Рішення № 68634154, 12.07.2017, Приморський районний суд м. Одеси

12.07.17

Справа № 522/16425/15-ц

Провадження № 2/522/4380/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

12 липня 2017 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в подальшому уточнивши її до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння та просить визнати окремо розташоване на рівні 1-го поверху нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 приміщення, яке зазначене у технічному паспорті ОСОБА_3 від 08.08.2013р. як частина будинку АДРЕСА_2 у вигляді підсобного приміщення площею 5,2 кв.м, частиною квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому, ОСОБА_2;витребувати з незаконного володіння відповідачів підсобне приміщення площею 5,2 кв.м з окремим входом, прибудованого на першому поверсі до нежитлової будівлі АДРЕСА_2 квартири АДРЕСА_1, яка належить йому, ОСОБА_2; визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, видане 20.09.2013р., індексний номер 9730420, на право власності ОСОБА_3 на відокремлену будівлю за адресою: АДРЕСА_2 у частині зазначення загальної площі будівлі - 342,1 кв.м, зменшивши цю площу до 336,9 кв.м, за рахунок відокремлення від цієї будівлі прибудованого на її першому поверсі підсобного приміщення площею 5,2 кв.м з окремим входом, а також технічний паспорт ОСОБА_3 від 08.08.2013р. № 300208.13 на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 в частині наявності на першому поверсі цієї будівлі прибудованого підсобного приміщення площею 5,2 кв.м з окремим входом; визнати недійсним договор дарування від 05.05.2014р. за реєстраційним № 214 ОСОБА_3 будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4, оформлений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філіпповою Г.О. у частині зазначення загальної площі подарованої будівлі - 342,1 кв.м, зменшивши цю площу до 336,9 кв.м, за рахунок відокремлення від цієї будівлі прибудованого на її першому поверсі підсобного приміщення площею 5,2 кв.м з окремим входом; визнати, що подарована ОСОБА_4 за договором дарування від 22.05.2014р. за реєстраційним № 248 ОСОБА_5 ? частини будівлі за адресою: АДРЕСА_2 оформлений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філіпповою Г.О., становить 168,45 кв.м за рахунок відокремлення від цієї будівлі прибудованого на її першому поверсі підсобного приміщення площею 5,2 кв.м з окремим входом.

В судовому засіданні 12.07.2017 року позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 вказані позовні вимоги підтримали у повному обсязі .

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8, яка діє і на представництво інтересів ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали .

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. В даній заяві позовні вимоги не визнала, вважає, що власність набула законним шляхом.

Суд, вислухавши сторін та їх представників по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

У судовому засіданні, позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що за нотаріальним договором купівлі-продажу від 10.11.2004р. придбав у ОСОБА_10, ОСОБА_11 одноповерхову квартиру АДРЕСА_1.

За іншим нотаріальним договором від 01.11.2004р. позивач ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_12 нежитлову двоповерхову будівлю у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 655,5 кв.м. Вищевказані об'єкти у внутрішньому дворику будинку АДРЕСА_1 були суміжними та примикали один до одного.

Придбана зазначена квартира АДРЕСА_1 складалася з 4-х приміщень, зазначених в технічних паспортах попереднього власника квартири від 12.09.1996 р. та 08.11.2004 р., позивач планував реконструювати вказані приміщення, для чого впродовж 2005-2006 років розібрав її частину, залишивши нерозібраним одне приміщення, що у технічному паспорті попереднього власника та у технічному паспорті ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 від 08.11.2004р. позначене як «кухня площею 4,7 кв.м».

Уточнені позовні вимоги позивач обґрунтував з посиланням на ст.387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також положеннями ст.321 ЦК України, про непорушність права власності, а саме , що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності та на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу.

Пункт 4 та пункт 5 уточненої позовної заяви про визнання недійсними свідоцтва про право власності від 20.09.2013р. та визнання недійсним договору дарування від.05.05.2014р. будь - якими нормами матеріального права не обґрунтував.

Судом встановлено, що між сторонами починаючи з 2004 року існує спір щодо об'єктів нерухомості. При розгляді цивільних справ встановлено, що ОСОБА_3 набула право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15.05.2009р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.11.2009р., ухвалою Верховного Суду України від 10.11.2010 року, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2017р.

Вказаним судовим рішенням за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1. Вказане судове рішення є чинним.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 25.05.2011р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.11.2012р., ухвалою Верховного Суду України від 28.02.2013р., ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2017р., проведено поділ нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_3 та виділено ОСОБА_3 в натурі 1/3 частину нежитлової будівлі за вказаною адресою.

Вказаним судовим рішенням визначено конкретний перелік приміщень, їх площа, які входять до складу 1/3 частини будівлі АДРЕСА_1.

Згідно змісту ухвали Апеляційного суду Одеської області від 28.04.2016р. по справі № 22ц-/785/1778/16 20.09.2013р. ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 9730420, видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції, на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею - 342,1 кв.м, та відповідно до договору дарування від 05.05.2014 року подарувала його ОСОБА_4

ОСОБА_4 в свою чергу подарував ? частини належного йому майна ОСОБА_5.

Вказані обставини та фактичні дані підтверджені наданими суду та дослідженими судом судовими рішеннями:

- рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.05.2009р., ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.11.2009р., ухвалою Верховного Суду України від 10.11.2010 р., ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2017р., рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 25.05.2011р., ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.11.2012р., ухвалою Верховного Суду України від 28.02.2013 р., ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2017р., рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2014р., ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28.04.2016р., ухвалою Верховного Суду України від 14.12.2016 року.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Окрім того, представником ОСОБА_4 13.11.2015р. надано заяву про застосування строків позовної давності, яку він обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_2 виявив помилку в 2008 році, а до суду звернувся з даними позовними вимогами лише 06.08.2015 року, тобто позов подано після спливу 8-ми років.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна тривалість у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представник позивача ОСОБА_2, у судовому засіданні з приводу поважності пропущеного процесуального строку звернення до суду із позовними вимогами зазначив наступне. Здаючи у 2008 році в експлуатацію реконструйоване нежитлове приміщення телерадіокомунікаційного центру за адресою : АДРЕСА_1, ОСОБА_2 через комунальне підприємство «ОМБТІ та РОН» ОСОБА_2 отримав 18.02.2008 року новий технічний паспорт та, на підставі нього, отримав свідоцтво про право власності від 14.04.2008 року на цю житлову 3-х поверхову з підвалом, мансандрою, та технічним поверхом будівлю.

Відповідно до плану поверхів будинку нового технічного паспорту від 18.02.2008 року, кухня від квартири АДРЕСА_1 помилково була зазначена вже як частина цієї новоствореної нежитлової будівлі телерадіокомунікаційного центру.

Ця помилка простежується в технічних паспортах, виконаних співробітниками комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» виконкому Одеської міської ради, а саме :

- у технічному паспорті ОСОБА_2 від 08.11.2004 року на квартиру АДРЕСА_1 зазначено, що ця квартира є самостійним об'єктом з чіткими межами і місцем розташування на території двору;

- відповідно до технічного паспорту від 18.02.2008 року на нежитлову будівлю, частина квартири АДРЕСА_1 вже є частиною першого поверху нежитлової будівлі за адресою :АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що обидві зазначені будівлі ( квартира АДРЕСА_1 на той час належали ОСОБА_2 на правах власності, він не звертався про виправлення описки у технічному паспорті на нежитлову будівлю від 18.02.2008 року.

Суд прийняв до уваги доводи представника позивача про поважність причини пропущеного процесуального строку для звернення до суду із позовними вимогами, та вважає причину пропуску процесуального строку для подачі позовної заяви поважною.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3,4 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні не надали належних та допустимих доказів, на які б вони посилалися як на підставу своїх вимог, а саме, те, що слід визнати підсобне приміщення площею 5,2 кв.м частиною квартири АДРЕСА_1, яка належить позивачеві .

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись Постановою № 14 Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, ст.ст.257, 261 321,387 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння-, відмовити, встановивши строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданніпід час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Свячена Ю.Б.