Постанова № 68620146, 28.08.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2017 рокум. Ужгород№ 807/93/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі:

позивача не зявився;

представника відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 Петрорвича до Ужгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 28 серпня 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 04 вересня 2017 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області, якою просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 15293-17 від 15 червня 2015 року, № 15294-17 від 15 червня 2015 року, № 15295-17 від 15 червня 2015 року, № 15296-17 від 15 червня 2015 року, № 15297-17 від 15 червня 2015 року, № 15298-17 від 15 червня 2015 року, що видані ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

У звязку з припиненням повноважень судді, та відповідно до п.2.3.49 Положення та Рішення зборів суддів від 25 квітня 2016 року справу передано для повторного автоматичного розподілу справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року № 129 справу передано на розгляд головуючому судді Гаврилко С.Є..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, яка була занесена до журналу судового засідання відповідно до статті 55 КАС України було замінено Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області на правонаступника - Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області (а.с.а.с. 111,112).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним були отримані податкові повідомлення від 15 червня 2015 року: №15293-17 на суму 480,54 грн., №15294-17 на суму 1157,39 грн., №15295-17 на суму 1280,69 грн., №15296-17 на суму 1019,27 грн., №15297-17 на суму 1057,58 грн., №15298-17 на суму 753,44 грн., що видані ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області та якими визначено суму податкових зобов'язань за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Суми податкових зобов'язань встановлені зазначеними ППР нараховані ДПІ у м. Ужгород самостійно за 2014 рік базовий податковий період або плановий бюджетний період. Окрім того, зазначає, що відповідачем не було додано до спірних податкових повідомлень-рішень розрахунку податкового зобов'язання, та на даний момент позивач їх не отримував, що на думку позивача, суперечить вимогам статті 58 Податкового кодексу України. Також, в податкових повідомленнях-рішеннях не вказано нормативно-правовий акт відповідно до якого був зроблений розрахунок податкового зобов'язання. Із тексту оскаржуваних ППР не можна встановити їх змістовну частину, а саме на підставі чого і за що нараховані податкові зобов'язання. На підставі чого, позивач вважає, всі податкові повідомлення-рішення такими, що прийнятті з порушенням норм чинного законодавства та не у межах наданих повноважень та просить суд такі скасувати.

Позивач в судове засідання не з'явилися, однак 28 серпня 2017 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явки свого уповноваженого представника, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 3 Розділу II КАС України. Однак відповідно до поданих заперечень, які містяться у матеріалах даної адміністративної справи відповідач проти позову заперечує, вказує на те, що доводи позивача, які наведені у адміністративному позові є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Відповідач не погоджується з твердженнями позивача відносно порушення статті 4 пункту 4.1. підпункту 4.1.9 ПК України оскільки така передбачає терміни введення змін до елементів податків та зборів, саме для законодавчого органу, яким не є відповідач. Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме статті 58 ПК України та "Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків", що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236, який не передбачає складання податкового розрахунку до вищенаведених податкових повідомлень-рішень. Враховуючи наведене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з існуванням на те обєктивних причин.

Відповідно до статті 47 КАС України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Відповідно до статті 41 частини 1 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта також містяться відомості щодо наявності у Позивача нерухомого майна позивач є власником шести обєктів житлової нерухомості за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 52, а саме : кв.1 загальна площа 28,7 кв м та житлова 16,4 кв м, кв.3 загальна площа 45,0 кв м та житлова 25,7 кв м, кв. 2 загальна площа 75,4 кв м та житлова 57,7 кв м, кв. 5 загальна площа 70,3 кв м та житлова 24,4 кв м, кв. 4 загальна площа 63 кв м та житлова 38,2 кв м, кв. 1А загальна площа 60,4 кв м та житлова 40,9 кв м (а.с. 144-155).

Судом також встановлено, що 15 січня 2014 року позивачем було подано до ДПІ у м. Ужгороді заяву, якою останній повідомив, що він є власником шести вищенаведених обєктів житлової нерухомості (а.с. 143).

15 червня 2015року відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення: № 15293-17 на суму 480,54 грн., № 15294-17 на суму 1157,39 грн., № 15295-17 на суму 1280,69 грн., № 15296-17 на суму 1019,27 грн., № 15297-17 на суму 1057,58 грн., № 15298-17 на суму 753,44 грн., якими визначено суму податкових зобов'язань за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" (а.с.а.с. 9-11).

Суми податкових зобов'язань визначені зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями визначені відповідачем самостійно за 2014 рік.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДФС за результатами розгляду скарг, було відмовлено в задоволені скарг.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 № 71-VIII (далі по тексту Закон України № 71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Законом України № 71-VIII було запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Відповідно до статті 10 пункту 10.3 Податкового кодексу України, в редакції Закону України № 71-VIII (далі по тексту ПК України), місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.

Відповідно до статті 12 пункту 12.3 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є безумовним обовязком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно відповідно до статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.4 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

Плановим відповідно до норми статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.4 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Відповідно до статті 12 пункту 12.4 підпункту 12.4.3 ПК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Отже, рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до статті 12 пункту 12.5 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України.

Враховуючи викладене, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.4 ПК України.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також статтею 26 частиною 1 пунктом 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтею 143 Конституції України.

Судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржених рішень були використані, крім норм ПК України й: Положення про порядок сплати податку на нерухоме майно до бюджету міста Ужгорода, що затверджене рішенням VI сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 03 червня 2011 за № 163, Положення про порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до бюджету міста Ужгорода, що затверджене рішенням XX сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 19 грудня 2013 року за № 1144, рішенням ХХII VI скликання Ужгородської міської ради від 29 травня 2014 року за № 1309 "Про зміни до рішення міської ради від 19 грудня 2013 року № 1144 (а.с.а.с. 104-107).

Акти органів місцевого самоврядування згідно статей 143, 144 Конституції України, статей 69, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обовязковим для виконання всіма розташованими на відповідній території.

Судом встановлено, що при обчисленні зазначеного податку для позивача, як платника податку відповідач застосував дві різні бази оподаткування протягом одного податкового періоду: житлову площу обєкта нерухомості з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року та загальну площу обєкта нерухомості з 01 квітня 2014 року по 31грудня 2014 року.

Відповідно до статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.9 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема на принципі, як от стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Проте такі дії контролюючого органу не мають законних підстав і є невірним тлумаченням норм податкового законодавства в порушення норм статті 19 та статті 58 Конституції України.

Змінами в статті 265 ПК України встановлені нові критерії якими повинні керуватись органи місцевого самоврядування при установленні місцевих податків або змін до них в порядку встановленим статтею 12 ПК України з врахуванням норм статті 4 ПК України.

На виконання вимог ПК України, Рішенням Ужгородської міської ради № 1309 від 29 травня 2014 року "Про зміни до рішення міської ради від 19.12.2013р. №1144" були внесені зміни в "Положення про порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до бюджету м. Ужгорода" зокрема: "слова "житлова площа" в усіх відмінках замінено відповідно словами "загальна площа" у відповідному відмінку".

Норми статті 12 пункту 12.3 підпунктів 12.3.4, 12.4.3 та пункту 12.5 ПК України є спеціальним щодо встановлення порядку набрання чинності рішень органів місцевого самоврядування, якими регулюється питання встановлення місцевих податків або змін до них.

Суд констатує, що рішенням Ужгородської міської ради № 1309 від 29 травня 2014 року "Про зміни до рішення міської ради від 19.12.2013р. №1144" Ужгородська міська рада змінила елемент податку, а саме базу оподаткування.

Вищевказане Рішення було оприлюднене 06 червня 2014 року з розміщенням на сайті Ужгородської міської ради, відтак згідно правил, що встановлені статтею 12 пунктом 12.3 підпунктами 12.3.4, 12.4.3 та пунктом 12.5 ПК України повинні застосовуватися з 01 січня 2015 року і не можуть застосовуватись при обчисленні податку за 2014 рік.

Це узгоджується з вимогами норм статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.9 ПК України.

Відтак, суд констатує, що відповідачем при визначенні суми податкового зобовязання за 2014 рік протиправно змінено базу оподаткування з житлової площі на загальну площу обєкту нерухомості протягом одного податкового періоду.

Щодо посилань позивача на порушення податковим органом вимог статті 58 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що не направлено розрахунку податкового зобов'язання відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236 (далі по тексту Порядок) суд зазначає таке.

Відповідно до статті 54 пункту 54.3 підпункту 54.3.3 ПК України, на який посилався відповідач в оскаржених податкових повідомленнях-рішення, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У відповідності до статті 58 пункту 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином Податковий кодекс України визначає випадки при наявності яких платнику надсилається відповідний розрахунок. Лише порядок (процедуру) надсилання таких розрахунків встановлюється визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, законодавцем визначено, що у випадку, коли сума грошового зобов'язання платника податків розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, то у такого органу існує обовязок щодо додавання до податкового повідомлення-рішення розрахунку, у даному випадку, податного зобовязання.

Контролюючим органом не заперечується, що грошове зобов'язання платника податків було розраховано ним відповідно до статті 54 ПК України. А відтак, у такого органу існує обовязок щодо додавання до податкового повідомлення-рішення розрахунку, у даному випадку, податного зобовязання.

Судом встановлено, що підтверджується у письмових запереченнях відповідача, що розрахунку податкового зобовязання до оскаржених податкових повідомлень-рішень в порушення статті 58 пункту 58.1 ПК України, відповідачем додано не було.

Згідно зі статтею 2 частиною 3 пунктом 1 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, статтею 71 частиною 2 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що є обґрунтованими, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому такі необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву заявою ОСОБА_1 Петрорвича до Ужгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 15293-17 від 15 червня 2015 року;

-податкове повідомлення-рішення № 15294-17 від 15 червня 2015 року;

-податкове повідомлення-рішення № 15295-17 від 15 червня 2015 року;

-податкове повідомлення-рішення № 15296-17 від 15 червня 2015 року;

-податкове повідомлення-рішення № 15297-17 від 15 червня 2015 року;

-податкове повідомлення-рішення № 15298-17 від 15 червня 2015 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяОСОБА_2