Постанова № 68620475, 05.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6297/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа: Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу в частині накладення дисциплінарного стягнення; наказу про звільнення із займаної посади, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа: Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Одеській області в якому позивач, з урахуванням поданих 10.07.2017 р. за вхід. №19539/17 уточнень, просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління МВС України в Одеській області № 3213 від 16.09.2015 р., в частині накладення на ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адрес реєстрації: АДРЕСА_1) дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління МВС України в Одеській області № 756 о/с від 29.09.2015 року, в частині звільнення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адрес реєстрації: АДРЕСА_1) з органів внутрішніх справ;

- стягнути з Головного Управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адрес реєстрації: АДРЕСА_1) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у період з 05.10.2015 року (дата запису в трудовій книжці) по 13.05.2016р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки досудове слідство триває, обвинувальний вирок відносно позивача по справі не постановлений, можна дійти до висновку, що для звільнення з вказаних підстав у відповідача відсутні належні докази скоєння ОСОБА_1 дискредитаційного вчинку у вигляді злочину, у зв'язку з чим на час виникнення спірних відносин належних підстав для прийняття рішення про звільнення з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення - не було, отже звільнення є протиправним, незаконним, необґрунтованим та таким, що здійснено при неповному з'ясуванні обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідачів та третьої особи до судового засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

А тому, зважаючи на те, що до судового засідання прибули не всі особи, хоча і були повідомлені належним чином, перешкод для розгляду справи не має, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження (ч. 6 ст. 128 КАС України).

Розглянувши подані позивачем документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.08.2015 року до ГУМВС України в Одеській області надійшло повідомлення про те, що працівниками прокуратури Одеської області спільно зі співробітниками УВБ в Одеській області ДВБ МВС України був затриманий інспектор відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів ю зникли з місця дорожньо-транспортної пригоди УДАІ ГУМВС України в Одеській області майор міліції ОСОБА_1

З цього приводу наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 2685 від 04.08.2015 призначено службове розслідування, яким було встановлено наступне:

ОСОБА_1 04.08.2015 знаходячись у приміщенні адміністративної будівлі управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України Одеській області, за адресою: м. Одеса вул. Ак. Корольова 5а, каб. 512, близько 16:00 год. одержав від громадянина ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі 3000 гри. за вирішення питання щодо не притягнення останнього до адміністративної відповідальності та повернення посвідчення водія службовими особами управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області.

Також встановлено, що 01.08.2015 року за заявою ОСОБА_3, першим слідчим відділом прокуратури Одеської області відкрито кримінальне провадження №42015160000000489 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, досудове розслідування якого доручено старшому слідчому 1- го слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області Бутенко В.В.

В ході досудового розслідування було встановлено, що 31.07.2015 року ОСОБА_1. стало відомо про те, що 10.07.2015 співробітниками УДА1 ГУМВС України в Одеській області стосовно громадянина ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з вилученням посвідчення водія ОСОБА_3

В цей же період часу у ОСОБА_1 виник злочинний намір, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за сприяння щодо не притягнення його до адміністративної відповідальності за повернення посвідчення водія.

Реалізуючи свій злочинний намір, 31.07.2015 ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3, що для уникнення притягнення його до адміністративної відповідальності та повернення посвідчення водія останньому необхідно передати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000 гривень в строк до 05.08.2015, інакше ОСОБА_3 буде притягнутий до адміністративної відповідальності та позбавлений права керування транспортним засобом, на що останній вимушений був погодитись, оскільки не бажав настання негативних наслідків у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності.

З метою одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 у порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого ЗУ від 22.02.2006 № 3460-1V, ст.ст. 2,3,5, 10 ЗУ «Про міліцію», Присяги працівника ОВС України, затвердженої Постановою КМУ від 28.12.1991№ 382, пунктів 7.2, 7.З., 7.5., 7.8 розділу VII правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, зобов'язання, наданого ним при прийнятті його на службу в ОВС щодо недопущення корупційних дій, вступив у неділові стосунки з ОСОБА_3 та призначив йому зустріч у приміщенні адміністративної будівлі УДАІ ГУМВС України в Одеській області, де 04.08.2015 близько 16:00 годин, одержав від нього неправомірну вигоду в розмірі 3000 грн, після чого ОСОБА_1 було викрито у вчиненні кримінального правопорушення та затримано на «гарячому».

Того ж дня старшим слідчим юристом 1 класу Бутенком В.В. ОСОБА_1 було затримано в порядку статті 208 КК України.

05.08.2015 р. старшим слідчим Бутенко В.В., за погодженням з прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Одеської області радником юстиції ОСОБА_5, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Опитаний ОСОБА_1 в ході службового розслідування на запитання щодо обставин його затримання та відносин між ним і ОСОБА_3 відмовився від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України.

04.09.2015 р. затверджено висновок службового розслідування, проведеного за фактом затримання майора міліції ОСОБА_1 начальником ГУМВС України в Одеській області.

16.09.2015 року ГУМВС України в Одеській області видано наказ № 3213, яким за грубі порушення вимог ст.. 7 Дисциплінарного статут ОВС України, затвердженого ЗУ від 22.02.2006 № 3460 IV, ст.ст. 2,3,5,10 ЗУ «Про міліцію», Присяги працівника ОВС України, затвердженої ПКМУ від 28.12.1991 № 382, пунктів 7.2, 7.З., 7.5., 7.8 розділу VII правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, зобов'язання, наданого ним при прийнятті його на службу в ОВС щодо недопущення корупційних дій, що виразилось у вступі в неділові стосунки з ОСОБА_3, отримання від нього незаконної грошової винагороди, інспектора відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо - транспортної пригоди, УДАІ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 звільнити з ОВС України за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України.

Наказом ГУМВС України в Одеській області № 756 о/с від 29.09.2015 було реалізовано наказ № 3213 від 16.09.2015 Головного управління та звільнено позивача за п. 66 (за дискредитацію) Положення.

Листом т.в.о. начальника УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 05.10.2015 року № 7/к-1125 повідомлялось позивачу про його звільнення, та наголошувалась увага на необхідності прибуття до підрозділу кадрів, для отримання витягу з наказу та трудової книжки.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Одне з центральних місць серед існуючих в Україні правоохорон них органів посідають органи внутрішніх справ України. Особливе становище цих органів у системі правоохоронних органів зумов люється обсягом і складністю їх компетенції при здійсненні право охоронної діяльності, а також тим, що на них покладається основ ний тягар боротьби зі злочинністю і робота з профілактики та запо бігання злочинам з метою реалізації єдиної державної політики боротьби із злочинністю, яка є складовою внутрішньої політики су веренної та незалежної України. Крім того, органи внутрішніх справ найчисленніші серед інших правоохоронних органів України.

Приписами ст. 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Правоохоронні органи - це органи, діяльність яких спрямована на захист національної безпеки, забезпечення стану законності й правопорядку, захист прав, свобод та інтересів громадян, суспільства і держави та на реалізацію інших законодавчо визначених функцій держави.

Для правоохоронних органів характерні наступні ознаки:

їх правоохоронна діяльність має певну спеціалізацію та в багатьох випадках є не тільки головним але і єдиним напрямом діяльності;

вони створюються і діють на підставі Конституції і законів України;

мають державно-владні повноваження для виконання своїх обов'язків;

мають можливість застосовувати засоби державного примусу до правопорушників;

застосовують інші передбачені законом види обмежень;

мають відносну самостійність, власну структуру, деякі інші особливості по відношенню до інших державних органів;

безпосередньо займаються попередженням правопорушень;

можуть бути державними і недержавними.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про міліцію», який визначав, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням (ст. 3).

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України , Закон «Про міліцію», інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку (ст. 4).

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування (ст. 5).

На момент прийняття оскаржуваного наказу діяв Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут ОВС), затверджений Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до абз. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту ОВС за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

У абз.2 ст. 5 Дисциплінарного статуту ОВС зазначено, що особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту ОВС дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС зазначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Так, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 25 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 23 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Згідно пункту 66 вказаного Положення, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Аналізуючи законодавство стосовно порядку притягнення посадовців до відповідальності за дисциплінарні проступки, можна дійти висновку, що дисциплінарне провадження, як правило, передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, розгляд справи компетентним органом (посадовою особою) та прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду дисциплінарної справи.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини проведеного службового розслідування та приписи чинного законодавства суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ це сукупність процесуальних дій уповноважених щодо застосування відповідних заходів посадових осіб органів внутрішніх справ, що здійснюються з метою вирішення питання про застосування заохочення або про притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок винної особи у сфері оперативно-службової діяльності, та визначено, що дисциплінарне провадження відноситься до деліктних проваджень адміністративного процесу.

Суб'єктом дисциплінарного провадження визначено особу, яка відповідно до законодавства, що регулює відносини у сфері такого провадження, набуває права та обов'язки, залучається до провадження, з наданням процесуальних можливостей щодо прийняття рішення в результаті здійснення дисциплінарного провадження. Класифікацію суб'єктів запропоновано здійснювати за критерієм участі у провадженні: обов'язкові та факультативні.

Визначено, що основне призначення стадії порушення дисциплінарного провадження виявляється в зборі даних про вчинення проступку та їх фіксуванні, порушенні питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності винної особи. Етапами цієї стадії визначено: 1) перевірку приводів та підстав до порушення дисциплінарного провадження; 2) збору даних про вчинення проступку (збір доказів винуватості або невинуватості особи, щодо якої порушено дисциплінарне провадження; збір інших даних про вчинення проступку); 3) оформлення та направлення матеріалів, в яких порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності уповноваженій на те особі. Зміст стадії порушення дисциплінарного провадження виражається в діях уповноважених суб'єктів щодо перевірки наявності підстав та приводів порушення провадження.

Основним призначенням стадії службового розслідування встановлено забезпечення керівників органів внутрішніх справ об'єктивною інформацією про проступки, вчинені їх підлеглими, з метою законного та об'єктивного вирішення справи. Етапами стадії службового розслідування названо: 1) підготовчий; 2) проведення службового розслідування; 3) фіксування матеріалів розслідування. Зміст цієї стадії полягає у зборі доказів щодо факту вчинення дисциплінарного проступку.

Призначення стадії розгляду справи про дисциплінарний проступок та прийняття рішення проявляється у встановленні вини працівника ОВС, що притягується до дисциплінарної відповідальності, у вчиненні дисциплінарного проступку, законному і обґрунтованому рішенні питання про його дисциплінарну відповідальність. Етапами стадії розгляду справи визначено: 1) встановлення фактичних обставин справи та визначення норм права, що встановлюють відповідальність за вчинений проступок; 2) прийняття рішення у справі; 3) ознайомлення з рішенням у дисциплінарній справі. Зміст цієї стадії полягає у доказуванні факту вчинення дисциплінарного проступку.

Призначення стадії оскарження рішення про застосування заходів дисциплінарного впливу є перевірка законності та обґрунтованості прийняття рішення про застосування заходів дисциплінарного впливу. Етапами цієї стадії є: 1) звернення особи або інших осіб з вимогою про захист законних прав та інтересів особи, щодо якої прийнято рішення про застосування заходів дисциплінарного впливу; 2) перегляд прийнятого рішення про застосування заходів дисциплінарного впливу; 3) прийняття рішення та ознайомлення з ним зацікавлених осіб. Зміст цієї стадії полягає в перевірці законності та обґрунтованості накладеного дисциплінарного стягнення.

Призначення стадії виконання рішення про застосування заходів дисциплінарного впливу виявляється в застосуванні заходів по безпосередньому виконанню стягнення та забезпеченні своєчасного зняття накладеного стягнення. Етапами цієї стадії є: 1) виконання дисциплінарного стягнення; 2) облік накладеного стягнення; 3) зняття накладеного дисциплінарного стягнення. Зміст цієї стадії полягає в виконанні, обліку та знятті накладеного дисциплінарного стягнення.

Отже, суд приходить до висновку, про дотримання відповідачами по справі приписів Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України при проведенні службового розслідування та винесені оскаржуваних Наказів.

Процедура звільнення зі служби в органах внутрішніх справ посідає особливе місце серед інших процедур у кадровій сфері. Звільненням завершується проходження служби працівником органів внутрішніх справ. Воно є спосо бом припинення службових правовідносин між ним і органом внутрішніх справ.

Під процедурою звільнення з органів внут рішніх справ варто розуміти врегульовану нормативними правовими актами МВС України діяльність уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ, спрямовану на припинення служби, пов'язане із втратою прав і обов'язків сторін правовідносин.

Дана процедура складається з трьох ос новних стадій: ухвалення рішення про звільнення; оформлення й узгодження документів на звільнення; оформлення факту припинення відносин з органом внутрішніх справ і факультативної - оскарження.

Загальним завданням розглянутої про цедури є припинення службових відносин між співробітником і органом внутрішніх справ. Звільненням завершується проходження спів робітником служби.

Звільнення може здійснюватися лише на підставах, передбачених законом, під якими розуміють такі життєві обставини, що законодавчо визнаються як юридичні факти для припинення служби.

Звільнення здійснюється з дотриманням певних процедурних вимог, що мають різний зміст по кожній підставі звільнення.

Звільнення супроводжується втратою прав та обов'язків сторонами правовідносин: орган (підрозділ, установа) внутрішніх справ втрачає права на застосування професійних можливостей даного співробітника в інтере сах служби, а співробітник втрачає можливість виконувати службові обов'язки в органі (підрозділі, установі) внутрішніх справ, одер жувати за це грошову винагороду й користу ватися іншими, пов'язаними зі службою правами й обов'язків.

Приписи Закону України «Про міліцію» визначають, що одним з основних завдань міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення, при цьому міліція зобов'язана виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом на принципах законності, гуманізму та інше.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.04.2006 № 3460-ІV, зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян.

Присяга працівника ОВС України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, Кодекс честі працівника ОВС України, затверджений наказом МВС України від 11.01.1996 № 18, Етичний кодекс працівника ОВС України, затверджений рішенням колегії МВС України №7км/8 від 5.10.2000 року, вимагають від кожного співробітника строгого та неухильного додержання Конституції України, діючого законодавства України, виконання вимог статутів, нормативних актів МВС України та наказів начальників органів внутрішніх справ, які видаються у межах їх повноважень, при виконанні своїх функціональних обов'язків ставитися до громадян неупереджено.

ОСОБА_1 склавши Присягу, вступаючи на військову службу, урочисто поклявся народу України дотримуватись Конституції та чинного законодавства, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів.

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

ОСОБА_1 склавши Присягу, зобов'язувався під час проходження служби в ОВС України суворо дотримуватися Конституції та чинного законодавства, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника органів внутрішніх справ або позбавляють авторитет цих органів, інших неділових стосунків, які носять корисливий або протиправний характер, і був повідомлений, що за порушення цих вимог його буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення з ОВС України.

В свою чергу в матеріалах справи наявна ухвала слідчого судді приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2015 р. про відсторонення від посади підозрюваного ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (справа № 522/16155/15-к) (а/с. 75-77).

Пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Дискредитація (фр. Discrediter - подривать довіру) - умисні дії направлені на подрив авторитету, іміджу та довіри.

Крім того, згідно Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, визначені «Моральні основи служби в органах внутрішніх справ»:

Кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов'язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку.

Вищим моральним змістом службової діяльності працівника є захист людини, її життя і здоров'я, честі та особистої гідності, невід'ємних прав і свобод.

Загальнолюдські цінності складають основу морального духу працівника, який усвідомлює причетність до благородної справи захисту правопорядку, історії органів внутрішніх справ, надбань, досягнень, успіхів попередніх поколінь.

Совість, професійний обов'язок, честь і гідність є головними моральними орієнтирами на службовому шляху захисника правопорядку і складають моральний стрижень особистості працівника органів внутрішніх справ.

Професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Честь працівника виявляється в сукупності таких якостей, як заслужена репутація, добре ім'я, особистий авторитет, вірність службовому обов'язку, даному слову і прийнятим моральним зобов'язанням.

Гідність нерозривно пов'язана з обов'язком і честю та являє собою єдність морального духу і високих моральних якостей, їх формування та підтримку в самому собі й інших людях.

Працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми; бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров'я людей; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи; зберігати і примножувати службові традиції органів внутрішніх справ.

З урахуванням зазначеного, суд вважає що наявність кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 не є прикладом безумовного дотримання вимог законів і високоморальних принципів, а навпаки.

Суд вважає, що вчинені дії, суперечать складеній Присязі народу України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Постановою Верховного Суду України від 30.05.2017 року по справі № 800/493/15 (номер рішення у ЄДРСР - 67407849) викладено правову позицію, що Присяга за своєю природою є одностороннім, індивідуальним, публічно - правовим конституційним зобов'язанням.

А отже, виконання співробітником правоохоронних органів Присяги є необхідною умовою довіри до державного органу з боку суспільства.

За правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст. ст. 6-8, ч. 6 ст. 71, 86, 128, 167, 186, 254, КАС України суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.