Рішення № 68623163, 04.09.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.2017 Справа № 904/7104/17

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Флоріт", с. Старі Кодаки, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Дівелопмент", м. Дніпро

про стягнення 64999грн.16коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №б/н від 07.08.2017р.

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю науково виробнича фірма «Флоріт» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тауер Дівелопмент» з позовом про стягнення суми основного боргу за договором підряду в розмірі 27045грн.20коп., пені в розмірі 24745грн.26коп., 3% річних в розмірі 1787грн. та суми інфляційної складової в розмірі 11421грн.70коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду №395-210/3-П від 09.09.2014р., в частині розрахунків за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2017р. порушено провадження у справі. Справа призначалась до розгляду в судових засіданнях на 24.07.2017р. та 29.08.2017р.

29.08.2017р. відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції, відповідач стверджує, що позивачем не надана копія акту виконаних робіт до договору підряду. Крім того, відповідач стверджує, що не отримував претензії від позивача.

В судове засідання від 30.08.2017р. представник відповідача не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4902719355653.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

09.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково виробнича фірма «Флоріт» (далі підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тауер Дівелопмент» (далі замовник) підписаний договір підряду №395-210/3-П (далі договір). За умовами зазначеного договору підрядник зобовязується у зазначений в договорі строк виконати на свій ризик, власними та залученими силами із застосуванням свого обладнання та матеріалів за завданням замовника роботи з монтажу внутрішніх мереж водопостачання та пожежного водопроводу будинку №3 та здати їх в обумовлені строки замовнику, а замовник зобовязується прийняти та сплатити виконані роботи на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору вартість робіт згідно з додатком №1 становить 114114грн.72коп., в тому числі ПДВ.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата вартості матеріалів здійснюється замовником, в національній валюті України, на умовах передплати (100% вартості) протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунка від підрядника. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 5 календарних днів з дня прийняття робіт та підписання актів виконаних робіт.

Згідно з пунктом 5.3 договору оплата виконаних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт.

Як вбачається з договору та додатку №1 до нього, сторони узгодили вартість робіт в сумі 114114грн.72коп. Договір та додатки до нього підписані сторонами без зауважень та заперечень до них.

На виконання умов договору позивач виконав роботи за договором на суму 114114грн.72коп., що підтверджується актом виконаних будівельно монтажних робіт за квітень 2015р. №040215/09 від 09.04.2015р. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

Таким чином, підписавши акт виконаних будівельно монтажних робіт за квітень 2015р. №040215/09 від 09.04.2015р., відповідач прийняв роботи, виконані позивачем на суму 114114грн.72коп.

З огляду на положення пункту 5.1 договору, відповідач був зобовязаний повністю сплатити вартість робіт згідно з актом виконаних будівельно монтажних робіт за квітень 2015р. №040215/09 від 09.04.2015р., в строк до 14.04.2015р. (включно).

Відповідач розрахувався за виконані роботи частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 27045грн.20коп., яка залишається несплаченою на теперішній час.

З огляду на наведене, строк виконання відповідачем грошових зобовязань з оплати вартості робіт на суму 27045грн.20коп., є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобовязання, доказів припинення відповідних зобовязань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 27045грн.20коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Крім того, позивач на підставі пункту 12.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.04.2015р. по 15.10.2015р. в розмірі 24745грн.26коп.

Пунктом 12.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При перевірці розрахунку пені, наданого позивачем, судом встановлено, що сума, отримана при розрахунку пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, більша ніж пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. За наведених обставин, підлягає застосуванню пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 7806грн.80коп. з період з 15.04.2015р. по 15.10.2015р. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені розмірі 16938грн.46коп. слід відмовити.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат в розмірі 11421грн.70коп. за період з квітня 2015р. по травень 2017р. та 3% річних в розмірі 1787грн. за період з 15.04.2015р. по 27.06.2017р.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, суд встановив, що він зроблений вірно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 3% річних в розмірі 1787грн.

При перевірці розрахунку суми інфляційної складової, судом встановлено, що позивач визначив помилковий період нарахування.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За наведених обставин, правильний період нарахування суми інфляційної складової становить з травня 2015р. по травень 2017р.

За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової в розмірі 6697грн.69коп. В задоволенні позовних вимог в розмірі 4724грн.01коп. слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробнича фірма «Флоріт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тауер Дівелопмент» про стягнення суми основного боргу за договором підряду в розмірі 27045грн.20коп., пені в розмірі 24745грн.26коп., 3% річних в розмірі 1787грн. та суми інфляційної складової в розмірі 11421грн.70коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тауер Дівелопмент» (ідентифікаційний код: 34823313; місцезнаходження: 49027, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 35-Б, корп. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробнича фірма «Флоріт» (ідентифікаційний код: 13455759; місцезнаходження: 52070, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, сел. Новоолександрівка, територія Новоолександрівської ОСОБА_2, комплекс будівель та споруд № 187) суму основного боргу за договором підряду в розмірі 27045грн.20коп., пеню в розмірі 7806грн.80коп., 3% річних в розмірі 1787грн., суми інфляційної складової в розмірі 6697грн.69коп. та судовий збір в розмірі 919грн.07коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 29.08.2017р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 04.09.2017р.

Суддя ОСОБА_3