Постанова № 68622925, 14.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року Справа № 925/39/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова A.C., Стратієнко Л.В.,розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 та рішення господарського суду Черкаської області від 06.03.2017 у справігосподарського суду Черкаської області №925/39/17за позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" простягнення 35 356 038,46грн.за участі представників сторін:

від позивача - Дороніна О.М.,

від відповідача - Писаренко А.М.,

У С Т А Н О В И В:

17.12.2015 між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор) та публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (замовник) було укладено договір транспортування природного газу №1512000718, предметом якого є зобов'язання оператора надавати замовнику послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, та зобов'язання замовника сплачувати оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.

За змістом пункту 2.3. договору послуги, які можуть надаватися замовнику згідно цього договору є, зокрема, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі-балансування).

Відповідно до п.4.1. договору замовник зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби позивача; вчасно врегульовувати небаланси.

Виконуючи договірні зобов'язання, замовник послуг на транспортування подав певні обсяги природного газу до газотранспортної системи та здійснив їх відбір з такої системи, що підтверджується підписаними щомісячними актами приймання-передачі газу.

Виявивши у публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" негативний місячний небаланс у вересні 2016 року в обсязі 2 113,332 тис. куб. м., який останнім не був урегульований у строк та порядку, визначеними умовами договору та Кодексом, публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулися до господарського суду з позовом про стягнення 35 356 038,46грн. заборгованості.

06.03.2017 рішенням господарського суду Черкаської області (суддя Васянович А.В.), залишеним без змін 24.05.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Куксов В.В., Скрипка І.М., Тищенко А.І.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 350, 98 грн. основного боргу, 3, 23 грн. 3% річних, 13,50 грн. інфляційних втрат, 30,09 грн. пені та судові витрати. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 14 290 000,00грн. основного боргу, припинено. Судові акти мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується факт зміни порядку і строків виконання частини грошового зобов'язання, яке було виконано відповідачем після звернення позивача до суду з позовом у цій справі. Разом з тим, оплата послуг з балансування обсягів природного газу з порушенням установлених пунктом 9.4. договору строків, за висновками судів згідно ч.2 ст.625 ЦК України є підставою для стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, обчислених виходячи із розміру заборгованості відповідача у відповідні місяці 2016 року.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт наявності негативного місячного небалансу у вересні 2016 року в обсязі 2 113 332 тис. куб. м. природного газу відповідачем визнається і не оспорюється. У зв'язку з неврегулюванням останнім негативного місячного небалансу у вересні 2016 року в зазначеному обсязі, позивач у відповідності до п.п.9.1-9.5, 11.4 договору, надав відповідачу послуги балансування, про що 30.09.2016 було складено односторонній акт. №09-16-1512000718-БАЛАНС вартістю 14 290 350,98грн., вирахувавши цю вартість на підставі п.9.2 договору. Крім того, у зв'язку з неврегулюванням ПАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" негативного місячного балансу у жовтні 2016 року, позивач надав відповідачу відповідні послуги, що підтверджується актом від 28.12.2016 №10-16-1512000718-БАЛАНС на вартість таких послуг у розмірі 6 273761,82грн. Тому з огляду на зазначені обставини, вартість послуг балансування газу, наданих відповідачу у жовтні 2016 року на суму в розмірі 6 273 761 грн. 82 коп. була вирахувана наступним чином: 7 099,2 грн.х1,2 х 736,440 тис.куб.м.

07.09.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №925/58/16, яка вступила в законну силу, скасовано рішення господарського суду Черкаської області, присуджено стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 37 821 889,10грн.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Господарськими судами встановлено, що підтверджується матеріалами справи, у визначеному договором порядку позивач 20.10.2016 надіслав відповідачу розрахунок вартості балансування та відповідні рахунки-фактури, які останній отримав 24.10.2016 згідно даних Укрпошти про вручення реєстрованого поштового відправлення.

Із матеріалів справи видно, що 17.01.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області (далі - Сторона 1), Департаментом фінансів Черкаської облдержадміністрації (далі - Сторона 2), товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (далі - Сторона 3), публічним акціонерним товариством "Черкасигаз" (далі - Сторона 4), публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - Сторона 5), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Остання сторона), з метою погашення взаємної заборгованості були укладені Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №№226/у, №225/у, на виконання яких відповідач згідно платіжних доручень від 17.01.2017 №№135, 136 перерахував позивачу 37 000 000,00грн.

16.02.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області (далі - Сторона 1), Департаментом фінансів Черкаської облдержадміністрації (далі - Сторона 2), товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (далі - Сторона 3), публічним акціонерним товариством "Черкасигаз" (далі - Сторона 4), публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - остання сторона), з метою погашення взаємної заборгованості було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №71/УТГ та №72/УТБ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. Відповідач перерахував на користь позивача 14 290 000,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №№155, 156 від 17.02.2017.

Як установлено господарськими судами обох інстанцій, підписавши без зауважень вищезазначені спільні протокольні рішення, якими передбачено надання державою коштів на погашення заборгованості, відповідач зобов'язався перерахувати позивачу кошти в загальній сумі 51 290 000,00грн. не пізніше наступного дня після їх зарахування на власний рахунок.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються зі ст.193 ГК України, визначено загальні умови виконання зобов'язання - виконання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 затверджено механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, за змістом якого держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Отже незважаючи на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання сторін договору у частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

За висновками судів попередніх інстанцій, із підписанням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, які стосуються розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, що є процедурою реалізації права, змінились порядок і строк виконання відповідного грошового зобов'язання з оплати послуг балансування обсягів природного газу, наданих у 2016 році.

Припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 14 290 000,00грн. основного боргу, суди попередніх інстанцій, зважаючи на вимоги викладених норм матеріального права, виходили із того, що вказана сума коштів була сплачена відповідачем на підставі платіжних доручень №№155, 156 від 17.02.2017, у той час як позов подано в січні 2017 року. Тому обгрунтовано припинили провадження у справі в частині цих вимог на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору. При цьому, господарські суди правомірно зазначили, що несплата відповідачем решти суми боргу у розмірі 6 273 761,82грн. пов'язана з тим, що строк оплати послуг з балансування обсягів природного газу у жовтні 2016 року на час подання позову до суду не настав, право позивача не порушено. Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача борг у сумі 350,98грн.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу вимог ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі визначені в ст.625 ЦК України, якою встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як установлено судами та не заперечується відповідачем, останній вартість послуг з балансування обсягів природного газу у січні, вересні та жовтні 2016 року сплачував несвоєчасно. Вирішуючи спір у частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, 3% річних та пені, господарськими судами обгрунтовано взяли до уваги підписані й скріплені печатками сторін спільні протокольні рішення від 17.01.2017 та від 16.02.2017, чим фактично були змінені строки розрахунків за надані позивачем послуги. Тому правомірно постановили про часткове задоволення цих вимог у межах допущених прострочень виходячи із суми боргу.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, фактичних обставинах та зібраних у справі доказах, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують, у зв'язку з чим постанова та рішення у справі підлягають залишенню без змін.

Твердження заявника касаційної скарги виходячи зі змісту апеляційної скарги відповідача, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції, яким їм була надана належна правова оцінка, за результатами чого ухвалено законну й обгрунтовану постанову.

Колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично спрямовані на переоцінку доказів та необхідність додаткового встановлення обставин справи, що в силу вимог ст.111-7 ГПК України не входить до компетенції касаційного суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 та рішення господарського суду Черкаської області від 06.03.2017 у справі №925/39/17 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяA.C. Ємельянов СуддяЛ. В. Стратієнко