Вирок № 68627741, 05.09.2017, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1628/17

Провадження № 1-кп/347/136/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Гордій В.І.,

секретаря - Корбутяк Н.М.,

прокурора - Ульванської М.В.,

захисника - Стефанко У.Д.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця смт. Карагайли, Карагандинської області, Казахстан, жителя в АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

за ст. 240 ч.2 КК України

в с т а н о в и в:

Кримінальне правопрушення було вчинено за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, з метою реалізації свого протиправного наміру, ОСОБА_2 14.06.2017 приблизно 00 год. 10 хв. приїхав екскаватором марки «ATLAS 1004», реєстраційний номер НОМЕР_2, 1993 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3, що належить ОСОБА_3, жит. АДРЕСА_2, до родовища корисних копалин загальнодержавного значення, сировини піщано-гравійної, а саме гравію, на прибережній захисній смузі та дні гірської річки Черемош, що в с. Тюдів Косівського району Івано-Франківської області.

Після чого, ОСОБА_2, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність у нього передбачених законодавством України дозвільних документів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення та повноважень на проведення таких робіт, діючи всупереч вимогам:

- ст. 13 Конституції України, згідно якої земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону;

- ст. 19 Кодексу України про надра, згідно якої надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу;

- ст. 24 Кодексу України про надра, відповідно якої користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. Права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою;

- ст. 56 Кодексу України про надра, згідно якої основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища та інші;

- ст. З Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно якої одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

- ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачає, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України;

- п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів», згідно якого гірничі відводи можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, іноземним юридичним особам, об'єднанням юридичних осіб, створеним в Україні чи за її межами, а також громадянам України, іноземцям та особам без громадянства лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництвагірничодобувного об'єкта чи підземної споруди, не пов'язаної з видобуванням корисних копалин, за допомогою ковша екскаватора марки «ATLAS 1004», реєстраційний номер НОМЕР_2, 1993 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3, здійснив забір, тобто незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення з прибережної захисної смуги та дна гірської річки Черемош, що в с. Тюдів Косівського району, сировини піщано-гравійної, а саме гравію, який, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, та без наявності відповідних дозвільних документів навантажив дану сировину на кузов автомобіля марки «ЗИЛ-137», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, жителю АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, чим здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - сировини піщано-гравійної.

Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ МВС в Івано-Франківській області, зразок ґрунту, відібраний з русла річки Черемош в с. Тюдів Косівського району (безпосереднє місце видобутку), є середньокарбонатним піщаним ґрунтом сіро-коричневого кольору з камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю з домішками деревини, в якому кількість гравію становить 44,9 %. Зразок ґрунту, відібраний з ковша екскаватора марки «ATLAS 1004», реєстраційний номер НОМЕР_2, є середньокарбонатним піщаним ґрунтом сіро-коричневого кольору з камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю з домішками деревини, в якому кількість гравію становить 39,5 %. Зразок ґрунту, відібраний із кузова автомобіля марки «ЗИЛ-137», реєстраційний номер НОМЕР_1, є сильнокарбонатним піщаним ґрунтом сіро-коричневого кольору з камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю з домішками деревини, в якому кількість гравію становить 57,4 %. Зразки ґрунту, які вилучені із берега річки Черемош в с. Тюдів Косівського району та «ATLAS 1004», реєстраційний номер НОМЕР_2 співпадають між собою за комплексом ознак: кольором, механічним складом, карбонатністю, кількісним і якісним вільних гумінових і мають спільну родову належність.

22 серпня 2017 року, між прокурором Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Ульванською М.В., якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12017090190000216 від 14.06.2017 року, та підозрюваним ОСОБА_2 укладена угода про визнання винуватості, відповідно до вимог ст.ст. 468, 470, 472, КПК України.

Згідно, укладеної угоди про визнання винуватості, прокурор Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 240 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також щодо покарання, яке слід призначити обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_2 беззастережно визнає обставини зазначені в обвинувальному акті та обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.

Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_2 у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення доведеною повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 240 ч.2 КК України.

Сторони погодилися на призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 240 КК України в межах санкції статті у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (всім тисяч п'ятсот) грн.

При цьому сторони розуміють наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбаченні ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду із клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні, вважає, що при укладенні даної угоди, дотримані вимоги КПК України та КК України, просить дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні, підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просить її затвердити і призначити узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.

Захисник Стефанко У.Д. підтримавла укладену між процесуальним прокурором та його підзахисним угоду про визнання винуватості, просить її затвердити.

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, прийшов до висновку, що вимоги угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам закону, будь-чиїм правам та інтересам і можуть бути прийняті судом.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Пунктом 1 ч.3 ст. 314 КПК України встановлено, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості, а частиною другою ст. 474 цього Кодексу встановлено, що розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє те, що він має право на судовий розгляд під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, а також має інші права визначені пунктом першим ч. 4 ст. 474 КПК України, а також розуміє: наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, та інші заходи які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Сторони уклали угоду про визнання винуватості добровільно, що не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Вищенаведене дає суду підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання вказане в угоді про визнання винуватості.

За вказаних обставин, слід затвердити умови угоди про визнання винуватості, укладеної 22 серпня 2017 року між прокурором Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_2

Витрати за проведення судової експертизи ґрунтів (висновок № 2-0744/17 від 19.07.2017) стягнути з обвинуваченого у відповідності до ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 314, 370, 373, 374, 472-475 КПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 22 серпня 2017 року, укладену між прокурором Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Ульванською Мариною Володимирівною та обвинуваченим ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 240 ч. 2 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (всім тисяч п'ятсот) грн.

Зняти арешт з який накладений на підставі ухвали слідчого судді Косівського районного суду Сабадаха Б.В. від 15.06.2017 № 347/1087/17, а саме на екскаватор марки «ATLAS 1004», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, жит. АДРЕСА_2 та на автомобіль марки «ЗИЛ-137» зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_4, жит. АДРЕСА_3 після вступу вироку в законну силу.

Речовий доказ: екскаватор марки «ATLAS 1004», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, жит. АДРЕСА_2, знаходяться на відповідальному зберіганні на території Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області - передати власнику ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, жит. АДРЕСА_2;

Речовий доказ автомобіль марки «ЗИЛ-137» зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_4, жит. АДРЕСА_3, знаходяться на відповідальному зберіганні на території Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області - передати власнику ОСОБА_4, жит. АДРЕСА_3;

Речовий доказ - взірці піщано-гравійної суміші вилучені із берега річки Черемош, а саме з ями забору, ковша екскаватора марки «ATLAS 1004», реєстраційний номер НОМЕР_2 та з кузова вантажного автомобіля марки «ЗИЛ 137» реєстраційний номер НОМЕР_6 передано на відповідальне зберігання у камеру зберігання речових доказів Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ ГУНП України в Івано-Франківській області (одержувач УДКСУ м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ: 37952250, рахунок: 3112115700002, код класифікації доходу: 24060300 «інші надходження», банк отримувач: ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача 836014, призначення платежу: за висновок експерта № 2-0744/17), за проведення судової експертизи ґрунтів(висновок № 2-0744/17 від 19.07.2017) - 2397 (дві тисячі триста дев'яносто сім) грн. 52 коп. на

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому, захиснику та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: В.І. Гордій