Ухвала суду № 68616522, 24.03.2015, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1522/15-к

Провадження № 1-кс/552/314/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Слідчого судді Турченко Т.В.

При секретарі Масцевій А.П.,

За участю: прокурора Миргородського Є.В.,

слідчого Сойми Д.Й.

підозрюваного ОСОБА_1,

розглянувши у місті Полтаві в приміщенні суду клопотання в.о. заступника начальника СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобовязання відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кім. 205, фактично проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_5, є фізичною особою-підприємцем, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання.

В клопотанні вказував на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ВАТ Бурова компанія Букрос, починаючи з 2006 року та до цього часу перебуває в процедурі банкрутства. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.08.2012 у справі №18/257 ОСОБА_1 призначено розпорядником майна у справі про банкрутство ВАТ БК "Букрос". Постановою Господарського суду Полтавської області від 04.12.12 по справі №18/257 ВАТ БК Букрос визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 19.03.2013 року Постановою Вищого Господарського суду України була скасована Постанова Господарського суду Полтавської області по справі 18/257 про визнання боржника банкрутом та скасовано процедуру ліквідації ВАТ БК "Букрос", справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Незважаючи на те, що постанову про визнання боржника банкрутом скасовано, майно підприємства, що має значну балансову вартість, а також у власності має бурильні свердловини і інше обладнання для проведення бурильних робіт, розкрадалося та продавалося невстановленими особами за участю призначеного Господарським судом Полтавської області арбітражного керуючого ОСОБА_1, який перевищуючи свої повноваження, проводив реалізацію майна в особі розпорядника майна та ліквідатора ВАТ БК Букрос, попередньо не провівши інвентаризацію всього майна та не встановивши його вартість.

Крім того, посилався на те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, маючи ліцензію арбітражного керуючого №307528 серії АВ від 08.06.2007 року, будучи призначеним, відповідно до постанови Господарського суду Полтавської області від 04.12.12 у справі №18/257 ліквідатором боржника ОСОБА_4 акціонерного товариства Бурова компанія Букрос ( ідентифікаційний код 00143136, 36000, м. Полтава, вул. Монастирська, 12), та наділеним повноваженнями керівника (органів управління) банкрута, в тому числі з управління та розпорядження майном банкрута, реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, тобто виконуючи адміністративно - господарські та організаційно - розпорядчі функції, в період ліквідаційної процедури з 04.12.2012р. до 19.03.2013 р. всупереч цілям та завданням із здійснення заходів щодо задоволення в порядку вказаного Закону вимог кредиторів шляхом продажу майна боржника, заради досягнення і вирішення яких він ними наділений, попри покладені на нього ч. 6 та 7 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"від 14.05.1992 № 2343-XII в редакції Закону України від 02.102012№ 5405-VI (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 40, ст.540) обовязки при реалізації своїх прав та обов'язків діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, додержуватися вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 року № 3206-VI щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв), діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою надання неправомірної вигоди для ТОВ Інвест-Нафтогазвидобування (ідентифікаційний код 38013862, 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Марини Раскової, будинок 23, офіс 216) у вигляді набуття за договором купівлі-продажу даною юридичною особою права власності на 12 свердловин за ціною в 852500 грн., яка є нижчою станом на 01.03.13 за мінімальну ринкову на 471400447 грн., порушивши положення ч. 2 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.03.2011 № 4212-VI(Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 32-33, ст. 413) щодо переліку активів банкрута, які можуть продаватися на аукціоні, а також ч. 6 ст. 44 цього ж закону щодо вичерпного переліку активів, які можуть безпосередньо бути проданими юридичній або фізичній особі, а так само п. 5 ст. 44 цьогож закону щодо наявності права продавати майно банкрута частинами лише у тому випадку, коли ліквідатору не вдалося продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, вчинив зловживання своїми повноваженнями ліквідатора ОСОБА_4 акціонерного товариства Бурова компанія Букрос за наступних обставин:

Так, 01.03.2013 року, перебуваючи в м. Києві за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Марини Раскової, будинок 23, офіс 216, останній уклав шляхом підписання від імені ВАТ Бурова компанія Букрос з директором ТОВ Інвест-Нафтогазвидобування ОСОБА_5 договір купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві індивідуально-визначене майно, а саме свердловини.

Також в своєму клопотанні слідчий посилався на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 01.03.2013 року того ж дня, в той же час за вищевказаною адресою ОСОБА_1 від імені ВАТ Бурова компанія Букрос (Продавець) ОСОБА_5 від імені ТОВ Інвест-Нафтогазвидобування (Покупець) підписаний акт приймання-передачі майна від 01.03.2013 року таким чином відбулася фактична передача майна, що було предметом купівлі - продажу.

22.03.2013 року ТОВ Інвест-Нафтогазвидобування перераховано на рахунок ВАТ Бурова компанія Букрос № 26002160939 в ПАТ Мегабанк оплату за майно в розмірі 852500 грн. згідно договору купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 01.03.2013 року. За даним договором відчужено 12 свердловин за загальною ціною в 852500 грн. без ПДВ, при мінімальній ринковій вартості даного майна на час укладення договору в розмірі 472252947 грн., з огляду на що ТОВ Інвест-Нафтогазвидобування одержано неправомірну вигоду у вигляді набуття права власності на 12 свердловин за ціною на 471400447 грн. нижче за мінімальну ринкову, а для ВАТ Бурова компанія Букрос спричинено тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди в розмірі 471400447 грн., що в 821971 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. При цьому під час укладання договору купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 01.03.2013 р. сторонами цього договору не було дотримано вимог ст. 209, ч. 1 ст. 657 Цивільного кодексу України щодо його нотаріального посвідчення, з огляду на що рішенням Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 року в справі № 910/7708/13 за результатами розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства АТОЛ, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Веданта ЛТД, розпорядника майна ОСОБА_4 акціонерного товариства Бурова компанія Букрос ОСОБА_6 даний договір визнано недійсним.

Слідчий в клопотанні зазначав, що по даному факту 30.08.13 року було внесено відомості до ЄРДР за № 42013180030000102, оскільки в діях арбітражного керуючого ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України, а саме зловживання своїми повноваженнями аудитором, нотаріусом, оцінювачем, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, повязану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам юридичних осіб.

18.03.2015 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 355-2 КК України.

Суд, заслухавши пояснення слідчого, прокурора, які підтримали клопотання, підозрюваного ОСОБА_1, який не заперечував проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Суд враховує, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України, вина ОСОБА_7 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Суд враховує, що запобіжний захід, який слідчий просить застосувати до підозрюваного, є найбільш мяким запобіжним заходом. Він не повязаний з позбавленням волі підозрюваного, не вимагає відшукання додаткових значних коштів для внесення в якості застави або пошуку особи, згодної поручитися за виконання підозрюваною своїх процесуальних обовязків, його зявлення за викликом слідчого чи суду.

При розгляді даного клопотання суд також враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) за віком та станом здоров'я підозрюваного відсутні протипоказання для застосування до нього такого запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання;

3) ОСОБА_3 має постійне місце проживання, роботу, а також на утриманні має неповнолітню дитину;

Зазначені обставини суд розцінює як такі, що свідчать про можливість застосування до підозрюваного найбільш мякого запобіжного заходу, а саме у вигляді особистого зобовязання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого та наявність підстав для його задоволення.

Керуючись ст. 177-178, 193-194 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обовязки:

1) Прибувати до слідчого СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 та прокурора прокуратури Київського району м. Полтави за першою вимогою (або із встановленою періодичністю);

2) Не відлучатися із м. Полтави

3) Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та роботи.

Розяснити підозрюваному ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що згідно з ч.2 ст.179 КПК України в разі невиконання покладених на нього обовязків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням підозрюваним особистого зобовязання здійснює слідчий.

Термін, на який встановлені ці обовязки два місяці з дня винесення ухвали.

Ухвала може бути оскаржена протягом пяти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя Т.В.Турченко