Постанова № 68628357, 05.09.2017, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/12447/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області в складі:

головуючого: судді Скрипника С.М.

при секретарі Брайловській М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сватове адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокуракінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про зарахування стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по списку 1 відповідно до ст.. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», врахування при призначенні пенсії довідки про заробітну плату,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з даним адміністративним позовом, який обґрунтовує тим, що він свою трудову діяльність почав з січня 1986 року і працює по теперішній час. Його загальний стаж складає понад 23 роки та 2 місяці. Протягом трудової діяльності він працював на відособленому підрозділі «шахта імені Кісельова» державного підприємства «Торезантрацит» на посадах, які відносяться до шкідливих і дають йому право на призначення пенсії по сп.1 відповідно до ст..13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» наступні періоди: з 16.01.1986 по 10.11.1986 року на посаді машиніста електровоза підземного з повним робочим днем під землею; з 20.03.1989 по 31.05.1995 року на посадах учня гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток та гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею; з 21.12.1995 по 12.07.1996 року на посаді гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею. Крім того, з 01.09.1982 по 09.01.1986 року він навчався у середньому професійно - технічному училищі ім.. Стаханова м. Тореза на посаді електровозу підземний, яке відповідно до статті 38 ЗУ «Про професійно - технічну освіту» зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяців.; з 10.11.1986 по 06.02.1989 року він проходив строкову військову службу, яка відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження військової служби» від 02.06.2005 року) зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно - технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію ЗУ «Про пенсійне забезпечення», або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на ці норми його стаж роботи, що дає право на призначення пенсії по сп. 1 з 01.09.1982 по 09.01.1986 року, з 16.01.1986 по 10.11.1986 року, з 10.11.1986 по 06.02.1989 року, з 30.03.1989 по 31.05.1995 року, з 21.12.1995 по 12.07.1996 року складає 13 років та 1 місяць.

При зверненні до відповідача щодо призначення йому пенсії по сп. 1 йму було запропоновано зібрати пакет документів, який необхідний для призначення зазначеного виду пенсії. Він надав пакет документів, надав уточнюючі довідки про періоди роботи на підприємстві на посадах, що дають право на призначення пенсії по сп.1, однак відповідач зазначені довідки не приймає до уваги, оскільки підприємство, яке видало йому пільгову довідку «шахта імені Кісельова» державного підприємства «Торезантрацит» не перемістилось до 01.12.2014 року на територію, що підконтрольна українській владі. З цих же причин не приймає до уваги і довідку про заробітну плату за період 01.01.1990 по 31.12.1994 року, яка видана архівом державного підприємства «Торезантрацит» від 28.03.2017 року № 06/2-242 та копії первинних документів, на підставі яких видана зазначена довідка. Тому Білокуракінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області протоколом № 8 від 27.07.2017 року відмовило йому в призначенні пенсії по списку 1. Вважає цей протокол незаконним, в зв'язку з чим вимушений звертатись до суду з даним позовом.

Просить суд визнати дії Білокуракінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області стосовно відмови в призначенні пенсії по списку 1 відповідно до ст.. 13 п. «а» ЗУ «Про пенсійне забезпечення» періоди: - роботи на відособленому підрозділі «шахта імені Кісельова» державного підприємства «Торезантрацит» з 16.01.1986 по 10.11.1986 року на посаді машиніста електровоза підземного з повним робочим днем під землею; з 30.03.1989 по 31.05.1995 року на посадах учня гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток та гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею; з 21.12.1995 по 12.07.1996 року на посаді гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею; - навчання у середньому професійно - технічному училищі ім.. Стаханова м. Тореза на посаді машиніста електровозу підземний з 01.09.1982 по 09.01.1986 року; - проходження військової служби з 10.11.1986 по 06.02.1989 року; зобов'язати відповідача провести розрахунок його пенсії за віком по сп. 1 відповідно до ст.. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі довідки про заробітну плату за період 01.01.1990 по 31.12.1994 року, яка видана архівом державного підприємства «Торезантрацит» від 28.03.2017 року № 06/2-242 та копії первинних документів, на підставі яких видана зазначена довідка; зобов'язати відповідача призначити йому пенсію по сп. 1 відповідно до ст.. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.08.2017 року; стягнути на його користь 640,00 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надавши на адресу суду заяву, в якій просить суд розглянути адміністративний позов без його участі, на своїх позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити (а.с.50).

Представник відповідача - Білокуракінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області не з'явився, надав суду заперечення проти позову, яке мотивовано тим, що довідки, уточнюють особливий характер роботи № 327 від 12.08.2014 року та № 328 від 12.08.2014 року Білокуракінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не може взяти до уваги, оскільки підприємство не перемістилося з території, яка не підконтрольна українській владі на територію, яка українській владі підконтрольна по 01.12.2014 року. Також, відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1002852254 від 26.07.2017 року відособлений підрозділ «Шахта імені К.І.Кісельова» Державного підприємства «Торезантрацит», станом на 26.07.2017 року зареєстрована за адресою: Донецька область, місто Чистякове ( до перейменування - м. Торез), тобто на території, яка не підконтрольна українській владі. Крім того, у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1002852254 від 26.07.2017 року зазначена інформація про закриття з 27.10.2008 року та порушена справа про банкрутство відособленого підрозділу «Шахта імені К.І. Кісельова» Державного підприємства «Торезантрацит». Тому, так як вищезазначене підприємство з 27.10.2008 року закрите та зареєстроване на непідконтрольній українській владі території, підстав для врахування довідок, що уточнюють особливий характер роботи № 327 від 12.08.2014 року та № 328 від 12.08.2014 року, виданих відособленим підрозділом «Шахта імені К.І.Кісельова» Державного підприємства «Торезантрацит» для призначення пенсії по ст.. 13 п. «а» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в управлінні відсутні. Інших документів для підтвердження стажу роботи по ст.. 13 п. «а» ОСОБА_1 управлінню не надав. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю та справу розглянути без представника управління. (а.с.51-52).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Згідно з ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до Конституції України Закон України «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Так, відповідно до ст.. 13 вищезагаданого Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад

і показників , затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у

чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків.

Відповідно до п. 3 наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», встановлено, що при визначенні права на пенсії за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

На період роботи ОСОБА_1 були чинними списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 посада машиніста електровоза підземного з повним робочим днем під землею передбачена і дає право на пенсію по Списку 1.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 посада учня гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток та гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею передбачена і дає йому право на пенсію по списку 1.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 - в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Позивачем ОСОБА_1 до Білокуракінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області були надані: належним чином оформлену трудову книжку із записом про займану посаду та період виконуваної роботи та довідки, що уточнюють особливий характер роботи та документи про проведення атестації робочих місць (наказ про результати атестації робочих місць з переліком професій, які підлягають атестації робочих місць, до яких зокрема належить посада машиніста з ремонту гірничих виробіток.

Окрім того, як доказ роботи позивача ОСОБА_1 на відособленому підрозділі «шахта імені Кісельова» державного підприємства «Торезантрацит», останнім було надано належним чином завірені копії особових карток за період роботи з 16.01.1986 по 10.11.1986 року на посаді машиніста електровоза підземного з повним робочим днем під землею; з 30.03.1989 по 31.05.1995 року на посадах учня гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток та гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею; з 21.12.1995 по 12.07.1996 року на посаді гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею.

Однак, Білокуракінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області зазначену довідку для призначення пенсії не приймає, оскільки підприємство, яке видало йому довідку - не перемістилося до 01.12.2014 року, про що і зазначив представник управління у своїх запереченнях проти позову.

Крім того, статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації, в аспірантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України «Про професійно - технічну освіту» передбачено, що час навчання у професійно - технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяців.

В даному випадку, перерва між днем закінчення навчання в СПТУ - 09.01.1986 року і днем зарахування на роботу ОСОБА_1 на посаду машиніста електровозу підземного з повним робочим днем під землею - 16.01.1986 року - не перевищує 3 місяців, а тому є всі підстави для зарахування навчання у середньому професійно - технічному училищі ім.. Стаханова м. Тореза на посаді машиніста електровозу підземного з 01.09.1982 по 09.01.1986 року до стажу роботи, що дає йому право на призначення пенсії по Списку № 1.

Також, позивачем ОСОБА_1 ставить питання про зарахування до стажу роботи, що дає йому право на призначення пенсії по Списку 1 строкової військової служби.

Відповідно до ст.. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до ст.. 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження строкової військової служби та військової служби за привозом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно - технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно - технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Позивач ОСОБА_1 на момент призову на військову службу працював на посаді машиніста електровозу підземного з повним робочим днем під землею, тобто на посаді, яка дає йому право на призначення пенсії по Списку 1, а тому є всі підстави для зарахування строкової військової служби з 10.11.1986 по 06.02.1989 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по Списку 1, що підтверджується копіями трудової книжки, військового квитка та довідки Сватівського районного військового комісаріату.

Відносно позовної вимоги про зобов'язання провести розрахунок пенсії ОСОБА_1 за віком по Списку 1 на підставі довідки про заробітну плату за період 01.01.1990 по 31.12.1994 року, яка видана архівом державного підприємства «Торезантрацит» від 28.03.2017 року № 06/2-242 та копій первинних документів, на підставі яких видана зазначена довідка, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», , затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ, організацій або архівними установами.

Таким чином, єдиною підставою для проведення розрахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідок.

Позивачу ОСОБА_1 була видана довідка про заробітну плату від 28.03.2017 року та копії первинних документів, які були видані архівом державного підприємства «Торезантрацит», однак відповідачем не береться до уваги, оскільки вона видана на окупованій території, тобто території, яка не підконтрольна українській владі - м. Торез Донецької області.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Тобто, неврахування довідки про довідки про заробітну плату та копії первинних документів, які були видані архівом державного підприємства «Торезантрацит» призведе до порушення конституційних прав позивача.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасовано та звужено. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно - правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини і громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно - правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Відповідно до ст.2 Загальної Декларації Прав Людини кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Пункт 2 ст. 2 та ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права передбачають, що Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються гарантувати, що права, проголошені в цьому Пакті, здійснюватимуться без будь якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Ст. 14 Конвенції передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Ст. 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20.111.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Надбавки, доплати та пенсії є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (яке ґрунтується на законодавчій нормі) на набуття права володіння. Таке сподівання виникло у позивача з моменту призначення пенсії.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим ст. Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших, актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26 вересня 2014 року).

Відповідно до ст.. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю на Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004).

Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через принцип юридичної визначеності, згідно якого остаточне рішення суду у справі не може піддаватися сумніву, навіть у разі зміни законодавства (п. 51, 52 рішення у справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року). Крім цього, відповідно до роз'яснення Верховного Суду України № 1-5/400 від 14 липня 2006 року, наданого на підставі листа Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у справі «Качко проти України», реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги.

Таким чином, проаналізувавши всі надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позову ОСОБА_1

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7-12, 17, 158-163, 254 КАС України, ст. ст.1, 3, 8, 19, 21-22, 24, 46, 55, 58, 64 Конституції України, ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року, ст.2 Загальної Декларації Прав Людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про зарахування стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по списку 1 відповідно до ст.. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», врахування при призначенні пенсії довідки про заробітну плату - задовольнити.

Визнати дії Білокуракінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області стосовно відмови в призначенні пенсії по сп. 1 відповідно до ст.. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» незаконними.

Зобовязати Білокуракінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до стажу роботи, що дає йому право на призначення пенсії по сп. 1 відповідно до ст.. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди:

-Роботи на відособленому підрозділі «шахта імені Кісельова» державного підприємства «Торезантрацит» з 16.01.1986 по 10.11.1986 року на посаді машиніста електровоза підземного з повним робочим днем під землею; з 30.03.1989 по 31.05.1995 року на посадах учня гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток та гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею; з 21.12.1995 по 12.07.1996 року на посаді гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею;

-Навчання у середньому професійно - технічному училищі ім.. Стаханова м. Тореза на посаді машиніста електровозу підземний з 01.09.1982 по 09.01.1986 року;

-Проходження військової служби з 10.11.1986 по 06.02.1989 року.

Зобов'язати Білокуракінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести розрахунок пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком по сп. 1 відповідно до ст.. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі довідки про заробітну плату за період 01.01.1990 по 31.12.1994 року, яка видана архівом державного підприємства «Торезантрацит» від 28.03.2017 року № 06/2-242 та копій первинних документів, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зобов'язати Білокуракінське об'єднане управління Пенсійного фону України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію по сп. 1 відповідно до ст.. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.08.2017 року.

Стягнути з Білокуракінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (вул.. Історична, 81, смт. Білокуракіне Луганської області, код ЄДРПОУ 41246789) судовий збір у розмірі 640,00 грн. на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Повний текст постанови виготовлений 05 вересня 2017 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо було подано апеляційну скаргу, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: С.М. Скрипник