Постанова № 68620238, 01.09.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.13

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 вересня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1041/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря - Вакуленка А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1, довіреність від 06.04.2017;

представника відповідача - Лобко М.А., довіреність від 13.04.2017 № 462/9/12-32-10-00-29;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення від 16.05.2017 № 0006901301, -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 16.05.2017 № 0006901301.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.05.2017 ГУ ДФС у Луганській області прийнято податкове повідомлення- рішення № 0006901301 про збільшення суми грошового зобов'язання ОСОБА_3 за платежем орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) на загальну суму 44 425,13 грн, на підставі акта про результати камеральної перевірки від 25.04.2017 № 474/12-32-13-01/НОМЕР_2, яким встановлено заниження позивачем суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки комунальної власності в сумі 35540,10 грн за період 2014-2016 роки.

Оскільки орендована ОСОБА_3 земельна ділянка має комунальну форму власності, розташована за адресою: АДРЕСА_1, тобто на території, на якій згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р здійснюється антитерористична операція, позивач в силу статті 6 Закону № 1669 був звільнений від плати за її використання з 14.04.2014 по 08.06.2016, а саме до внесення змін до вказаної норми Закону. Тому податковий орган, визначаючи розмір зобов'язань ОСОБА_3 за період, що перевірявся, мав застосувати спеціальні норми ст. 6 Закону № 1669 щодо звільнення позивача від сплати орендної плати за землю за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 та врахувати як правильні нульові показники податкової звітності за цей період.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову від 01.09.2017 (арк.спр. 21-25). Так, зазначила, що в п.35 договору оренди землі № 040741900041, укладеного 19.01.2007 між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_3, та зареєстрованого 26.01.2007 за № 040741900041, сторони визначили, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. В подальшому між сторонами була укладена додаткова угода б/н 2011 року до договору, якою сторони внесли зміни в п.п.5,9,11 договору, та на підставі якої позивачем надано до ДПІ у м. Сєвєродонецьку звітні податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014, 2015 та 2016 роки. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2016 у справі № 913/943/15 визнано недійсною додаткову угоду б/н від 2011 року до договору оренди землі від 19.01.2007 № 040741900041.

На підставі зазначеного позивач подав до ДПІ у м. Сєвєродонецьку уточнюючі декларації за 2014 -2016 роки, а саме - від 25.03.2016 № 1600008754, від 25.03.2016 № 1600008753 та від 26.12.2016 № 1600031410. Вказані уточнюючі декларації позивачем подані відповідно до договору оренди землі від 19.01.2007 № 040741900041 безпосередньо, та не враховано, що до даного договору внесено зміни додатковою угодою від 26.05.2009 № 3, а саме - до п.5 розділу «Об'єкт оренди» встановлено нормативно грошову оцінку земельної ділянки на період будівництва 23739,03 грн, після завершення будівництва 118695,15 грн, п.9,11 розділу «Орендна плата» змінено на: орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі 712,17 грн на рік на період будівництва, що складає 3% від нормативної грошової оцінки, 11869,52 грн на рік після завершення будівництва, що складає 10,00 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обов'язок приведення договорів оренди землі у відповідність до чинного законодавства покладається на орендодавця та орендаря, а не на контролюючий орган.

Під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем розраховано суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності без врахування останніх змін до договору оренди землі від 19.01.2007 № 040741900041, а саме - додаткової угоди від 26.05.2009 № 3, в результаті чого сума заниження об'єкта оподаткування складає 35540,10 грн, чим порушено вимоги п.288.1 та 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.05.2017 № 0006901301, яким визначено позивачеві суму зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 35540,10 грн, в тому числі за штрафними санкціями 8885,03 грн.

Щодо посилання позивача на ст.6 Закону № 1669, представник відповідача зазначила, що порядок звільнення від сплати за використання земельних ділянок наведеною нормою не визначений. В уточнюючих розрахунках позивачем самостійно визначено суми земельного податку, які підлягають сплаті за даними платника, при цьому позивач не скористався податковою пільгою та не вказав про це в деклараціях.

Крім того, ст. 6 Закону № 1669 звільняє від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, та, в свою чергу, ст. 10 Закону № 669 передбачено, що єдиним та належним доказом, який дозволяє не виконувати обов'язки, є сертифікат Торгово-промислової палати. Позивачем не надавалося до податкового органу сертифікату Торгово - промислової палати. При цьому норми Закону № 2464, № 1669, Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України щодо переліку територій, на яких проводилася антитерористична операція, не є безумовним доказом форс-мажорних обставин для кожної конкретної особи, тому державними органами при прийнятті рішення про звільнення від будь-якої відповідальності слід враховувати саме обставини, які зумовили виникнення форс-мажору для окремої особи, а не загалом для всіх, та слід встановлювати факт неможливості виконання зобов'язань особою саме через форс-мажор, а не з будь-яких інших підстав.

На підставі викладеного представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Судом установлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець 18.08.1992 Сєвєродонецькою міською радою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.07.2017 за № 1002862344 (арк.спр. 14-15).

19.01.2007 на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 28.12.2006 № 612 між Сєвєродонецькою міською радою як орендодавцем та ОСОБА_3 як орендарем укладено договір оренди землі № 040741900041, державна реєстрація від 26.01.2007 за № 040741900041 (арк. спр. 56-57).

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 28.12.2006 № 612 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під будівництво прибудови з окремим входом та вітрини до магазину), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків, буд. 35, квартал 29-б.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0343 га (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 20041,49 гривень (на період будівництва), 100207,45 гривень (після завершення будівництва).

Відповідно до пункту 8 договору його укладено на 25 років, строком по 18.01.2032 включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 200,41 грн на рік на період будівництва та 2705,60 гривень на рік після завершення будівництва (пункт 9 договору).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції (пункт 10 договору).

Згідно з пунктом 35 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

26.01.2007 сторонами складено акт передачі-прийняття земельної ділянки в натурі (арк.спр. 57 зв.).

29.05.2008 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору оренди землі від 19.01.2007 № 040741900041, якою сторони внесли зміни в пункти 5, 9, 11 договору оренди землі, зокрема, пункт 5 змінили на: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 103 033,77 гривень» (арк. спр. 59).

23.10.2008 між сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору оренди землі від 19.01.2007 № 040741900041, якою сторони внесли зміни в пункти 5, 9, 11 договору оренди землі, зокрема, пункт 5 змінили на: «Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: на період реконструкції 20607,44 гривень, після завершення реконструкції 103033,77 гривень» (арк. спр. 61).

26.05.2009 між сторонами укладена додаткова угода № 3 до договору оренди землі від 19.01.2007 № 040741900041, якою сторони внесли зміни в пункти 5, 9, 11 договору оренди землі, зокрема, пункт 5 змінили на: «Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: на період будівництва 23 739,03 гривень, після завершення реконструкції 118 695,15 гривень» (арк. спр. 62).

У 2011 році між сторонами укладена додаткова угода, державна реєстрація від 27.10.2011 за № 441290004000334 (арк. спр. 63).

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.07.2016 у справі № 913/943/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2016, визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду б/н від 2011 року, державна реєстрація від 27.10.2011 за № 441290004000334, до договору оренди землі № 040741900041 від 19.01.2007, державна реєстрація від 26.01.2007 за № 040741900041, який укладений між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_3, припинено дію цієї додаткової угоди на майбутнє (арк.спр. 71-76).

Також судом встановлено, що додаткові угоди до договору оренди землі №№ 1, 2, 3 не містять відміток про їх державну реєстрацію.

Та обставина, що зазначені додаткові угоди не пройшли державну реєстрацію, визнається сторонами.

На виконання вимог пункту 49.1 статті 49, пункту 50.1 статті 50, пункту 54.1 статті 54, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області подано податкову звітність з плати за землю:

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 17.02.2014 № 1400005599 (арк. спр. 38-40);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 25.03.2016 № 1600008754 (арк. спр. 41-43);

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 14.02.2015 № 1500007151 (арк. спр. 44-46);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 25.03.2016 № 1600008753 (арк. спр. 47-49);

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 12.02.2016 № 1600006453 (арк. спр. 50-52);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 26.02.2016 № 1600031410 (арк. спр. 53-55).

Відповідно до уточненої податкової звітності з плати за землю позивачем як платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності визначено податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю:

- на 2014 рік в загальній сумі 3770,19 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-листопад - по 314,18 грн, грудень - 314,21 грн;

- на 2015 рік в загальній сумі 4708,96 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень - листопад - по 392,41 грн, грудень - 392,45 грн;

- на 2016 рік в загальній сумі 6747,94 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень - 562,31 грн, лютий - грудень - 562,33 грн.

Згідно з умовами договору оренди землі від 19.01.2007 № 040741900041, державна реєстрація від 26.01.2007 за № 040741900041, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0343 га, нормативна грошова оцінка якої становить 100207,45 грн (після завершення будівництва). Коефіцієнт орендної плати за землю - 2,7 % (арк. спр. 56-58).

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Для визначення розміру податку та орендної плати згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

В листі від 13.01.2017 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України повідомила, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження). Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася (арк. спр. 77).

Враховуючи умови договору оренди землі від 19.01.2007 № 040741900041, державна реєстрація від 16.11.2007 за № 040741900398, та положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України, річна сума орендної плати за землю складає:

- за 2014 рік - 3770,19 грн (100207,45 грн х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 3 % = 3770,19 грн, де 100207,45 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1,028, 1,152, 1,059 - коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 2007, 2008, 2009 роки; 3 % - коефіцієнт орендної плати);

- за 2015 рік - 4708,96 грн (100207,45 грн х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 1,249 х 3 % = 4708,96 грн, де 100207,45 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1,028, 1,152, 1,059, 1,249 - коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 2007, 2008, 2009, 2014 роки; 3 % - коефіцієнт орендної плати);

- за 2016 рік - 6747,94 грн (100207,45 грн х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 1,249 х 1,433 х 3 % = 6747,94 грн, де 100207,45 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1,028, 1,152, 1,059, 1,249, 1,433 - коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 2007, 2008, 2009, 2014, 2015 роки; 3 % - коефіцієнт орендної плати).

Задекларований позивачем в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 25.03.2016 № 1600008754, за 2015 рік від 25.03.2016 № 1600008753, за 2016 рік від 26.12.2016 № 1600031410 річний розмір орендної плати за землю відповідає умовам договору оренди землі від 19.01.2007 № 040741900041, державна реєстрація від 26.01.2007 за № 040741900041, та положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України.

Посадовими особами ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності ОСОБА_3 за 2014, 2015, 2016 роки, за результатами якої складений акт від 25.04.2017 за № 474/12-32-13-01/НОМЕР_2 (арк. спр. 64-66).

Згідно з висновками акта від 25.04.2017 за № 474/12-32-13-01/НОМЕР_2 дані камеральної перевірки свідчать про те, що СГ-фізичною особою ОСОБА_3 розраховано суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності без врахування останніх змін до договору № 040741900041 від 19.01.2007, а саме - додаткової угоди від 26.05.2009 № 3, в результаті чого сума заниження об'єкта оподаткування складає 35540,10 грн, чим порушено вимоги пунктів 288.1 та 288.5 статті 288 ПКУ.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта від 25.04.2017 за № 474/12-32-13-01/НОМЕР_2 ГУ ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0006901301, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб на 44 425,13 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 35540,10 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на 8885,03 грн (арк. спр. 67).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями пунктів 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

За унормуванням статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пунктів 287.1, 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, позивач зобов'язаний сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Приписами пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, позивач має право подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації в передбачений законодавством строк.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем додержано визначений законодавством строк подання уточнень до декларацій за 2014-2016 роки.

При цьому, суд не погоджується з висновками акта камеральної перевірки від 25.04.2017 № 474/12-32-13-01/НОМЕР_2 щодо невірного, на думку відповідача, розрахунку податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки без врахування останніх змін до договору від 19.01.2007 № 040741900041, а саме додаткової угоди від 26.05.2009 № 3, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, додаткові угоди до договору оренди землі, в тому числі угода від 26.05.2009 № 3, на яку посилається відповідач, не містять відміток про їх державну реєстрацію. Та обставина, що зазначені додаткові угоди не пройшли державну реєстрацію, визнається сторонами.

Відповідно до статті 20 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, яка діла на час укладення договору оренди землі від 19.01.2007 № 040741900398040741900041 та додаткових угод до нього, укладених у 2008-2009 роках) (далі - Закон № 161) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України та статтею 30 Закону № 161 встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно частиною третьою статті 640 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).

На виконання вимог статті 18 Закону № 161 постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (який діяв до 05.08.2011, тобто на час укладення між сторонами спірних додаткових угод до договору оренди землі), згідно з пунктом 17 якого, у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації, яка проводиться в порядку, встановленому для його державної реєстрації.

З системного аналізу наведених норм права слідує, що при зміні договорів, що підлягають обов'язковій державній реєстрації, відповідні дані щодо їх зміни також підлягають державній реєстрації, а оскільки відповідно до статті 20 Закону № 161 укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, то зміни, які вносяться шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, набувають чинності після їх державної реєстрації.

Додаткові угоди до договору оренди землі №№ 1, 2, 3 носять характер змін, а відтак, в силу вимог статті 640 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України № 161 та пункту 17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Оскільки додаткові угоди до договору оренди землі №№ 1, 2, 3 не пройшли обов'язкову державну реєстрацію, то вони не набули чинності і не можуть використовуватись ані сторонами договору, ані контролюючими органами при визначенні розміру орендної плати за землю за 2014-2016 роки.

При визначенні розміру орендної плати за землю за 2014-2016 роки має застосовуватись договір оренди землі від 19.01.2007 № 040741900041, державна реєстрація від 26.01.2007 за № 040741900041, і, як зазначалося вище, задекларований позивачем в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю за 2014 - 2016 роки річний розмір орендної плати за землю відповідає умовам договору оренди землі від 19.01.2007 № 040741900041, державна реєстрація від 26.01.2007 за № 040741900041, та положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України.

Щодо посилань представника позивача на те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючим органом проігноровано норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд зазначає таке.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 08.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону № 1669 Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням КМУ від 30.10.2014 № 1053-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669 був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до вказаного Додатку в розділі "Луганська область" пункт "Міста обласного значення" під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053" (далі за текстом - Розпорядження КМУ № 1079-р) зупинена дія розпорядження КМУ № 1053-р.

Розпорядженням КМУ № 1275-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669 затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі "Луганська область" пункт "Міста обласного значення" під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Пунктом 3 Розпорядження КМУ № 1275-р визнано такими, що втратили чинність розпорядження КМУ № 1053-р та розпорядження КМУ № 1079-р.

Таким чином, м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області є населеним пунктом, на території якого з 14.04.2014 здійснювалась та здійснюється по теперішній час антитерористична операція, а відтак, позивач користується правом, встановленим статтею 6 Закону № 1669, щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За приписами статті 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак, статтею 6 Закону № 1669 не вимагається отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за землю.

Законом України від 17.05.2016 № 1365-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" (набув чинності 08.06.2016) внесено зміни до статті 6 Закону № 1669, а саме текст статті 6 викладено в такій редакції: "Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Отже, статтею 6 Закону № 1669 (в редакції від 08.06.2016) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області в них не зазначений.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016, і наявність сертифікату Торгово - промислової палати в даному випадку не вимагається, тому відповідні посилання відповідача є безпідставними.

Зазначена підстава відносно позивача встановлена судом при розгляді даної справи, тому в силу положень статті 6 Закону № 1669 ФОП ОСОБА_3 протягом часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнено від сплати орендної плати за землю в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Оскільки підприємство позивача звільнено від сплати орендної плати за землю з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно, тому за період з 01.01.2014 по 13.04.2014 та за період з 08.06.2016 по 30.12.2016 позивач мав сплачувати орендну плату за землю, і як встановлено судом за ці періоди позивач правильно нарахував суми орендної плати за землю у відповідності до вимог договору оренди та норм Податкового кодексу України.

При цьому судом установлено, що позивач подав уточнюючі декларації не з зазначенням нульових показників за період з 14.04.2014 по 07.06.2016, проте стаття 6 Закону № 1669 є нормою прямої дії і підлягає застосуванню контролюючими органами.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що позивач не скористався податковою пільгою, оскільки положення статті 6 Закону № 1669 не є податковою пільгою, що розповсюджується на позивача, не є правом позивача, реалізація якого залежить від дотримання певної процедури, а є спеціальною нормою закону, яка для суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції - скасовує дію підстав для сплати, отже, і для нарахування певного податку, що відповідає принципу соціальної справедливості, що закріплений в підпункті 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, та положенням пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Задекларовані позивачем в уточнюючих деклараціях з плати за землю за 2014-2016 роки показники відповідають умовам договору оренди землі, положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність правових підстав для збільшення контролюючим органом за наслідками камеральної перевірки податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 44 425,13 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8885,03 грн.

Однак, з огляду на те, що за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про безпідставність визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 16220,36 грн, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання також є безпідставним.

З огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає повному задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 640,00 грн.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України у судовому засіданні 01 вересня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 05 вересня 2017 року, про що згідно вимог частини другої статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 16 травня 2017 року № 0006901301, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» на суму 44 425,13 грн (сорок чотири тисячі чотириста двадцять п'ять гривень 13 коп.).

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 39591445) витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень 00 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 05 вересня 2017 року.

Суддя А.Г. Секірська