Постанова № 68608791, 31.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2017 р. Справа№ 910/4278/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Лотанюк С.В. - представник, дов. № 34 від 04.01.2017;

від відповідача: Чеботарьова І.Г. - представник, дов. № 16-64 від 14.04.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017

у справі №910/4278/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 910/4278/17 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду міста Києва із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 910/4278/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати право за Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" на спожитий протягом січня-лютого 2017р. природний газ в обсязі 29 601,784 куб.м, відповідно до умов договору № 4635/1617-ТЕ-5 постачання природного газу від 20.09.2016, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до провадження; розгляд справи призначено на 13.07.2017.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 13.07.2017 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/4278/17 до 31.08.2017.

У зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці та перебуванням судді Скрипки І.М. на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.08.2017 визначено склад суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Коротун О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 прийнято матеріали справи № 910/4278/17 з розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 910/4278/17 до свого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2017 просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 910/4278/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.08.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 910/4278/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.09.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір № 4635/1617-ТЕ-5 постачання природного газу, відповідно до п.п. 1.1 якого відповідач зобов'язується поставити позивачу у 2016-2017 роках природний газ, а позивач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач передає позивачу з 1 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) газ обсягом до 68 050,00 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень - 16 500,00, лютий - 12 450,00.

Згідно із п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого відповідачем позивачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, позивач зобов'язується надати відповідачу:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, укладеного між позивачем та оператором газорозподільних мереж газотранспортної системи). Разом з копією акта позивач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печаткою позивача два примірники акта приймання-передачі газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Відповідно до п. 3.6 договору відповідач не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає позивачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання відповідачем акта приймання-передачі природного газу відповідач письмово повідомляє позивача про причини такого не підписання акта.

Згідно із п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ)-20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

У пункті п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється позивачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

Позивач звернувся до відповідача з листами від 12.12.2016 № 3551/12 та від 13.01.2017 № 111/12 з проханням виділити ліміти на споживання природного газу в січні 2017 року в обсязі 3352,0 тис. куб.м., а в лютому - 2740,32.

Листом № 26-9401/1.2-16 від 28.12.2016 відповідач повідомив позивача про те, що у нього наявна заборгованість за поставлений газ, а тому, оскільки підприємство не здійснює розрахунки за поточне споживання газу та погашення заборгованості згідно із графіком, відповідач не надав позивачу номінації природного газу на січень 2017р.

Листом від 16.02.2017 № 26-1632/1.2-17 відповідач повідомив позивача про те, що ним не підтверджено номінацію щодо обсягів газу на січень 2017 року, а тому відповідач не здійснював постачання природного газу в січні 2017, у зв'язку з чим було повернуто надані позивачем акти приймання-передачі природного газу у січні 2017 року для зазначених категорій споживачів на загальний обсяг 34 128,020 тис.куб.м. без підписання.

У зв'язку із відмовою позивача у підписанні вказаних вище актів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Однак апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором поставки.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акт приймання-передачі природного газу за січень 2017р. (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов'язання відповідача підписати акт приймання-передачі природного газу за січень 2017р. не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2017 у справі № 910/15234/16.

В п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява містить вимогу зобов'язати виконати умови п. 3.6 договору №4635/1617-ТЕ-5 постачання природного газу від 20.09.2016 шляхом направлення позивачу підписаних уповноваженим представником та скріплені печаткою актів приймання-передачі газу за січень 2017 року, в той час як в заяві про уточнення позовних вимог міститься вимога визнати право за Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" на спожитий протягом січня-лютого 2017 року природний газ в обсязі 29 601,784 м3 у відповідності до умов договору постачання природного газу №4635/1617-ТЕ-5 від 20.09.2016, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Враховуючи викладене, щодо поданої позивачем до господарського суду першої інстанції заяви про уточнення позовних вимоги, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зміст поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог свідчить про те, що зазначена заява за своєю правовою природою є заявою про подання іншого позову.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 910/4278/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 910/4278/17 залишити без змін.

3. Справу № 910/4278/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

С.А. Гончаров