Рішення № 68623791, 04.09.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2017 р.Справа № 916/1475/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство „ФІНРОСТБАНК", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ФІНРОСТБАНК"

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю „ДК ЗОК"

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю „ПРИМОРСЬКИЙ БУЛЬВАР ХХІ"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округа Федорченко Тетяна Михайлівна

Третя особа, на стороні відповідача 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2

Про: стягнення 106666,00 грн. та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: Вергелес Ю.О. - довіреність

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „ФІНРОСТБАНК", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ФІНРОСТБАНК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДК ЗОК" та Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРИМОРСЬКИЙ БУЛЬВАР ХХІ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 590-КЛ від 24.12.2012 року в розмірі 106 666,00 грн. та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623434 від 23.04.2014 16:58:37 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623785 від 23.04.2014 17:05:14.

13.07.2017 року суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округа Федорченко Тетяна Михайлівна.

21.08.2017 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2.

Відповідачі відзивів на позов не надали, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.10.2014 року № 660 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА „ФІНРОСТБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.10.2014 № 113 „Про початок процедури ліквідації АТ „ФІНРОСТБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА „ФІНРОСТБАНК" строком на 1 рік з 16.10.2014 по 16.10.2015 включно.

На підставі частини п'ятої статті 44, пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини третьої статті 48 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд прийняв рішення від 12 жовтня 2015 р. № 187 про продовження строків здійсненні процедури ліквідації АТ „ФІНРОСТБАНК" на 2 роки до 16 жовтня 2017 включно.

Відповідно до зазначеного рішення всі повноваження ліквідатор АТ „ФІНРОСТБАНК", визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону, делеговані провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулюванню неплатоспроможності банків Красюку Ігорю Івановичу до 16 жовтня 2017 включно.

24 грудня 2012р. між АТ „ФІНРОСТБАНК" та ТОВ „ДК „ЗОК" укладено кредитний договір № 590-КЛ, відповідно до умов якого АТ „ФІНРОСТБАНК" надає ТОВ „ДК „ЗОК" грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 40 000 000,00 грн. строком користування з 24.12.2012 па 24.12.2014 зі сплатою 28 % річних.

АТ „ФІНРОСТБАНК" свої зобов'язання, відповідно до п. 3.1. Кредитного договору виконав, що підтверджено випискою з позичкового рахунку, а також платіжними дорученнями. Загалом за період з 24.12.2012 по 27.03.2013 за Кредитним договором надано кредитних коштів на загальну суму 32 514 196,85 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „ДК „ЗОК" за Кредитним договором, на підставі договору іпотеки від 27.12.2012р., посвідченого Федорченко Т.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №6095 в іпотеку АТ «ФІНРОСТБАНК» було передано ТОВ "ПРИМОРСКИЙ БУЛЬВАР XXI" наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу, першого, другого, третього поверху мансарди та мезоніну, загальною площею 2 390,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, будинок 5.

23 квітня 2014р. між АТ „ФІНРОСТБАНК" та ТОВ "ПРИМОРСКИЙ БУЛЬВАР XXI" було укладено договір про розірвання зазначеного договору іпотеки.

Крім того, 03 червня 2014р. між АТ „ФІНРОСТБАНК" та ОСОБА_2 було укладено договір застави майнових прав № 590-2-5, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „ДК „ЗОК" за Кредитним договором в заставу АТ „ФІНРОСТБАНК" були передані ОСОБА_2 майнові права за договором банківського вкладу № 3063-Д від 18.04.2014р.

Відповідно до зазначеного договору банківського вкладу ОСОБА_2 передав АТ „ФІНРОСТБАНК" в депозит грошові кошти в розмірі 7243872 доларів США, на строк з 18.04.2014 року по 23.12.2016 року. За узгодженням сторін вартість предмета застави склала 2816873 долари США.

В п. 2.2.4. договору банківського вкладу зазначено, на строк перебування вкладу під заставою банку, положення цього договору щодо права вкладника на дострокове отримання вкладу не діють.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що на виконання вимог ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особи Фонду на ліквідацію АТ „ФІНРОСТБАНК" були виконані дії для перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами вказаної перевірки, були виявлені наступні правочини, які Позивач вважає нікчемними:

- про погашення 01.07.2014р. ОСОБА_2 кредитної заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" перед АТ „ФІНРОСТБАНК" за кредитним договором № 590-КЛ від 24.12.2012р.;

- про розірвання Договором від 23.04.2014р. посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. по реєстру № 6095. Договору іпотеки, укладеного між АТ „ФІНРОСТБАНК" та ТОВ „ПРИМОРСКИЙ БУЛЬВАР XXI"

При цьому, в якості обґрунтування своєї позиції щодо нікчемності вказаних правочинів Позивач посилається на таке.

01 липня 2014 року, в порушення наведених вище умов Договору банківського вкладу, ОСОБА_2 дострокового отримав вклад, шляхом видачі готівки через касу АТ „ФІНРОСТБАНК".

Тому, на думку Позивача, правочин щодо наступного погашення ОСОБА_2 існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за Кредитним договором у загальному розмірі 33198247,49 грн., шляхом внесення готівки до касси Банку - є нікчемним.

Отже, АТ „ФІНРОСТБАНК" достроково повертаючи вклад ОСОБА_2 за договором банківського вкладу № 3063-Д від 18.04.2014р., за наявності відповідної прямої заборони на це у договорі, надав йому, як кредитору за цим договором, пільгу у порівняні з іншими кредиторами АТ „ФІНРОСТБАНК", вимоги яких про перерахування або видачу коштів АТ „ФІНРОСТБАНК" не виконував та обліковував.

Також, на думку Позивача, достроково повертаючи вклад ОСОБА_2 в розмірі 6434130,00дол.США АТ „ФІНРОСТБАНК" були порушені вимоги п. 7ч. 1. постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 328 „Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій" (у редакції, яка діяла 01.07.2014), а саме уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України ... Зазначена вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів яку межах України, так і за її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку.

Далі, на підставі договору від 23.04.2014р. про розірвання договору іпотеки від 27.12.2012р. державним реєстратором були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623434 від 23.04.2014 16:58:37 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623785 від 23.04.2014 17:05:14, які стали підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідне відомостей про припинення обтяження - заборона на нерухоме майно, номер запису 11140: від 27.12.2012 та про припинення іпотеки номер запису 112542 від 27.12.2012.

Отже, посилаючись на п. 4. ч. 2 та ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (станом на 01.07.2014р.) Позивач робить висновок, що нікчемними є договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку. Крім того, Позивач вказує, що на підставі до п. 3 ч. 2 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції яка діяла 23.04.2014р., на дату розірвання договору іпотеки, та погашенню заборгованості за Кредитним договором) нікчемними є договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів.

Внаслідок нікчемності вищевказаних правочинів, позивач вважає, що борг відповідача 1 по кредитному договору №590КЛ від 24.12.2012р. в розмірі 33198247,49грн. є непогашеним та, посилаючись на можливість сплати судового збору за майнову вимогу лише в мінімальному розмірі, просить стягнути ТОВ „ДК ЗОК" 106666 грн. боргу по вказаному договору.

Також, як наслідок нікчемності Договору від 23.04.2014р. про розірвання договору іпотеки від 27.12.2012р., позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623434 від 23.04.2014 16:58:37 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623785 від 23.04.2014 17:05:14.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Вимоги Позивача ґрунтуються на правовій позиції щодо нікчемності двох правочинів, яка відображена в Наказі від 07.06.2016 року № 16/1 „Про результат проведення перевірки договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану неплатоспроможного банку":

1) Погашення 01.07.2014 року кредитної заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" перед АТ „ФІНРОСТБАНК" за кредитним договором № 590-КЛ від 24.12.2012р.;

2) Договір від 23.04.2014 року про розірвання договору іпотеки укладеного між АТ „ФІНРОСТБАНК" та ТОВ „ПРИМОРСКИЙ БУЛЬВАР XXI" і посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. по реєстру № 6095.

Так, правова позиція Позивача, викладена у позові та письмових поясненнях, щодо нікчемності правочину про погашення 01.07.2014 року кредитної заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" перед АТ „ФІНРОСТБАНК" за кредитним договором № 590-КЛ від 21.12.2012 року обґрунтована тим, що вказаний правочин є нікчемним, оскільки третя особа - ОСОБА_2 достроково отримала вклад (шляхом видачі готівки через касу АТ „ФІНРОСТБАНК), за рахунок якого і була погашена заборгованість.

Тобто, Позивач вважає, що оскільки третя особа - ОСОБА_2 в порушення умов договору банківського вкладу достроково отримав готівкові кошти, то і наступне погашення ним існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором у загальному розмірі 33198247,49 грн. шляхом внесення готівки до каси Банку - є нікчемним.

Така правова позиція Позивача є хибною, з огляду на таке.

Позивачем надано суду завірену належним чином копію заяви на видачу готівки № 50_3 від 01.07.2014 року та виписки з особового рахунку ОСОБА_2 з 18.04.2014 року по 20.11.2014 року - які суд вважає достатніми доказами часткового повернення вкладу та наступного погашення боргу.

Суд звертає увагу Позивача, що часткове повернення вкладу ОСОБА_2 за договором банківського вкладу № 3063-Д від 18.04.2014 року та погашення ним існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором у загальному розмірі 33198247,49 грн. - є двома різними правочинами.

Проте, виключний перелік підстав за яким правочин можливо визнати не дійсним, або за яким правочин є нікчемним - передбачено нормами ЦК України.

При цьому, Законодавство України не ставить можливість визнання правочину не дійсним, або нікчемним в залежність від попереднього правочину здійсненого тією ж особою.

Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Часиною 1, 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тобто, сам факт повернення вкладу ОСОБА_2 за договором банківського вкладу № 3063-Д від 18.04.2014 року, не дає підстав вважати нікчемним правочин щодо погашення ним існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором, не залежно від того, що таке повернення могло відбутись в порушення умов договору банківського вкладу, або в порушення інших нормативно правових актів України.

Позивачем також не враховано, що ч. 4, 5 ст. 216 ЦК України визначено, що правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення Позивача, або іншої заінтересованої особи, з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, як того прямо вимагає ч. 5 ст. 216 ЦК України.

Суд звертає увагу, що чинне Законодавство України не надає жодній особі право самостійно, тобто без вимоги до іншої сторони, або (в разі її відмови) до суду, застосовувати наслідки недійсності нікчемності правочину.

При цьому, суд не надає оцінку правочину щодо дострокового повернення вкладу ОСОБА_2 за договором банківського вкладу № 3063-Д від 18.04.2014 року, оскільки дійсність, недійсність, або нікчемність цього правочину не впливає на наступні правочини, та, як наслідок, на розгляд цієї справи по суті.

Тому, суд вважає безпідставним твердження Позивача, що правочин щодо погашення ОСОБА_2 існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором у загальному розмірі 33198247,49 грн. шляхом внесення готівки до каси Банку - є нікчемним.

Крім того, щодо наявності у відповідача 1 боргу за кредитним договором у вищевказаному розмірі, суд зазначає, що до матеріалів справи додано виписки з особових рахунків ТОВ „ДК ЗОК" в АТ „Фінростбанк" щодо видача, погашення кредиту та щодо нарахування та сплати відсотків по кредиту за Кредитним договором №590-КЛ, з яких вбачається, що по вказаному договору відповідач 1 отримав кредитних коштів на загальну суму 32514196,85грн., а також за користування кредитом йому було нараховані відсотки в розмірі 15093650,64грн.

Виписки з особових рахунків відповідача 1 підтверджують погашення останнім суми кредиту в розмірі 32514196,85грн. Тобто, основний борг по кредиту є погашеним у повному обсязі. При цьому, позивач, посилаючись на нікчемність правочину з погашення ОСОБА_2 боргу, не надав доказів повернення вказаній особі грошових коштів в сумі 32514196,85грн., як наслідок недійсності (нікчемності) правочину, відповідно до ст.216 ЦК України, приймаючи до уваги відсутність згоди на це ОСОБА_2 та судового рішення щодо застосування наслідків нікчемності правочину в цій частині.

Надана позивачем оборотно-сальдова відомость про існуючи ніби-то заборгованість ТОВ „ДК ЗОК" по кредиту в розмірі 31714196,85грн. - є внутрішньобанківським документом та не підтверджує повернення ОСОБА_2, сплаченим ним в погашення боргу відповідача 1, грошових коштів в якості наслідків нікчемності правочину.

З виписки з особового рахунку ТОВ „ДК ЗОК" щодо нарахування відсотків вбачається, що за період користування кредитом відповідачу 1 нараховано 15093650,64грн. відсотків, а сплачено 12740081,63грн.

Таким чином, заборгованість відповідача 1 по відсоткам становить 2353569,01грн.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з ТОВ „ДК ЗОК" заборгованість по Кредитному договору 590-КЛ від 24.12.2012р., не розділяючи заборгованість по кредиту і заборгованість по відсоткам.

Приймаючи до уваги, що заборгованість по відсоткам відноситься до загальної заборгованості по кредитному договору - суд вважає за можливе задовольнити позов в частині вимог про стягнення 106666грн. боргу по вказаному договору у вигляді нарахованих та несплачених відповідачем 1 відсотків за користування кредитом.

Щодо позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623434 від 23.04.2014 16:58:37 та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623785 від 23.04.2014 17:05:14, як наслідок нікчемності, укладеного між ПАТ „Фінростбанк" та ТОВ „Приморський бульвар XXI, Договору від 23.04.2014р. про розірвання Договору іпотеки від 27.12.2012р., слід зазначити, що посилання позивача на п. 3 ч. 2 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якості обґрунтування позиції щодо нікчемності вказаного правочину суд вважає безпідставною, з огляду на таке.

Згідно ч. 1, 2, п. 3 ч. 2 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів

Тобто, вказана норма Закону стосується штучного виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів.

По перше, щодо активів банку:

Згідно Наказу Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Крім того, в „Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні", затвердженої Постановою Правління національного банку України від 28.08.2001 року № 368 перелічені та поділені всі активи банку, зокрема п. 1.3. Інструкції: „Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на групи за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження…".

Проаналізувавши наведені норми Законодавства України у їх сукупності, суд зазначає, що активами банку слід вважати - накопичені протягом діяльності банку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів в банківську установу.

В той же час, згідно ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, а згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права.

Отже, іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

З наведеного суд робить висновок, що розірвання договору іпотеки від 27.12.2012 року, шляхом укладання договору від 23.04.2014 року - не є штучним виведення активів банку, оскільки при цьому у Банку:

- не зменшився обсяг ресурсів, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів в банківську установу;

- не зменшились ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

По друге, щодо „шахрайських дій та зловмисних намірів", то позивачем не надано суду будь-яких доказів шахрайських дій та зловмисних намірів з боку сторін спірного правочину.

Так, відповідно ст. 190 Кримінального кодексу України шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Тобто, наявність шахрайських дій та зловмисних намірів не є предметом оцінки в цьому судовому процесі, а повинні досліджуватись в межах відповідного Кримінального провадження.

Тому, до вступу у силу Рішення суду щодо визнання дій сторін шахрайськими, а намірів зловмисними - суд не приймає до уваги твердження Позивача про нікчемність спірного правочину (Договору від 23.04.2014р.).

Позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623434 від 23.04.2014 16:58:37 та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623785 від 23.04.2014 17:05:14 заявлені, як наслідок нікчемності, укладеного між ПАТ „Фінростбанк" та ТОВ „Приморський бульвар XXI.

Приймаючи до уваги відсутність підстав вважати вищевказаний договір нікчемним, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, позов підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відповідача 1 судових витрат в частині задоволених позовних вимог.

.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДК ЗОК" (01042, м.Київ, вул..П.Лумумби, 13, код 35140887) на користь Публічного акціонерного товаристві „Фінростбанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ФІНРОСТБАНК" (65104, м.Одеса, пр-т Академіка Глушка, 13, поштова адреса: м.Одеса, вул..Велика Арнаутська, 2Б, код 14366762) борг по Кредитному договору № 590-КЛ від 24.12.2012р. з відсотків за користування кредитом в розмірі 106666гривень та 1600гривень судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 вересня 2017 р.

Суддя О.А. Демешин