. перерахунок та виплату пенсії за віком із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги про зобов'язання здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.08.2016р. по 18.01.2017р. - залишити без розгляду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 640,00грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н.А.Мурашова

04.09.2017