Рішення № 68623177, 04.09.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.2017 Справа № 904/7188/17

За позовом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, м.Черкаси

до Приватного підприємства приватно виробничо-комерційного підприємства "Укрєвробуд 2013", м. Орджонікідзе

про стягнення 840 816,89 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 14.08.2017

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства приватного виробничо-комерційного підприємства "Укрєвробуд 2013" (далі - відповідач) про стягнення 840 816,89 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 355 від 24.10.2016, в частині порушення строків виконання робіт та повернення суми попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2017 порушено провадження у справі № 904/7188/17, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 27.07.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2017 відкладено розгляд справи на 15.08.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 відкладено розгляд справи на 29.08.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 відкладено судове засідання на 04.09.2017.

04.09.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, але 04.09.2017 на електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що повноважний представник відповідача бере участі у розгляді іншої справи, яка розглядається Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні наполягав на розгляді справи в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи, оскільки відповідач не обмежений у виборі осіб, котрі будуть здійснювати його представництво в господарському суді.

Дослідивши подане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи, оскільки:

По-перше, відповідно до вимог ст. 69 ГПК України суд обмежений в строках розгляду спору, а саме спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Виходячи з того, що позовна заява надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області 10.07.2017, то спір повинен бути вирішено Господарським судом до 10.09.2017 включно. Крім того, жодного клопотання про продовження строку розгляду спору до господарського суду не надходило, а у Господарського суду не має часу для здійснення поштового відправлення для повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

Господарським судом приймається до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

По-друге, відповідач не обмежений у виборі осіб, які будуть здійснювати його представництво в господарському суді.

По-третє, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи пояснення на відзив.

У судовому засіданні 04.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2016 між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради (далі замовник 1), Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі позивач, замовник 2) та Приватним підприємством приватним виробничо-комерційним підприємством "Укрєвробуд 2013" (далі відповідач, підрядник) укладено договір № 355 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого підрядник зобовязується виконати роботи з реконструкції із застосуванням щебенево-мастичного асфальтобетону бульвара Шевченка (від вулиці Лазарєва до вулиці Небесної Сотні) м. Черкаси (далі обєкт), за переліком, обсягами робіт та використовуючи матеріали, наведені у додатках №№ 1-3 договору, які є невідємними його частинами, а також згідно з проектно-кошторисною документацією на виконання цих робіт.

Положеннями п. 3.1 Договору передбачено, що ціна договору становить 15 760 000 грн. з ПДВ. При цьому: фінансування 2016 року 5 180 849,77 грн., фінансування 2017 року 10579 150,23 грн. (в редакції додаткової угоди № 3 від 30.12.2016 до Договору).

Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 Договору).

За умовами п. 3.3 Договору платіжні зобовязання замовника 2 перед підрядником за договором виникають при наявності у замовника 2 відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань).

Відповідно до п. 4.1 Договору протягом 5 банківських днів, з моменту підписання сторонами договору, згідно постанови КМУ від 23.04.2014 №117, замовник 2 перераховує підряднику аванс у розмірі 50% від розміру фінансування відповідного року, наведеного в п.3.1 договору, який підрядник зобовязується використати на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та виробів протягом 3 місяців з моменту отримання цього авансу, але не пізніше 20 грудня відповідного бюджетного періоду. По закінченню вищевказаного терміну, протягом 1 робочого дня, невикористана сума авансу має бути повернута замовнику 2.

Підрядник зобовязаний розпочати роботи за договором протягом 3 днів з моменту отримання від замовника 2 документів, передбачених п. 6.1.1 договору, та завершити виконання робіт до 31.12.2017. При цьому у 2016 році мають бути виконані роботи, передбачені локальними кошторисами № 2-1-2, № 7-1-1 та частина робіт, передбачена у локальному кошторисі № 2-1-1 у межах фінансування 2016 року. Виконання робіт за договором здійснюється із дотриманням графіку виконання робіт (додаток № 4). Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником. Виконання робіт може бути здійснено достроково (п. 5.1 Договору).

В п. 5.3 Договору сторони узгодили, що здавання й приймання робіт, після закінчення їх виконання, здійснюється у відповідності до чинного законодавства України і оформляється актом здавання виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3).

За умовами п. 5.5 Договору після закінчення робіт підрядник готує акт виконаних робіт (форму КБ-2в) у трьох примірниках, викликає на обєкт уповноважених представників замовника 2, здає їм обсяги виконаних робіт. Уповноважені представники замовника 2 перевіряють відповідність фактично виконаних робіт з обсягами, зазначеними у проекті, виконавчій документації та в акті форми КБ-2в і підписують його в частині фактично виконаних обсягів робіт та наданої виконавчої документації.

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і договором.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі несвоєчасного виконання робіт за договором, у тому числі при виконанні гарантійних зобовязань, визначених розділом 8 договору, підрядник сплачує замовнику 2 пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних за договором робіт за кожний день затримки, а за прострочення виконання робіт за договором понад 30 днів, додатково, підрядник сплачує замовнику 2 штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних за договором робіт.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Дія договору припиняється при настанні однієї з умов: повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором; за згодою сторін; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності з його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункти 11.1-11.3 Договору).

24.10.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони внесли зміни до пункту 3.1. Договору щодо суми фінансування.

23.11.2016 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони змінили реквізити замовника 2.

30.12.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, згідно з якою сторони змінили пункт 3.1 Договору щодо фінансування та виклали Додаток № 4 до Договору "Графік виконання робіт" викладені в новій редакції., яка додана до цієї додаткової угоди.

Інші пункти Договору залишилися без змін.

Позивач зазначає, що на виконання пункту 4.1 Договору 03.11.2016 останній перерахував на рахунок відповідача аванс у розмірі 5 180 849,77 грн. В строк до 20.12.2016 відповідач був зобовязаний надати позивачу акти виконаних робіт, а у випадку невикористання авансу попередня оплата підлягала поверненню протягом одного робочого дня по закінченню зазначеного строку, тобто 21.12.2016.

За твердженням позивача, 20.12.2016 відповідач надав акт виконаних робіт за грудень 2016 року на суму 1 260 698,81 грн., станом на 18.04.2017 заборгованість щодо повернення невикористаного авансу складала 3 920 150,96 грн.

18.04.2017 відповідач надав акт виконаних робіт на суму 2 907 759,64 грн., у звязку з чим заборгованість станом 12.05.2017 складає 1 012 391,32 грн.

Позивач вважає, що у звязку з неповерненням відповідачем невикористаного авансу останнім порушено грошове зобовязання.

За неналежне виконання відповідачем своїх грошового обов'язків за Договором щодо повернення авансу, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України були нараховані інфляційні втрати у розмірі 156 806,04 грн. та 3% річних у розмірі 40 329,66 грн.

Крім того, на підставі п. 7.2 Договору позивачем були нараховані пеня за несвоєчасне невиконання робіт у розмірі 447 673,69 грн. та штраф за прострочення виконання робіт понад 30 днів у розмірі 196 007,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 156 806,04 грн., 3% річних у розмірі 40 329,66 грн., пеню за несвоєчасне невиконання робіт у розмірі 447 673,69 грн., штраф за прострочення виконання робіт понад 30 днів у розмірі 196 007,50 грн., а всього 840 816,89 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

По-перше, стягнення суми попередньої оплати не є наслідком порушення грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не для виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу. За своєю суттю обов'язок щодо повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на невикористаний аванс не підлягають задоволенню.

По-друге, до позовної заяви не додано графіку виконання робіт, а в Додатковій угоді №3 не вказано які саме роботи та в який строк повинні бути виконані.

По-третє, виконання робіт за вищевказаним Договором має певну специфіку і може виконуватися лише за відповідних погодних умов. В процесі виконання робіт виявляються певні приховані роботи щодо яких постійно йдуть перемови між сторонами про корегування строку виконання робіт. Крім того, відповідно до умов Договору, роботи повинні бути виконані до 31.12.2017, тому не має законних підстав для застосування санкцій.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що передбачений пунктом 5.1 Договору строк виконання робіт, які повинні бути виконані у 2016 році, за Договором є таким, що настав, оскільки:

- Позивач 03.11.2016 на виконання вимог пункту 4.1 Договору перерахував на рахунок відповідача аванс у розмірі 5 180 849,77 грн.

- Відповідач, на виконання вимог пункту 5.1. Договору, у 2016 році повинен був виконати роботи, передбачені локальними кошторисами № 2-1-2, № 7-1-1 та частину робіт, передбачену в локальному кошторисі № 2-1-1 у межах фінансування 2016 року, а саме на суму 5 180 849,77 грн.

- Відповідач у 2016 році виконав роботи лише на суму 1 260 698,81 грн., що підтверджується Актом № 1 приймання виконання будівельних робіт за грудень 2016 року.

- Доводи відповідача щодо:

? не надання позивачем графіку виконання робіт спростовуються матеріалами справи, оскільки всі додаткові угоди до Договору та передбачені додатки до нього були долучені позивачем до пояснень на відзив.

? не зазначення позивачем які саме роботи та в який строк повинні бути виконані є необґрунтованими, оскільки умовами п. 5.1 Договору чітко передбачено те, що відповідач зобов'язаний у 2016 році виконати роботи, передбачені локальними кошторисами № 2-1-2, № 7-1-1 та частину робіт, передбачену у локальному кошторисі № 2-1-1 у межах фінансування 2016 року. Виконання робіт за договором здійснюється із дотриманням графіку виконання робіт (додаток № 4). Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником. Відповідач виконав роботи на суму 1 260 698,81 грн., що підтверджує Акт № 1 приймання виконання будівельних робіт за грудень 2016 року від 20.12.2016 та на суму 2907759,64 грн., що підтверджує Акт № 2 приймання виконання будівельних робіт за квітень 2017 року від 18.04.2017. Таким чином, відповідачем не спростовано факт невиконання робіт у встановлені Договором строки.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 156 806,04 грн. та 3% річних у розмірі 40 329,66 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Господарський суд звертає увагу, що в пункті 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1837/15 від 20.10.2015 "Про доповнення інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови ВСУ, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначено про те, що ч. 2 ст.625 ЦК України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання. За своєю суттю обов'язок щодо повернення невикористаного авансу не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки він виникає з порушення строків виконання робіт за Договором, а не з прострочення грошових зобовязань сторін.

Таким чином, з урахуванням того, що повернення невикористаного авансу не є грошовим зобов'язанням, вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у розмірі 156 806,04 грн. та 3% річних у розмірі 40 329,66 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Дніпропетровського апеляційного суду від 09.06.2016 у справі № 904/10727/15 та в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2011.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в п. 7.2 Договору, у разі несвоєчасного виконання робіт за договором, у тому числі при виконанні гарантійних зобовязань, визначених розділом 8 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних за договором робіт за кожний день затримки, а за прострочення виконання робіт за договором понад 30 днів, додатково, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних за договором робіт.

На підставі п. 7.2 Договору позивач нарахував пеню за порушення строку виконання робіт у розмірі 447 673,69 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, на підставі п. 7.2 Договору позивачем нарахований штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних за Договором робіт понад 30 днів на суму 196 007,50 грн. (3 920 150,96 х 5%), розрахунок якого судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 629, 837, 846 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства приватного виробничо-комерційного підприємства "Укрєвробуд 2013" (53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вулиця Тельмана, будинок 14, код ЄДРПОУ 38236021) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, будинок 36, код ЄДРПОУ 38715770) пеню за несвоєчасне виконання робіт у розмірі 447673,69 грн. (чотириста сорок сім тисяч шістсот сімдесят три гривні 69 коп.), штраф у розмірі 196 007,50 грн. (сто девяносто шість тисяч сім гривень 50 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 655,22 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень 22 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.09.2017

Суддя ОСОБА_2