Постанова № 68620182, 30.08.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 р. Справа №805/2445/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участі секретаря судового засідання (помічника судді) Пидоненка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до приватного акціонерного товариства «Єнакієвський коксохімпром»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році у сумі 741 583,17 гривень

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, за дов. від 06.01.2017 року,

представника відповідача: ОСОБА_2, за дов. від 26.04.2017 року

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Єнакієвський коксохімпром» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році у сумі 741 583,17 гривень.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував недотриманням приватним акціонерним товариством «Єнакієвський коксохімпром» встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Позивач вважає, що через те, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2016 році становила 1121 осіб, відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємстві повинно бути працевлаштовано 45 осіб з інвалідністю. Фактично ж, за даними звіту відповідача працювали 36 осіб з інвалідністю. Товариством були порушені приписи статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що є підставою для застосування до відповідача адміністративно господарських санкцій в сумі 741 583,17 гривень.

Відповідач, надав письмові заперечення, у яких зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими (а.с. 25-27). Відповідно до Закону України від 21 березня 1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Згідно Закону України від 21 березня 1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський коксохімпром» вжив усіх необхідних умов передбачених нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, у звязку з чим просив відмовити у задоволені позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський коксохімпром» код ЄДРПОУ 31272173, є юридичною особою, що підтверджується безкоштовним запитом відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 20-22).

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII та постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31 січня 2007 року № 70 із змінами і доповненнями.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII із змінами і доповненнями.

Згідно наданого відповідачем звіту до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складала 1121 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складала 36 особи, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» складала 45 особи (а.с. 7).

З розрахунку суми адміністративно господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника який працює у відповідача складала 82 398,13 гривень, тому відділенням Фонду за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів нарахована сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 741 583,17 гривень (а.с. 8).

У відповідності зі статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно до частини 2 статті 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення

Часиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджені форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання» (далі наказ № 316).

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 наказу № 316 затверджена форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»; пп.1.2. п.1 цього наказу затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Згідно з п.2.1. Порядку подання форми звітності № 3-ПН форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У пункті 3 розділу ІІ форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані (№ 5076-VI), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян, (в тому числі «інваліди»), що визначено пп.3.1.3. п.3.1. Порядку заповнення форми звітності №3-ПН.

Судом встановлено, що відповідач починаючи з червня 2016 року інформував Дружківський міський центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання до Дружківського міського центру зайнятості звітів про наявність вакансій для інвалідів за формою №3-ПН, а саме:

- звіт про наявність вакансій від 10 червня 2016 року;

- звіт про наявність вакансій від 01 липня 2016 року;

- звіт про наявність вакансій від 01 серпня 2016 року;

- звіт про наявність вакансій від 02 вересня 2016 року;

- звіт про наявність вакансій від 02 жовтня 2016 року;

- звіт про наявність вакансій від 03 листопада 2016 року;

- звіт про наявність вакансій від 01 грудня 2016 року (а.с. 28-41).

Згідно з наданими звітами форми № 3-ПН відповідач повідомляв Дружківський міський центр зайнятості про наявність у відповідача починаючи з червня 2016 року вакантних робочих місць, на які мали змогу працевлаштуватися інваліди.

Крім того, відповідач в підтвердження підбору працівників а саме інвалідів протягом 2016 року надав лист від 17 лютого 2017 року № 1287/03 Дружківського міського центру зайнятості в якому зазначено, що з підприємством ПрАТ «Єнакієвський коксохімпром» проведено заходи, щодо підбору працівників з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями, а саме:

- шість онлайн співбесід;

- одинадцять співбесід в режимі «VIBER»;

- чотири співбесіди в режимі «WHATSAPP» (а.с. 43)

та лист Краматорського міського центру зайнятості від 27 січня 2017 року № 01-14/340 в якому зазначено, що у 2016 році від ПрАТ «Єнакієвський коксохімпром» до центру зайнятості надійшли звіти за формою 3-ПН від 10 червня 2016 року, 01 липня 2016 року, 01 серпня 2016 року, 02 вересня 2016 року, 02 жовтня 2016 року, 03 листопада 2016 року, 01 грудня 2016 року та взято участь у наступних заходах:

- Ярмарок вакансій «Для вільних людей є вакансії» - 15 вересня 2016 року;

- Ярмарок вакансій для осіб з інвалідністю 25 листопада 2016 року;

- online-співбесіди представників кадрової служби з шукачами роботи за допомогою Skype-звязку 16 вересня 2016 року, 14 листопада 2016 року та 20 грудня 2016 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році в повному обсязі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобовязані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

За приписами частини 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що на підприємства з метою забезпечення права інвалідів на працевлаштування покладений обовязок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обовязок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обовязок покладено на органи працевлаштування, перелічені частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Суд зазначає, що відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, суд зазначає що місто Єнакієве з 2014 року по дійсний час знаходиться на непідконтрольній території Україні в зоні проведення антитеротистичної операції, що є загальновідомою обставиною. Вказана обставина унеможливлює приїзд у місто інвалідів та їх працевлаштування з шкідливими умовами праці на підприємстві, яке на даний час непідконтрольне Українській владі.

Відповідач надав лист Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13 квітня 2017 року № 7362/201/03-2017 в якому зазначено, що проводиться досудове розслідування за кримінальним провадженням № 12017050390000913 від 10 квітня 2017 року, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 206-2 КК України.

Матеріали справи свідчать про належне виконання відповідачем обовязку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На виконання зазначеної вимоги позивач не надав до суду належних доказів порушення відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Єнакієвський коксохімпром» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році у сумі 741 583,17 гривень є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись статтями 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Єнакієвський коксохімпром» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році у сумі 741 583,17 гривень відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті.

Повний текст постанови виготовлено 04 вересня 2017 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.