Рішення № 68619628, 30.08.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4020/17

В справі № 760/7680/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Хілюк І.О.

позивача- ОСОБА_1

представника відповідачів- Потоцького М.Ю.

розглянувши в відкритому судового засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов»язання видати Свідоцтво про державну реєстрацію авторського права та його дублікат, та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить зобов»язати відповідача - Державну службу інтелектуальної власності України негайно видати йому свідоцтво про реєстарцію його авторського права на літературний твір»Визволителі Криму» та дублікат свідоцтва.

Крім того, просить стягнути 10 000, 00 гр. в відшкодуванян моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що в гурдні 2017 року ним до Державної служби інтелектуальної власності України була подана заявка про державну реєстрацію його авторського права на літературний твір»Визволителі Криму».

27 грудня 2017 року Державна службу інтелектуальної власності України отримала його заяву, однак протягом місяця не надала йому жодної інформації та не надіслала свідоцтва про реєстрацію авторського права.

В кінці січня 2017 року він зателефонував до служби, де йому повідомили, що строк розгляду заявки 1 місяць і видавати йому протягом цього строку свідоцтво служба не зобов»язана.

27 лютого 2017 року він ще раз зателефонував до служби, де йому повідомили, що його документи передані на підпис.

Станом на квітень 2017 року йому не видано свідоцтво та його дублікат, на які ним була подана заява.

Завдяки такому відношенню до нього йому була завдана моральна шкода, він вимушений був телефонувати до служби, втрачаючи особистий час та відриваючись від важливих справ, постійно нервувати через невизначеність та незрозумілість ситуації.

Він не міг та не може здійснити публікаю свого твору, оскільки без підтвердження свого права на нього може наразитися на зловмисні дії третіх осіб.

Виходячи з цього, просить задовольниит позов.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував.

Посилається на те, що реєстарція авторського парва на твір здійснюється відповідно до Порядку, затверджєеного постановою Кабінету Мінінстрів України.

Відповідно до п.28 Порядку видача свідоцтва здійснюється в місячний строк від дати реєстрації. Свідоцтво надається автору або оособі, яка має авторське право, або надсилається на адресу, зазначену в заяві.

За клопотанням особи може також видаватися дублікат свідоцтва.

Враховуючи недостатність фінансування, поштові відпарвлення в межах м.Києва Державною службою не здійснювалися.

На даний час свідоцтво знаходиться у відділі авторського парва, де позивач може отримати йогов зручний для нього час.

Вважаючи, що права позивача порушені не були, просить відмовити в позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 Закону України « Про авторське право і суміжні права» установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, що передбачені законом, і виконує, зокрема, такі функції: організує приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також на реєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, і здійснення їх реєстрації.

Згідно з ч.5 ст.11 Закону суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку.

Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається

свідоцтво.

Судом встановлено, що 27 грудня 2016 року позивачем на адресу Державної служби інтелектуальної власності України була подана заявка щодо реєстрації автрського права на літературний твір»Визволителі Криму».

22 лютого 2017 року за результатами розгляду поданих документів відповідачем було прийнято рівшення про реєстарцію авторського права на твір та видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір.

Представник відповідачів у судовому засіданні пояснив, що в зв»язку з відстуністю фінансування поштові відправлення в межах м.Києва службою не здійснювалися.

Свідоцтво на даний час находиться ввідділі авторського парва, де позивач може отримати його в зручний для нього час.

Відповідно до п.п.17, 19 Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1756 від 27 грудня 2001 року, заявка про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір, приймається до розгляду

після одержання Державною службою усіх документів, визначених пунктами 6 і 7 цього Порядку.

Розгляд заявки і прийняття рішення про реєстрацію авторського права на твір та реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, здійснюється протягом місяця від дати надходження до Державної служби правильно оформлених документів заявки.

Заявник має право у тримісячний термін від дати одержання рішення про реєстрацію авторського права на твір подати до Державної служби документ, що підтверджує сплату державного мита за видачу свідоцтва або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва.

Якщо протягом трьох місяців від дати одержання заявником рішення про реєстрацію авторського права на твір Державна служба не одержала документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва у розмірі та порядку, визначених законодавством, або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва, заявка вважається відхиленою

і реєстрація авторського права та публікація відомостей про не проводиться.

Згідно з п.28 Порядку видача свідоцтва здійснюється Державною службою у місячний строк від дати реєстрації.

Свідоцтво видається за зразком згідно з додатком до цього Порядку.

Свідоцтво видається автору або особі, яка має авторське право, безпосередньо або надсилається на адресу, зазначену в заяві.

За клопотанням автора Державна служба видає або надсилає на адресу, зазначену в клопотанні, дублікат свідоцтва.

Клопотання подається в порядку, передбаченому пунктом 27 цього Порядку.

Судом встановлено, що свідоцтво № 70627 про реєстарцію авторського права на твір видано Державною службою 22 лютого 2017 року, тобто з дотриманням вимог та строків, визначених п.п.17 та 28 Порядку.

Відповідно до п.5 вище првиеденого Порядку Державна служба:

а) приймає заявки, подані на реєстрацію, і розглядає їх з метою визначення відповідності вимогам розділів II і III цього Порядку;

б) приймає рішення про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, або обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації авторського права на твір, обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації договору, який стосується права автора на твір;

в) вносить відомості про реєстрацію авторського права на твір та відомості про реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір, до відповідного Державного реєстру;

г) надсилає за зазначеною в заяві адресою рішення про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, або обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації авторського права на твір, обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації договору, який стосується права автора на твір;

ґ) видає свідоцтво;

д) готує та публікує в своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір;

е) може доручати закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, виконання окремих завдань, визначених цим Порядком, відповідно до їх спеціалізації;

ж) видає дублікат свідоцтва.

Таким чином, даним Порядком не передбачено обов»язку Державної служби направляти заявнику свідоцтво про реєстрацію авторського права та його дублікат.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

За змістом ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, дана норма закону визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Які дії чи бездіяльність відповідача - Державної служби інтелектуальної власності України позбавляють його права чи можливості отримати свідоцтво про реєстрацію авторського права та його дублікат, позивач у судовому засіданні не пояснив.

Які дії чи бездіяльність даного відповідача, виходячи з викладеного вище правового обгрунтування, порушують його права, також не довів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; протиправної поведінки щодо членів сім'ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку та вини заподіювача.

При цьому необхідно враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльності) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З точки зору ч.1 ст.58 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Будь-яких доказів вини відповідача, протиправної поведінки відповідача в завданні йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з діями відповідача, позивач суду не надав.

З врахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 4,11 Закону України « Про авторські права та суміжне право»,ст.ст.15,16,23,1167 ЦК України, Порядком державної реєстрації авторського права і договорів,які стосуються права автора на твір, затвердженим постановою Кабінету мінінстрів України №1756 від 27 грудня 2001 року, ст.ст.3,4,10, 11, 57-60, 88,209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов»язання видати Свідоцтво про державну реєстрацію авторського права та його дублікат, та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя