Рішення № 68623939, 04.09.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017р. Справа № 914/1704/17

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

про: стягнення заборгованості в розмірі 2 035,82 грн

Суддя М. Синчук

при секретарі Х. Карась

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (згідно Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 07.04.2017 р. - ОСОБА_1)

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 2 035,82 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2017 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 04.09.2017 р.

В судове засідання 04.09.2017 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Вимог ухвали суду від 21.08.2017 р. не виконав.

04.09.2017 р., через канцелярію суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Доказів зайнятості представника в іншому судовому засіданні суду не надано.

В судове засідання 04.09.2017 р. відповідач з'явилася, надала усні пояснення у справі, подала заяву про визнання позову в розмірі 2 035,82 грн в повному обсязі.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) 14.06.2016 р. було укладено договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення № Г-102-2016 (П) (надалі - договір).

Договір укладено на термін до 31.10.2016 (розділ 7 договору).

Відповідно до п. 2.1.1 договору, предметом цього договору є надання орендодавцем орендареві у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності на розміщення відкритого літнього майданчика площею 31,20 кв. м., (тротуар, газон, тощо) за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами договору (п. 3.2.) передбачено, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 31,20 кв.м., щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 445,80 грн за місяць, у тому числі ПДВ 74,30 грн.

В п. 2.2.2 договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.

Відповідачем допущено заборгованість, згідно договору, у розмірі 2 035,82 грн, яку він просить стягнути в судовому порядку.

В судовому засіданні 04.09.2017 р. відповідач подала заяву про визнання позову в розмірі 2 035,82 грн в повному обсязі, та копію Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 07.04.2017 р., згідно якого ОСОБА_1 після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_1)

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, яка визначає зміст свободи договору, відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 759 ЦК України, що кореспондується зі статтею 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем у справі 14.06.2016 р. було укладено договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення № Г-102-2016 (П).

Договір укладено на термін до 31.10.2016 р. (розділ 7 договору).

Відповідно до п. 2.1.1 предметом цього договору є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремим конструктивним елементом благоустрою комунальної власності на розміщення літнього майданчика 31,20 кв.м., (тротуар, газон, тощо) за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами договору (п. 3.2.) передбачено, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 31,20 кв.м., щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 445,80 грн за місяць, у тому числі ПДВ 74,30 грн.

Підставою для звернення позивача до суду став борг відповідача із сплати орендної плати в розмірі 2 035,82 грн.

Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

В п. 2.2.2 договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В судовому засіданні 04.09.2017 р. відповідач подала заяву про визнання позову в розмірі 2 035,82 грн в повному обсязі.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендної плати в розмірі 2 035,82 грн є обґрунтованою і підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49,75, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15; ідентифікаційний код 25558625) суму в розмір 2 035,82 грн заборгованості; 1 600,00 грн судового збору.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.09.2017 р.

Суддя Синчук М.М.