Ухвала суду № 68621378, 05.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року справа №812/706/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного від 15 червня 2017 року у справі №812/706/16 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_3 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Управління Пенсійного фонду України у м.Первомайську Луганської області про визнання незаконною та скасування вимоги, визнання незаконним нарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання незаконною та скасування вимоги №Ф-500-23 від 10.03.2016 року в сумі 10 970,78 грн; визнання незаконним нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 10 970,78 грн згідно недоїмок інтегрованої картки платника.

Постановою Луганського окружного адміністративного від 15 червня 2017 року позов задоволено частково, скасовано вимогу №Ф-500-23 від 10.03.2016 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування на сумі 10 970,78 грн за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач1 вважає, що ним правомірно прийнято спірну вимогу, оскільки за позивачем обліковується сума недоїмки зі сплати єдиного внеску. Відповідач1 також вважає, що суд міг самостійно перевірити правильність нарахованих позивачеві сум зі сплати єдиного внеску.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач був зареєстрований в якості фізичної особи підприємця та 12.02.2015 року припинено підприємницьку діяльність, що засвідчується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідачем відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» була винесена вимога від 10.03.2016 року №Ф- 500-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 10970,78 грн станом на 29.02.2016 року.

Згідно пояснень відповідача1 у зв'язку із набранням чинності Закону України від 04.07.2013 року №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» 01.10.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України у м.Первомайську Луганської області передано до відповідача1 заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі й на ФОП ОСОБА_3 в сумі 10 970,78 грн, яка згідно історії недоїмок інтегрованої картки платника, виникла: 21.02.2013 року - 8 582,72 грн, 22.04.2013 року - 1 194,03 грн та 22.07.2013 року - 1 194,03 грн, проте відсутня інформація стосовно періодів за які зазначені суми нараховано.

З довідки УПФУ в Попаснянському р-ні від 25.08.2016 року №12304/04 вбачається, що приватна фізична особа ОСОБА_3, вид діяльності - нотаріальна та інша юридична діяльність, був зареєстрований як платник внесків з 21.10.2005 року в УПФУ в м.Первомайську, але до Пенсійного фонду звіти щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 2011 - 2012 pоку не надавав, тому на підставі п.2 статті 7 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року йому були нараховані до сплати обов'язкові платежі в розмірі мінімального страхового внеску за кожний місяць, тобто: 1) розрахунок від 21.02.2013 pоку- період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 4010,30 грн, період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 4572,42 грн; 2) розрахунок від 22.04.2013 року - період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року в сумі 1194,03 грн; 3)розрахунок від 22.07.2013 року - період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року в сумі 1194,03 грн Загальна сума нарахованого внеску становить 10970,78 грн.

У зв'язку з розміщенням архівів управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську на окупованій території (м. Первомайськ), де органи державної та виконавчої влади України тимчасово не виконують свої повноваження, копії розрахунків щодо сум нарахованих до сплати внесків надати не представляється можливим.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі нарахувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначено статтею 9 цього Закону, за приписами ч.2, ч.3 якої обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна вимога було сформована відповідачем 1 на підставі даних, наданих відповідачем 2. Однак, жодного доказу на підтвердження наявності у позивача недоїмки в розмірі 10970,78 грн за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року відповідачами не надано.

За приписами частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої вимоги, а тому правомірно задоволено позов в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного від 15 червня 2017 року у справі №812/706/16 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного від 15 червня 2017 року у справі №812/706/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

М.Г. Сухарьок