Вирок № 68638297, 01.09.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4140/17

1-кп/264/475/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2017 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого - судді Іванченко А.М., за участю секретаря - Собакінських С.М., за участю прокурора - Попудько Г.А., за участю захисника - Комарова І.А., обвинуваченого - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження відносно: ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Маріуполі Донецької області, українця, громадянина України, не працюючого, має середньо-спеціальну освіту, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 21.06.2017 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності , який зареєстрований : АДРЕСА_1, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, згідно з рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.04.2006 року та виконавчим листом № 2-786/2006 від 10.05.2006 року, зобов»язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи утримання з 06.04.2006 року.

Однак ОСОБА_2, умисно, починаючи з 06.04.2011 року, став на шлях злісного ухилення від сплати аліментів, при цьому тривалий час ніде не працює, на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості не перебуває, добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає,участі у вихованні дитини не бере, на попереджувальні листи Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ не реагує, був попереджений про кримінальну відповідальність за несплату аліментів, у зв»язку з чим у ОСОБА_2 утворилась заборгованість по сплаті аліментів, яка за період часу з 06.04.2011 року по 29.11.2015 року складає 3 роки 9 місяців 23 дні, що у грошовому еквіваленті становить 32870, 97 гривень, а з урахуванням боргу минулих років - 49729, 02 гривні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, та пояснив, що дійсно має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на якого повинен сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку. У зв»язку з тим, що він не працював та мав труднощі у нього утворилася заборгованість. Період та суму заборгованості він визнає. На цей час з 31 січня 2015 року він знаходиться під вартою та відбуває покарання за виром Іллічівського райсуду м. Маріуполя у вигляді шести років позбавлення волі. Після звільнення планує влаштуватися на роботу та сплачувати аліменти на сина. У вчиненому щиро розкаявся.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження було визнано не доцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано правильне розуміння зазначеними особами змісту цих обставин, встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, і роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують обвинуваченого, як особу.

Таким чином, суд вважає, що подія злочину мала місце, вина ОСОБА_2 у пред'явленому обвинуваченні є доведеною і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Призначаючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не працює, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліках у диспансерах не перебуває, але вину визнав та щиро розкаявся у скоєному, що суд розцінює як пом»якшуючу його провину обставину, думку потерпілої, яка на суворій мірі покарання не наполягала, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді арешту, визначивши термін покарання в межах, встановлених санкцією відповідної статті кримінального закону.

При цьому, суд впевнений, що таке покарання буде необхідним і достатнім виправленням обвинуваченого ОСОБА_2, цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі винного.

Судом встановлено, що вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 червня 2017 року ОСОБА_2 було засуджено за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна, вирок набув законної чинності 26.07.2017 року, таким чином, при визначенні остаточно покарання, суд застосовує вимоги ч.4 ст. 70 КК України та за сукупністю злочинів, поглинає менш суворе покарання, призначене ОСОБА_2 більш суворим.

Строк покарання ОСОБА_2 відраховувати з 01.09.2017 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання термін перебування ОСОБА_2 під вартою за вироком від 21.06.2017 року Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з 31.01.2015 року по день набрання вироком законної сили, тобто по 26.07.2017 року включно, а також термін відбутого покарання за даним вироком з 27.07.2017 року по 31.08.2017 року включно. У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України (в редакції яка діяла до 20.06.2017 року) зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк його попереднього ув»язнення з 31 січня 2015 року до 20 червня 2017 року включно з розрахунку : один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 21 червня 2017 року.

Речових доказів по справі не має.

Цивільний позов не заявлявся.

Заходи забезпечення до ОСОБА_2 по зазначеному кримінальному провадженню не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді двох місяців арешту.

На підставі ст.70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком більш суворим, призначеним за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 21 червня 2017 року призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Заходи забезпечення до ОСОБА_2 по зазначеному кримінальному провадженню не застосовувалися.

Строк покарання ОСОБА_2 відраховувати з 01.09.2017 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання термін перебування ОСОБА_2 під вартою за вироком від 21.06.2017 року Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з 31.01.2015 року по день набрання вироком законної сили, тобто по 26.07.2017 року включно, а також термін відбутого покарання за даним вироком з 27.07.2017 року по 31.08.2017 року включно.

У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України (в редакції яка діяла до 20.06.2017 року) зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання, строк його попереднього ув»язнення з 31 січня 2015 року до 20 червня 2017 року включно з розрахунку : один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 21 червня 2017 року.

Цивільний позов не заявлявся.

Речових доказів по справі не має.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : Іванченко А. М.