Постанова № 68620979, 29.08.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2017 року Чернігів Справа № 825/3606/13-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача Карети О.О,

представника відповідача Шелеста С.Ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) звернувся з позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.06.2013 №0001621700.

В судовому засіданні було проведено заміну неналежного відповідача на належного, а саме Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області замінено на Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області, у зв'язку з її реорганізацією.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3 надавав послуги з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до п.п.195.1.3 п.195.1. ст.195 Податкового кодексу України, постачання послуг з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом підлягає оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою. При цьому, відповідач при донарахуванні грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, не врахувало той факт, що ФОП ОСОБА_3 здійснював операції, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, а відповідно сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету - дорівнює нулю. На основі вище викладеного, подання податкової звітності з податку на додану вартість особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ, а також враховуючи те, що господарські операції підлягали оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою, а відповідно сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету - дорівнювала нулю, було б безпідставним, з порушенням норм податкового законодавства та взагалі не прийнято податковою службою. Також зазначив, що позивач не здійснював та і не міг здійснювати нарахування податкового кредиту та не отримував бюджетного відшкодування за здійснення своєї господарської діяльності на підставах, зазначених вище (нульова ставка ПДВ). Таким чином, висновки державного податкового інспектора - ревізора про наявність у позивача обов'язку по подачі податкової звітності податку на додану вартість за січень-квітень 2013 року є помилковими, оскільки у зазначеному періоді ФОП ОСОБА_3 не був платником ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві з наданням додаткових пояснень, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив в їх задоволенні відмовити та пояснив, що підставами, згідно яких було зроблено висновок про необхідність подання звітності з ПДВ, стали висновки акту планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за період з 29.08.2011 по 31.12.2012, яким встановлено, що позивач здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням загальної системи оподаткування.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за січень-квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 27.05.2013 №78/17-124/НОМЕР_1 (а.с.7).

Перевіркою було встановлено порушення п.49.1, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2011 № 2755-VI, платником не подано податкові декларації з податку на додану вартість за період січень-квітень 2013 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001621700 від 07.06.2013, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 4 080,00 грн. (а.с.8).

Так, судом встановлено, що зареєстрованими видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 є: вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_3 був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (а.с.11).

У даних правовідносинах судом враховано п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, яким визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України). Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків(п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України). Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України). Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України).

При цьому, за визначенням п.181.1 ст.181 розділу V Податкового кодексу України, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно, як встановлено п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст.181 цього Кодексу. У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним п.181.1 ст.181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом (п.183.4 ст.183 розділу V Кодексу). Таким чином, згідно п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України та п.п.3.5.5 п.3.5 розділу III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ і у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V Кодексу, не подала до податкового органу реєстраційної заяви, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, у разі якщо особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, не подала до органу ДПС заяву №1-ПДВ або подала її з порушенням строку, встановленого п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетних відшкодувань.

Так, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України (у редакції що діяла на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нарахувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, відповідальність за неподання податкових декларацій поширюється на осіб, які зобов'язані нараховувати та сплачувати податки, але цей обов'язок не виконували. При цьому, повторність та відповідно застосування більш жорсткої фінансової санкції можливе лише до тих відносин, що мали місце під час дії цієї норми.

Судом встановлено, що підставою для висновків про порушення позивачем п.49.1, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2011 № 2755-VI, а саме не подання платником податкових декларацій з податку на додану вартість за період січень-квітень 2013 року стала податкова інформація щодо господарської діяльності позивача (використаний акт податкової перевірки від 13.05.2013 №100/173032418479 за період з 11.08.2012 по 31.12.2012), відповідно до якої обсяг наданих підприємцем послуг протягом періоду з 29.08.2011 по 03.07.2012 становив 302 308,00 грн. Однак, у результаті перевищення обсягу продажу у 300 000,00 грн, яке відбулось у липні 2012 року, позивач станом на 31.12.2012 платником ПДВ не реєструвався та податкові зобов'язання з ПДВ не декларував. За результатами наведеної перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 №0001301700, яким збільшено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 99 194,00 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 479,00 грн. Санкції застосовані згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) у розмірі 24 799,00 грн (25% від суми заниження податку - 99 194,00 грн) та відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) у розмірі 680,00 грн (по 170 грн за кожне неподання платником декларації з ПДВ).

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги позивача податкове повідомлення рішення від 23.05.2013 №0001301700 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у розмірі 680 грн на підставі п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) було скасовано (а.с.25-26).

З наведеного слідує, що притягнення позивача до відповідальності за ч.2 п.120.1 ст.120 та винесення податкового повідомлення-рішення від 07.06.2013 № 0001621700, що є предметом даного позову, за повторне неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період січень-квітень 2013 року - є безпідставним, оскільки спростовується самим податковим органом у рішенні про результати розгляду скарги позивача та виключає можливість застосування вказаного вище п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України внаслідок фактичної відсутності першого порушення (неподання або несвоєчасного подання).

Крім того суд зазначає, що прийняте, на підставі акту перевірки від 13.05.2013 №100/173032418479 та за результатами розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0003941700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 123 993,00 грн, в т. ч. за основним платежем 99 194,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24 799,00 грн, також було предметом розгляду в адміністративному суді.

Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 06.08.2013 № 0003941700.

В своїй постанові від 12.02.2014 Чернігівській окружний адміністративний суд дійшов висновку про протиправність донарахування відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки останнім не було враховано пп. а) пп.195.1.3 п.195.3 ст.195 Податкового кодексу України, яким встановлено, що постачання послуг з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, підлягає оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою. Крім того, суд також вказав що, позивач з 02.04.2013 є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва платника податку на додану вартість № 200119371, а отже, позивач не був зобов'язаний подавати податкову декларацію з податку на додану вартість, оскільки до 02.04.2013 не був платником ПДВ.

Таким чином, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду, а отже, суд, в силу ст. 19 Конституції України, ч.1 ст.11, ст.ст.71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає податкове повідомлення-рішення від 07.06.2013 № 0001621700 необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства і порушує права позивача, а тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення належить задовольнити.

Відповідно до п.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області від 07.06.2013 № 0001621700.

Стягнути з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Кирпоноса, 28 м. Чернігів, 14000, код 39558413) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 114,71 грн (сто чотирнадцять гривень 71 коп) судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк