Постанова № 68621180, 30.08.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1173/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача Паншиної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

28.07.2017 Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 12.05.2016 №№ 0001631302, 0001641302, 0001651302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.07.2017 № Ф-0002641309 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.07.2017 № 0002651309.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є безпідставними, оскільки позивачем, у відповідності до вимог чинного законодавства України, та на підставі, належним чином оформлених, первинно-бухгалтерських документів було включено до складу валових витрат суми коштів, перерахованих ОСОБА_6 акціонерному товариству «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за страхування вантажних автомобілів, у тому числі арендованих. Крім того, вважає безпідставним та необґрунтованим і висновок відповідача, викладений у акті перевірки, що витрати на придбання матеріалів ДСП та МДФ, включені позивачем до складу валових витрат, не пов'язані зі здійсненням позивачем господарської діяльності. Також, позивач стверджує про помилковість висновків податкового органу щодо заниження єдиного соціального внеску та військового збору, внаслідок неправомірного збільшення суми фактично понесених позивачем витрат. Відтак, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу податкового органу є протиправними та такими, які підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю, просив у його задоволенні відмовити, оскільки позивачем було протиправно завищено витрати за 2015 рік на суму 15483,00 грн. та за 2016 рік на суму 15956,00 грн., через включення до їх складу витрачених коштів на здійснення страхування орендованих вантажних автомобілів. При цьому, зазначив, що договори оренди вантажних автомобілів, надані відповідачу під час проведення перевірки, не містять у собі положень щодо необхідності проведення страхування орендованих транспортних засобів. Крім того, зазначив, що ФОП ОСОБА_5 завищено витрати за 2016 рік на 17374,93 грн., через включення до їх складу витрачених коштів на закупівлю матеріалів ДСП та МДФ в асортименті. При цьому, під час проведення перевірки, жодних доказів щодо використання позивачем вищевказаних матеріалів у господарській діяльності надано не було. Також, позивачем у порушення вимог пунктів 177.2., 177.4. статті 177 Податкового кодексу України завищено витрати за 2016 рік на 6159,19 грн., через включення до їх складу суми сплаченого військового збору, нарахованого на дохід за 2015 рік. За наведених обставин відповідач вважає, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому прийняті за результатами перевірки оскаржувані рішення є правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_5 зареєстровано як фізичну особу -підприємця та останній як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку у ГУ ДФС у Чернігівській області.

У свою чергу, основними видами діяльності позивача є: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (клас за КВЕД - 52.29); надання в оренду вантажних автомобілів (клас за КВЕД - 77.12); оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (клас за КВЕД - 46.71); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (клас за КВЕД - 68.20); оптова торгівля фруктами й овочами (клас за КВЕД - 46.31); роздрібна торгівля пальним (клас за КВЕД - 47.30); вантажний автомобільний транспорт (клас за КВЕД - 49.41); неспеціалізована оптова торгівля (клас за КВЕД - 46.90); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (клас за КВЕД - 45.31); оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (клас за КВЕД - 46.36).

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлення на перевірку від 24.03.2017 №№ 510,520 та плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведено з 29.03.2017 по 19.04.2017 документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2017 № 203/13/НОМЕР_5 (т.1 а.с. 31-67), яким встановлено наступні порушення податкового законодавства:

1) пунктів 177.2., 177.4. статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого ФОП ОСОБА_5 завищено валові витрати за перевіряємий період, на загальну суму 54973,12 грн., у тому числі: за 2015 рік на 15483,00 грн.; за 2016 рік на 39490,12 грн.;

2) пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого ФОП ОСОБА_5 занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за 2015 рік на 4645,81 грн., за 2016 рік на 10447,35 грн.;

3) підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14, пункту 193.1. статті 193, пункту 198.5. статті 198 та пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого ФОП ОСОБА_5 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 3475,00 грн.;

4) пункту 16-1. підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого ФОП ОСОБА_5 занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 824,61 грн., у тому числі: за 2015 рік на 232,25 грн.; за 2016 рік на 592,36 грн.

На підставі вказаного вище акту відповідачем винесені:

1) податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0001631302, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 15735,93 грн., з них: за основним платежем - 10490,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5245,31 грн. (т. 1. а.с.68);

2) податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0001641302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 1030,77 грн., у тому числі: за основним платежем - 824,61 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 206,16 грн. (т.1. а.с.70);

3) податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0001651302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 5212,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 3475,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1737,50 грн. (т.1. а.с.69);

4) вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2017 № Ф-0001661302, згідно з якою позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 15093,16 грн.;

5) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.05.2017 № 0001671302, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 1973,91 грн.

26.05.2017 ФОП ОСОБА_5 на адресу ДФС України направлено первинну скаргу № 86, в якій позивач просив скасувати: податкові повідомлення-рішення від 12.05.2017 №№ 0001631302, 0001641302, 0001651302; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2017 № Ф-0001661302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.05.2017 № 0001671302 (т. 1 а.с. 71-78).

Рішенням ДФС України від 23.06.2017 № 8035/є/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги, скаргу ФОП ОСОБА_5 від 26.05.2017 задоволено частково: скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2017 № Ф-0001661302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.05.2017 № 0001671302 та зобов'язано ГУ ДФС у Чернігівській області винести на направити на адресу позивача нові вимогу та рішення (т.1 а.с.79-81).

07.07.2017 ГУ ДФС у Чернігівській області винесено нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002641309, згідно з якою позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 15093,16 грн., та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002651309, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 1973,91 грн. (т.1 а.с.22,23).

Рішенням ДФС України від 19.07.2017 № 9034/є/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги, скарга ФОП ОСОБА_5 від 26.05.2017, у частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.05.2017 №№ 0001631302, 0001641302, 0001651302, залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с.96-100).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0001631302, яке прийнято відповідачем у зв'язку з висновком про заниження податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Так, згідно з пунктом 177.1. статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1. статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2. статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

За приписами підпунктів 177.4.1.-177.4.4. пункту 177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підпунктом 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами норм пунктів 44.1. та 44.3. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1. статті 44 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Системний аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 14.01.2015 № К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону № 996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

У свою чергу, як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат: суми коштів, перерахованих позивачем ОСОБА_6 акціонерному товариству «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за страхування орендованих вантажних автомобілів, чим завищено витрати: за 2015 рік на 15483,00 грн., за 2016 рік на 15956,00 грн.; суми коштів, витрачених на придбання матеріалів ДСП та МДФ у асортименті, чим завищено витрати за 2016 рік на 17374,93 грн. та кошти, перераховані позивачем до Державного бюджету України, за військовий збір, нарахований на дохід, згідно річного розрахунку за 2015 рік, чим завищено витрати за 2016 рік на 6159,19 грн.

Однак, з такими висновками відповідача суд частково не погоджується, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивачем віднесено до складу валових витрат суми коштів на здійснення страхування орендованих вантажних автомобілів на загальну суму 31439,00 грн., у тому числі: за 2015 рік - 15483,00 грн.; за 2016 рік на 15956,00 грн.

На підтвердження зазначеного позивачем надано суду первинні документи, з яких встановлено наступне.

Так, як вбачаться з матеріалів справи (т.1 а.с.118-150, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 239, т.2 а.с.1, 3, 5, 7), між ФОП ОСОБА_5 та фізичними особами і фізичними особами-підприємцями укладено договори оренди транспортних засобів, зокрема, напівпричепів, причепів та вантажних автомобілів, від 01.01.2015, 31.12.2015, 01.01.2016, 02.01.2016, 01.05.2016, 01.09.2016, відповідно до умов яких передбачено, що орендар зобов'язується використовувати транспортні засоби за цільовим призначенням, не допускаючи їх ушкоджень, вчасно проводити техогляд. Орендар бере на себе усі витрати, пов'язані з експлуатацією орендованого автомобіля. Крім того, умовами вищевказаних договорів передбачено, що орендодавець зобов'язаний передавати у оренду транспортні засоби у технічно справному стані та передавати орендарю необхідну документацію на орендовані транспорті засоби та необхідне обладнання.

Також, судом встановлено, що, з метою необхідності подальшої експлуатації орендованих позивачем транспортних засобів, між ФОП ОСОБА_5 та Приватним акціонерним товариством «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» протягом 2015-2016 років укладались договори страхування транспортних засобів.

При цьому, відповідачем у акті перевірки зазначено, що договори оренди транспортних засобів не передбачають здійснення страхування орендованих транспортних засобів.

У свою чергу, параграфом 5 глави 58 розділу ІІІ Книги 5 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV визначені особливості найму (оренди) транспортного засобу.

Так, у відповідності до положень статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Статтею 800 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Згідно частини 2 статті 801 Цивільного кодексу України витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

При цьому, питання щодо страхування транспортних засобів регулюються статтею 802 Цивільного кодексу України, відповідно до норм якої передбачено, що порядок страхування відповідальності наймача за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, встановлюється законом.

Так, у відповідності до пункту 21.1. статті 21 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з

якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що, згідно пункту 1.6. статті 1 Закону № 1961-IV, власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання,

оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Таким чином, чинним законодавством України передбачено безпосередній обов'язок власників транспортних засобів, яким у розумінні спеціального Закону № 1961-IV є і позивач, експлуатувати транспорті засоби виключно при наявності відповідного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач може віднести до валових витрат суму коштів на здійснення страхування орендованих вантажних автомобілів, якщо ці витрати пов'язані безпосередньо із здійсненням господарської діяльності.

У свою чергу, на підтвердження правомірності віднесення ФОП ОСОБА_5 до складу валових витрат сум коштів, перерахованих позивачем ОСОБА_6 акціонерному товариству «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за 2015-2016 роки, позивачем долучено до матеріалів справи, належним чином засвідчені, копії первинних документів, а саме: рахунки та платіжні доручення за страхові послуги, згідно договорів страхування; виписка по рахунку (т.1 а.с.151-161, т.2 а.с. 11-22а).

Також, позивачем до суду надано, засвідчені належним чином, копії полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.1 а.с. 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238, 240, т.2 а.с. 2, 4, 6, 8, 10).

За результатами дослідження вищевказаних первинних документів щодо правомірності формування позивачем валових витрат за рахунок коштів, перерахованих останнім ОСОБА_6 акціонерному товариству «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за 2015-2016 роки, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених ФОП ОСОБА_5 господарських операцій.

Крім того, матеріалами справи підтверджується той факт, що понесені позивачем витрати по коштам на страхування орендованих вантажних автомобілів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю останнього.

Також, судом не приймається до уваги той факт, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суми коштів, витрачені на придбання ФОП ОСОБА_5 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма» Бюс-Гарантія» матеріалів ДСП та МДФ у асортименті за 2016 рік, з огляду на наступне.

Так, з акту перевірки вбачається, що, відповідно до наданих на перевірку документів, ФОП ОСОБА_5 протягом 2016 року не отримував дохід від реалізації матеріалів ДСП та МДФ. При цьому, у акті зазначено, що на перевірку не було надано документів, які б підтверджували фактичне використання у підприємницькій діяльності вищезазначених матеріалів, а саме: позивачем не надано жодних документів щодо виконання робіт по ремонту меблів (ким саме були проведені роботи, акти виконаних робіт тощо) та використання їх у господарській діяльності ФОП ОСОБА_5 (т.1 а.с. 47).

Разом з тим, на підтвердження правомірності віднесення ФОП ОСОБА_5 до складу валових витрат сум коштів, витрачених на придбання ФОП ОСОБА_5 матеріалів ДСП та МДФ у асортименті за 2016 рік, позивачем до суду надано, належним чином засвідчені, копії наступних первинних документів, а саме: видаткові накладні від 18.07.2016 № ТТ-0011834, від 06.12.2016 № ТТ-0022112, від 13.12.2016 № ТТ-0022613, від 19.12.2016 № ТТ-0023048, від 20.12.2016 № ТТ-0023176 (якими підтверджується факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма» Бюс-Гарантія» матеріалів ДСП та МДФ у асортименті); видаткові накладні у переробку від 19.07.2016 № 1, від 21.12.2016 № 2 та акти від 31.07.2016 і від 31.12.2016 (якими підтверджується факт передачі працівнику ОСОБА_8 матеріалів ДСП та МДФ у переробку щодо виготовлення стелажів для архіву та для складу автошин, запчастин і матеріалів та факт виготовлення власними силами усього 50 стелажів і передачі останніх для використання у господарській діяльності позивача); оборотно-сальдові відомості по рахунку 1122 за липень 2016 року, за грудень 2016 року та за липень 2016 року - липень 2017 року (якими підтверджується факт використання стелажів у господарській діяльності позивача) (т.1 а.с.20,21,24-30, т.2 а.с.30-32).

При цьому, суд зауважує, що вищевказані первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених ФОП ОСОБА_5 господарських операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма» Бюс-Гарантія» матеріалів ДСП та МДФ і використання останніх позивачем у господарській діяльності.

Водночас, суд погоджується з позицією ГУ ДФС у Чернігівській області у частині протиправності віднесення позивачем до складу валових витрат за 2016 рік, коштів, перерахованих останнім до Державного бюджету України, за військовий збір, нарахований на дохід, згідно річного розрахунку за 2015 рік, оскільки, у відповідності до пункту 177.4. статті 177 ПК України, військовий збір не входить до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

При цьому, факт порушення позивачем пункту 177.4. статті 177 ПК України, в частині віднесення до складу валових витрат за 2016 рік, коштів, перерахованих останнім до Державного бюджету України, за військовий збір, не заперечується і самим ФОП ОСОБА_5 у адміністративному позові.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 12.05.2017 № 0001631302 за виключенням сум валових витрат по військовому збору у розмірі 6159,19 грн. та задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_5 у цій частині.

Щодо позовної вимоги ФОП ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0001651302, яке прийнято відповідачем у зв'язку з висновком про заниження податкового зобов'язання з податку на доданку вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за липень, грудень 2016 року, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 193.1. статті 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (пункт 198.5. статті 198 ПК України).

У відповідності до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як встановлено вище, в акті перевірки від 26.04.2017 № 203/13/НОМЕР_5 відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_5 було порушено вимоги підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14, пункту 193.1. статті 193, пункту 198.5. статті 198 та пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, податковим органом зауважено, що позивачем не нараховано податкові зобов'язання за липень та грудень 2016 року, на суму придбаних матеріалів ДСП та МДФ в асортименті, у результаті чого останнім занижено податкові зобов'язання з податку на доданку вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за липень, грудень 2016 року в сумі 3475,00 грн.

На підставі вищевикладеного відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0001651302 (т. 1 а.с.69).

Разом з тим, враховуючи встановлення судом правомірності віднесення ФОП ОСОБА_5 до складу валових витрат сум коштів, витрачених на придбання матеріалів ДСП та МДФ у асортименті за липень, грудень 2016 року у розмірі 17374,93 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 12.05.2017 № 0001651302 та задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_5 у цій частині.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Чернігівській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.07.2017 № 0002651309 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.07.2017 № Ф-0002641309, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина 2 статті 9 Закону № 2464-VI).

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як встановлено вище, в акті перевірки 26.04.2017 № 203/13/НОМЕР_5 відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_5 було порушено вимоги пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI.

Так, зокрема, податковим органом зауважено, що позивачем занижено суму єдиного соціального внеску за 2015 рік на 4645,81 грн. та за 2016 рік - на 10447,35 грн., у результаті чого відповідачем донараховано єдиний соціальний внесок, нарахований з чистого оподаткованого доходу, всього на суму 15093,16 грн., у тому числі за 2015 рік у розмірі 4645,81 грн., за 2016 рік у розмірі 10447,35 грн.

На підставі вищевикладеного, відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.07.2017 № 0002651309 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.07.2017 № Ф-0002641309 (т. 1 а.с. 22,23).

Враховуючи часткове спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2015-2016 роки за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 26.04.2017 № 203/13/НОМЕР_5, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.07.2017 № 0002651309 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.07.2017 № Ф-0002641309 за виключенням сум валових витрат по військовому збору у розмірі 6159,19 грн. і задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_5 у цій частині.

У свою чергу, вимога ФОП ОСОБА_5 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0001641302, також підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, з 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до Податкового кодексу України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до пункту 16-1. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1. статті 162 ПК України, а саме:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3. пункту 164.1. статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2. статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як встановлено вище, в акті перевірки від 26.04.2017 № 203/13/НОМЕР_5 відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_5 було порушено вимоги підпункту 1.2. пункту 16-1. підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Так, зокрема, податковим органом зауважено, що позивачем занижено суми чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності за 2015-2016 роки у розмірі 54973,12 грн., що, у свою чергу, призвело до заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 824,61 грн.

На підставі вищевикладеного відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0001641302 (т. 1 а.с.70).

При цьому, враховуючи часткове спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2015-2016 роки за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 26.04.2017 № 203/13/НОМЕР_5, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 12.05.2017 № 0001641302 за виключенням сум валових витрат по військовому збору у розмірі 6159,19 грн. та задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_5 у цій частині.

У свою чергу, у відповідності до пункту 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково, то суд вважає за необхідне присудити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області судовий збір у розмірі 320,00 грн.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 12.05.2017 №№ 0001631302, 0001641302, 0001651302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.07.2017 № Ф-0002641309 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.07.2017 № 0002651309 за виключенням сум валових витрат по військовому збору у розмірі 6159 (шість тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 19 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) судові витрати в сумі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій