Постанова № 68622937, 30.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Справа № 909/32/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировичана постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017та на рішеннягосподарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017у справі№ 909/32/17 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НВС-Трейдінг"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім"; 2. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк";третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб провизнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ТОВ "НВС-Трейдінг" повідомлений, але не з'явився,

- ТОВ "Екстрім" повідомлений, але не з'явився,

- ПАТ "Дельта Банк" Шпак Т.Г.,

- ТОВ "Новекс Дім" повідомлений, але не з'явився,

- Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Музичук Л.В.,

- вільні слухачі ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі №909/32/17 (суддя Клашник В.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 (судді: Давид Л.Л., Михалюк О.В., Плотніцький Б.Д.), задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВС-Трейдінг" (надалі позивач/ТОВ "НВС-Трейдінг") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім" (надалі ТОВ "Екстрім") та до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи у справі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; за рішенням визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ТОВ "Екстрім" та ПАТ "Дельта Банк", від 02.10.2014 за реєстраційним номером №1173.

ПАТ "Дельта Банк", не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "НВС-Трейдінг" звернулося до суду із позовом про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між ТОВ" Екстрім" та ПАТ "Дельта Банк" 02.10.2014 за №1173. Обґрунтовуючи підстав позову, позивач послався на те, що оспорюваний ним договір укладено з порушенням ст. 203 ЦК України, оскільки на час його укладення майно, яке за ним передавалося, перебувало під арештом. Відносно порушення своїх прав, позивач послався на те, що він як іпотекодержатель майна, право вимоги на яке перейшло до нього на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2016, не може задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна, адже воно (майно) в незаконний спосіб перейшло до ПАТ "Дельта Банк" на підставі оспорюваного позивачем договору.

Розглядаючи даний спір, суди попередніх інстанцій встановили наступні обставини:

- між ТОВ "Український промисловий банк", як кредитором, та ТОВ "Новекс Дім", як позичальником, 23.12.2008, був укладений кредитний договір № 194/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії;

- в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком та ТОВ "Новекс Дім" був укладений іпотечний договір №194/Zкіп-09 від 22.01.2009, відповідно до п.1.1 якого банку в заставу передано земельні ділянки, а саме: - земельну ділянку площею 1,5000 га, кадастровий №2611092001220010355, що розташована в с. Поляниця. уч. "Прохідний" Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку; - земельну ділянку площею 0,8490 га, кадастровий №2625886801:16:1760581, що розташована Калуське шосе, с. Угринів, Тисменицького району, Івано-Франківської області;

- крім того, в забезпечення виконання ТОВ "Новекс Дім" зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Екстрім" був укладений іпотечний договір, посвідчений 29.12.2008 нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фріс П.Л., за реєстровим № 1902, відповідно до якого в іпотеку передано земельну ділянку площею 7,1566 га, кадастровий №2611092001220010123, що розташована в с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, уч. Прохідний;

- рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2010 задоволено позов ТОВ "Український промисловий банк" до ТОВ "Новекс Дім", ТОВ "Екстрім" і в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Новекс Дім" перед ТОВ "Український промисловий банк" за укладеним між ними кредитним договором № 194/КВ-08 від 23.12.2008 в розмірі 11 041 340,04 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за вказаними іпотечними договорами, в тому числі, й на земельну ділянку площею 7,1566 га, кадастровий №2611092001220010123, передану в іпотеку ТОВ "Екстрім";

- на примусове виконання вказаного рішення видано наказ №1769 від 20.09.2010;

- постановою головного державного виконавця серії ВП №22191580 від 26.10.2010 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №1769 від 20.09.2010 та накладено арешт на вказане майно;

- у зв'язку з відсутністю покупців арештованого майна та відмовою ліквідатора ТОВ "Український промисловий банк" залишити за собою непродане майно, головним державним виконавцем винесено постанову серії ВП №22191580 від 21.11.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві;

- ТОВ "Український промисловий банк" повторно подало наказ №1769 від 20.09.2010 на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби і постановою головного державного виконавця серії ВП №35772370 від 21.12.2012 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №1769 від 20.09.2010;

- постановою від 14.05.2014 Львівський апеляційний господарський суд на підставі договору № 31-Л про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013, укладеного між ТОВ "Український промисловий банк", ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" та Національним банком України, замінив сторону виконавчих проваджень ВП № 35772370 та ВП № 21785088 - стягувача, що перебувають на виконанні у Відділі примусового виконання рішень ДВС України, з ТОВ "Український промисловий банк" на його правонаступника ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал";

- постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби серії ВП №35772370 від 05.09.2014 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ "Український промисловий банк" на його правонаступника ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал";

- ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2016 винесеної у справі №1/21-22/96 замінено сторону стягувача у виконавчих провадженнях ВП № 35772370 та ВП № 21785088, що перебувають на виконанні у Відділі примусового виконання рішень ДВС України, з ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" на ТОВ "НВС-ТРЕЙДІНГ" на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2016;

- із постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби серії ВП №35772370 від 12.02.2015 про повернення виконавчого документа стягувачеві - позивачу стало відомо, що земельна ділянка площею 7,1566 га, кадастровий №2611092001220010123, що розташована в с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, уч. Прохідний є власністю ПАТ "Дельта Банк" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екстрім" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 55 Закону України "Про нотаріат", ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", прийшли до висновку про недійсність оспорюваного договору, адже він був укладений та посвідчений нотаріусом в той час, як передана по вказаному договору земельна ділянка перебувала під арештом.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Згідно з п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В той же час, судами попередніх інстанцій наведених вимог, що ставляться до судового рішення не дотримано, що полягає у наступному.

Так, по-перше, колегія суддів зазначає, що прийняті у даній справі судові рішення ґрунтуються виключно на доводах та доказах, представлених позивачем. В той же час, доводи відповідача, викладені як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі на рішення місцевого господарського суду, залишились неспростованими взагалі. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неодноразово наголошував на тому, що набув право вимоги до ТОВ "Новекс Дім" та до ТОВ "Екстрім", за укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Укрпромбанк" договором про передачу активів від 12.03.2011, і відповідно до якого, до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги і за іпотечним договором №152-д від 21.02.2007, предметом якого є спірна земельна ділянка і який (іпотечний договір) був укладений набагато раніше, аніж іпотечний договір №1902, датований 29.12.2008, право вимоги за яким перейшло до позивача, що свідчить, в силу ст. 1 Закону України "Про іпотеку" про наявність у ПАТ "Дельта Банк" вищого пріоритету стосовно спірної земельної ділянки, аніж у позивача.

Так, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про іпотеку" пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно; вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна. Згідно з абз. 4 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Водночас, таким доводам відповідача не надано жодної правової оцінки; мотивувальні частини судових рішень не містять висновків щодо їх відхилення з наведенням конкретних правових висновків відносно їх не прийняття судами попередніх інстанцій. Проте, вирішення питання наявності у сторін у справі пріоритету щодо спірної земельної ділянки, з урахуванням існування декількох іпотечних договорів, укладених в забезпечення різних кредитних договорів, предметом яких є одне й те ж нерухоме майно, є важливим при вирішенні даного спору, предметом якого є визнання недійсним договору, внаслідок укладення якого один із іпотекодержателів спірної земельної ділянки задовольнив свої вимоги, набувши право власності на цю ділянку в рахунок погашення заборгованості за одним із кредитних договорів.

По-друге, як вказувалося вище, задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що оспорюваний договір укладений та посвідчений нотаріусом під час арешту спірної земельної ділянки, що суперечить ст. 55 Закону України "Про нотаріат". Так, дійсно, відповідно до абз. 2 ст. 55 Закону України "Про нотаріат" при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В абз. 3 ст. 55 Закону України "Про нотаріат" зазначено, що в разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Однак, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, не врахували наступного.

Відповідно до п. 2.1. Порядку вчинення нотаріальних дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, в редакції чинній на момент вчинення спірного правочину, при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з главою 14 вказаного порядку, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Судами попередніх інстанцій не надано оцінки оспорюваному договору на наявність в ньому відомостей відносно наявності або відсутності заборон на відчуження спірної ділянки, її арешту, тощо, так само, як і не з'ясовано, у разі внесення нотаріусом недостовірних даних до спірного договору, притягнення його до відповідальності, а лише досліджено наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, не пересвідчившись, чи є вказаний витяг повним та таким, що містить інформацію від початку реєстрації права власності на вказану ділянку за іпотекодателем цієї земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не в повному обсязі розглянуто справу та не надано оцінки всім її матеріалам, які мали бути досліджені. Виправлення допущених судами попередніх інстанцій порушень призвело б до виходу судом касаційної інстанції за межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, адже потребує переоцінки встановлених судами доказів та встановлення нових обставин, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому, прийняті у даній справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд. Під час здійснення нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/32/17 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере