Ухвала суду № 68612880, 31.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/10727/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Українець В.В. Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/8581/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" Приходько Тетяни Петрівни на ухвалу Солом"янського районного суду міста Києва від 31 березня 2017 року про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Солом"янського районного суду міста Києва від 31 березня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" про забезпечення позову в справі за позовом Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" Приходько ТетянаПетрівна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Солом"янського районного суду м.Києва від 31 березня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу про накладення арешту на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відмовляючи у накладенні арещту на спірну квартиру, суд першої інстанції не врахував, що не застосування заходів забезпечення позову може потягти незаконне відчуження майна АТ " Дельта Банк" та перешкоджає банку вільно реалізовувати своє право володіння, користування та розпорядження вказаним майном. Відсутність арешту спірної квартири, яка була передана боржником у іпотеку банку, може призвести до невиконання боржником своїх зобов"язань за кредитним договором та приховання свого майна.

В судове засідання представник позивача ПАТ " Дельта Банк" не з"явився, про день та час слухання справи банк судом повідомлений у встановленому законом порядку, представником банку подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, доводи скарги підтримує в повному обсязі. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника позивача.

Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_7 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на їх безпідставність та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідапча, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що з червня 2015 року в провадженні Солом"янського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

30 березня 2017 року представник позивача ПАТ " Дельта Банк" Чупик Наталія Михайлівна звернулась до суду з заявою про забезпечення позову способом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" про забезпечення позову в справі за позовом Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не зазначив жодного доказу на підтвердження того, що відповідач може або намагається уникнути відповідальності, у заяві відсутні докази того, кому на даний час належить спірна квартира. Зазначив також, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обгрунтованого припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, при цьому суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.6 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково.

Крім того, ч.3 ст.152 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» №9 від 22 лютого 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що в якості забезпечення позову представник позивача Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" просив накласти арешт на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка для забезпечення виконання зобов"язань відповідача за кредитним договором від 10 січня 2008 року була передана в іпотеку банку. Заявник посилався в заяві на те, що заочним рішенням Солом"янського районного суду м.Києва від 27 серпня 2015 року у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором було звернуто стягнення на предмет іпотеки- квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством " Дельта Банк" права власності на вказану квартиру. УхвалоюСолом"янського районного суду м.Києва від 17 березня 2017 року рішення Солом"янського районного суду м.Києва від 27 серпня 2015 року було скасовано за заявою відповідача про перегляд заочного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що заява про забезпечення позову способом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає, оскільки заявником до заяви дійсно не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, хто на даний час є власником спірного майна, а відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що, відмовляючи у накладенні арещту на спірну квартиру, суд першої інстанції не врахував, що не застосування заходів забезпечення позову може потягти незаконне відчуження майна АТ " Дельта Банк" та перешкоджає банку вільно реалізовувати своє право володіння, користування та розпорядження вказаним майном, колегія суддів вважає безпідставними, так як з наданої до апеляційної скарги інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна вбачається, що 01.02.2016 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за Публічним акціонерним товариством " Дельта Банк", яке є позивачем у даній справі, а тому відчуження її відповідачем є неможливим. Крім того, відсутність арешту квартири ніяким чином не перешкоджає власнику реалізовувати своє право володіння та користування вказаним майном.

Не грунтуються на фактичних обставинах справи та досліджених судом доказах і доводи апеляційної скарги про те, що відсутність арешту спірної квартири, яка була передана боржником у іпотеку банку, може призвести до невиконання боржником своїх зобов"язань за кредитним договором та приховування свого майна, так як на даний час право власності на спірну квартиру зареєстровано за банком, а не за боржником.

Суд першої інстанції вірно послався в ухвалі на те, що заявником не надано до заяви доказів того, що відповідач може або намагається уникнути відповідальності та що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги представника Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" Приходько Тетяни Петрівни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" Приходько Тетяни Петрівни відхилити.

Ухвалу Солом"янського районного суду міста Києва від 31 березня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: