Постанова № 68619936, 27.04.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 р. Справа № 804/1741/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком №1, №2 за період вересень 2016 року - жовтень 2016 року у розмірі 2130204,85 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" не виконує зобов'язання п. 6.7 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663, в якому зазначено, що Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в результаті чого утворився борг по списку № 1 та списку № 2 в сумі 2130204,85 грн. за період вересень 2016 року - жовтень 2016 року.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача заявив клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Також, представником відповідача надана до суду заява про встановлення способу і порядку виконання рішення, у якій зазначено, що на момент розгляду справи судом сплата відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за списками №1, №2 проводиться згідно узгодженого сторонами графіку. На цей час між позивачем та відповідачем ведуться перемови по даному питанню про мирне урегулювання спору.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто без участі сторін, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (код ЄДРПОУ 14308368) зареєстроване в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та платник, що відшкодовує фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

За обліковими даними позивача заборгованість Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 та №2, за вересень 2016 року - жовтень 2016 року становить 21302014,85 грн. та виникла відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону (абзац третій пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР).

Положеннями частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно із пунктом 6.1 частини 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах:

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у встановлених відсоткових розмірах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (пункт 6.4 Інструкції №21-1).

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції №21-1).

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.7 Інструкції №21-1).

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (пункт 6.8 Інструкції №21-1).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №1 та списком №2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом №1058-IV).

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону №1788-XII.

Оскільки спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список №1, №2), суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку покривати витрати на виплату та доставку пенсій таким особам.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 26.01.2016 року (справа №818/1603/14, реєстраційний номер 55953462), від 04.11.2015 року (справа №813/3008/13-а, реєстраційний номер 54004964) від 23.04.2013 року (справа №21-113а15), 10.09.2013 року (справа №21-215а13), 30.06.2015 року (справа №21-171а15), від 10.10.2011 року (справа №21-62а11).

Також, суд зазначає, що постановою Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року по справі щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій судом зазначено, що у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовуються.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, оскільки відповідач доказів добровільного погашення заборгованості не надав, а заявлена до стягнення сума підтверджена підписаним між позивачем та відповідачем актом звірки розрахунків.

Представником відповідача подано до суду заяву про відстрочення виконання судового рішення строком до 01.02.2019 року та розстрочення виконання рішення на 2 місяці рівними платежами зі сплатою по 1065102,45 грн., починаючи з лютого 2019 року по березень 2019 року включно.

При вирішенні вказаної заяви, суд враховує, що у відповідності до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Вирішуючи дану заяву, суд виходить із того, що частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.02.2014 року (рішення в ЄДРСР №37140287) та Верховний Суд України в постанові від 11.11.2014 року (рішення в ЄДРСР №41735925).

Відповідач зазначає, що виконання постанови суду неможливе через перебування Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» в тяжкому економічному стані, що спричинено світовою фінансовою кризою, розірвання контрактів з Російською Федерацією, які складали питому вагу в загальній кількості, затримку виплат заробітної плати за листопад-грудень 2016 року, січень 2017 року, одноденний режим роботи на підприємстві на протязі 2015-2017 років, простоями, відсутністю обігових коштів, великими фінансовими збитками, у зв'язку з чим підприємство не має можливості сплатити заборгованість у даний час.

Разом з тим, суд приймає до уваги ту обставину, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» є провідним українським підприємством із виробництва ракетно-космічної техніки та технологій оборонного, наукового та народногосподарського призначення, виробляє найекологічніші ракетоносії у світі, які відправляють комерційні вантажі у рамках багатьох міжнародних проектів в космос та які в нинішніх умовах заморожені.

На підтвердження скрутного становища позивачем надано суду довідку від 03.03.2017 року № 121/257 про суми невиплаченої заробітної плати, яка станом на 01.03.2017 року становить за: листопад 2016 року - 16143408,25 грн., грудень 2016 року - 15512300,25 грн., січень 2017 року - 17900101,25 грн., довідку про підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства за 2016 рік, відповідно до якої, зокрема, сума збитку підприємства склала 279900000,00 грн., заборгованість по заробітній платі більше ніж 62046000,00 грн., кредиторська заборгованість становить більше 3 мільярдів грн.

Також позивачем надано лист Державного космічного агентства України від 17.03.2017 року №1337/10-К00/17, в якому зазначено, що Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод" ім. О.М. Макарова" є об'єктом особливої важливості по цивільному захисту, оскільки має значні запаси компонентів ракетного палива, сильнодіючих отрутних речовин, паливо-мастильних матеріалів та низку небезпечних та особливо небезпечних виробництв, таких як термічна обробка, зварювання вибухом, випробувальне і дослідне виробництва, утилізація твердого ракетного палива. Їх концентрація на виробничих майданчиках міста створює ризики техногенних катастроф, а крім того, з настанням сезону тривалої спеки рівень пожежної небезпеки підвищується до 5 класу. Відсутність коштів на підприємстві може призвести до неможливості належним чином забезпечити заходи по екологічній безпеці та належного зберігання сильнодіючих отрутних речовин, що може призвести до техногенної катастрофи у місті. Крім того, Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод" ім. О.М. Макарова" забезпечує численні підприємства та близько 50000 громадян міста теплом, електричною енергією та водопостачанням. Відсутність коштів на підприємстві призведе до неможливості обслуговування електромереж, підстанцій, магістралей подачі теплової енергії та води в райони міста, і як наслідок, припинення забезпечення районів міста теплом, електроенергією та водопостачанням.

Не погодження судом відстрочення суми боргу, заявленої до стягнення у цій справі, може привести до значних ускладнень в роботі Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», що в подальшому негативно сказиться на погашенні позивачем сум обов'язкових платежів та зборів до Державного бюджету та Пенсійного фонду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення строком до 01.02.2019 року.

Разом з цим, суд вважає відсутніми підстави для розстрочення виконання рішення на 2 місяці рівними платежами зі сплатою по 1065102,45 грн., починаючи з лютого 2019 року, виходячи із наступного.

Розстрочення виконання рішення - це виконання рішення частинами у визначені судом строки. На відміну від відстрочення виконання, розстрочення передбачає поступове часткове виконання. Частини і строки виконання можуть бути нерівними.

Згідно вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Отже, вказана норма встановлює розгляд заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення та не передбачає одночасного їх застосування.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за списком №1, №2 за період вересень 2016 року - жовтень 2016 року у розмірі 2130204 (два мільйони сто тридцять тисяч двісті чотири) грн. 85 коп.

Відстрочити до 01.02.2019 року стягнення з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за списком №1, №2 за період вересень 2016 року - жовтень 2016 року у розмірі 2130204 (два мільйони сто тридцять тисяч двісті чотири) грн. 85 коп.

В іншій частині заяви щодо розстрочення виконання судового рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Гончарова