Постанова № 68608433, 29.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2017 р. Справа № 922/4519/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників сторін:

апелянта - не з'явився,

боржника - не з'явився

ліквідатор - не з'явився

кредитора - Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Швед А.В. за довіреністю №8635/10/20-31-10-11 від 10.08.2017.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, м. Київ (вх.№2033 Х/2-8)

на постанову господарського суду Харківської області від 13.02.2017 у справі № 922/4519/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НК-Гарант", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК-Гарант", м. Харків

про банкрутство, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ліквідатор ТОВ "НК-Гарант" звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "НК-Гарант" в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2016 заяву ТОВ "НК-Гарант" було прийнято до розгляду, підготовче засідання по справі 922/4519/16 призначено на 10.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2017р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "НК-Гарант", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Судове засідання призначено на 06.02.2017.

Постановою господарського суду Харківської області від 13.02.2017, ТОВ "НК-Гарант", код 37284975, зареєстроване як юридична особа 15.12.2010р., адреса: 61001, м. Харків, проспект Московський, буд. 75, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором ТОВ "НК-Гарант" призначено голову ліквідаційної комісії Бакрадзе Катерину Андріївну, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації : АДРЕСА_1, поштова адреса: АДРЕСА_2.

Визначено про оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Постанову суду направлено ліквідатору, банкруту, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору, Київській ОДПІ м. Харкова, Московському ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.

Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та припинити провадження у справі № 922/4519/16.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що під час звернення до суду із заявою про визнання банкрутом, боржником не було дотримано порядку ліквідації юридичної особи в порядку, встановленому ст. 110, ст. 111 Цивільним кодексом України для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", посилаючись на відкриті рахунки боржника в фінансових установах банках станом на момент звернення боржника до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство та винесення оскаржуваної постанови, а саме, 13.02.2017, про що надає довідку ДПІ про відкриті/закриті рахунки. Також наголошує на тому, що в порушення вимог ч. 7, ч. 10 ст. 111 ЦК України боржником до заяви про порушення справи про банкрутство не надано доказів повідомлення контролюючого органу про припинення "НК-Гарант", а також не надано первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, що унеможливлює проведення контролюючим органом перевірки та визначення наявності або відсутності заборгованості боржника зі сплати податків та зборів.

Також, скаржник зазначає, що Головним управлінням ДФС у Київській області здійснено аналіз діяльності ТОВ "ПРОВІД ГРУП", який згідно оскаржуваного рішення є єдиним кредитором боржника на суму 490000,00 грн., на предмет взаємовідносин боржника з ТОВ "ПРОВІД ГРУП" за укладеним договором відступлення права вимоги від 15.10.2015 на суму 490 000,00 грн. За результатом перевірки, податковим органом не встановлено взаємовідносин вказаного кредитора з боржником - ТОВ "НК-Гарант", тобто, на думку скаржника, мало місце фіктивне відображення кредиторської заборгованості. За таких обставин, скаржник вважає, що положення Закону про банкрутство застосовані боржником не в цілях відновлення його платоспроможності або задоволення вимог кредиторів, а виключно з метою ліквідації суб`єкта господарювання для уникнення відповідальності.

Скаржник вважає, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом кредиторських вимог лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом. Також вважає, що судом не враховано факту відсутності документів, що свідчать про ведення кредитором - ТОВ "ПРОВІД ГРУП" претензійно-позовної роботи з метою стягнення суми заборгованості за укладеним договором відступлення права вимоги від 15.10.2015, оскільки відсутні судові рішення про стягнення заборгованості, виконавчі провадження, що ставить під сумнів реальність та достовірність кредиторської заборгованості, яка на думку скаржника, є штучною.

В обґрунтування підстав для звернення з апеляційною скаргою в порядку ст. 91 ГПК України, скаржник зауважує на тому, що боржник - ТОВ "НК-Гарант" знаходиться на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, як платник податків за неосновним місцем обліку. Як зазначає скаржник, до функцій органів державної податкової служби входить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, податкові органи контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Враховуючи, що з 01.01.2017, як Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, так і інші інспекції втратили усі функції, крім сервісних, визначених у ст. 19-3 Податкового кодексу України, єдиним органом, який має право здійснювати контрольно-перевірочні функції є Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, скаржник вважає про наявність у нього права на апеляційне оскарження постанови господарського суду Харківської області від 13.02.2017 у справі №922/4519/16.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.08.2017.

07.08.2017 до суду апеляційної інстанції від ліквідатора боржника ТОВ "НК-Гарант" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому ліквідатор наголошує на тому, що боржник ТОВ "НК-Гарант" знаходиться на податковому обліку Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби у Харківської області, отже особою, на яку покладено обов'язок здійснювати сервісне обслуговування боржника щодо сплати податків та зборів є саме Київська ОДПІ м. Харкова, а особою, на яку покладено обов'язок здійснювати контроль за сплатою податків і зборів (у тому числі подавати позови та бути учасником судових процесів щодо боржника) є Головне управління державної фіскальної служби у Харківської області, а не Головне управління державної фіскальної служби у Київській області, як помилково вважає скаржник. Ліквідатор зазначає, що скаржником не надано жодного доказу у підтвердження факту перебування боржника - ТОВ "НК-Гарант" на обліку в Головному управлінні ДФС у Київській області, що свідчить про відсутність у Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, м. Київ права на оскарження постанови господарського суду Харківської області про визнання ТОВ "НК-Гарант" банкрутом. За таких обставин, посилаючись на факт знаходження ТОВ "НК-Гарант" на податковому обліку у Київській ОДПІ м. Харкова та приписи ст. 91 ГПК України, ліквідатор вважає, що скаржник не є учасником провадження у даній справі, а тому Головне управлінні ДФС у Київській області не має права на звернення до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.08.2017 розгляд справи було відкладено на 29.08.2017.

Також, вказаною ухвалою було зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, м. Київ надати документальні докази що підтверджують перебування ТОВ "НК-Гарант" (код ЄДРПОУ 37284975) на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, як платника податків за неосновним місцем обліку (реєстраційна заява про взяття на облік, повідомлення податкового органу про взяття на облік, об'єкти оподаткування, податкові декларації (розрахунки, звіти), тощо) в період з 10.08.2016 року; правове обґрунтування підстав для звернення до суду з апеляційною скаргою в порядку ст. 91 ГПК України з посиланням на норми права та відповідні докази;

Також, вказаною ухвалою Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків та кредитора - Київську ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було зобов'язано надати письмову інформацію та документальні докази на підтвердження основного місця податкового обліку ТОВ "НК-Гарант" (код ЄДРПОУ 37284975); документальні докази, що підтверджують перебування ТОВ "НК-Гарант" (код ЄДРПОУ 37284975) на податковому обліку у контролюючих органів за неосновним місцем обліку платників податків у період з 10.08.2016 року.

Явку в судове засідання 29.08.2017 голови ліквідаційної комісії Бакрадзе К.А. визнано обов'язковою.

29.08.2017 року від апелянта - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, м. Київ надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких скаржник також наголошує на тому, що згідно бази даних ДФС України розрахункові рахунки ТОВ "НК-Гарант" №26008050006349, №2600150006012, №2604205000378, №2600105006960, №26003000340908 та №2600205007849 відкриті боржником у ПАТ КБ «ПриватБанк», були закриті ним лише 27.02.2017, 10.06.2017, 27.04.2017, 27.02.2017, 27.02.2017, 11.07.2017 відповідно, тобто після визнання боржника банкрутом. .

Письмові пояснення разом із наданими документами долучено до матеріалів справи.

Також, 29.08.2017 року кредитором - Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області до суду надано письмові пояснення, які разом з доданими документами долучені судом до матеріалів справи.

У зв'язку із знаходженням 29.08.2017 року судді Пуль О.А. у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.08.2017 для розгляду справи №922/4519/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів 29.08.2017 у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

В судове засідання 29.08.2017 з'явився представник кредитора - Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, інші учасники провадження у справі про банкрутство не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників провадження про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю інших учасників провадження у справі про банкрутство за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника кредитора - Київської ОДПІ м. Харкова, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

За п. 10. ч. 1 ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема, до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Харківської області від 13.02.2017 у справі № 922/4519/16 звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, м. Київ, який посилався на факт того, що боржник - ТОВ "НК-Гарант" (код ЄДРПОУ 37284975) знаходиться на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, як платник податків за неосновним місцем обліку. При цьому, скаржник вважав, що здійснення процедури ліквідації боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство відбувалось із порушенням порядку її проведення, встановленого приписами ст. 110, ст. 111 ЦК України, що безпосередньо впливає на права та обов'язки скаржника як контролюючого органу, до обов'язку якого належить перевірка наявності/відсутності заборгованості боржника по сплаті податків та зборів, а також обов'язкових платежів до державного бюджету в разі добровільної ліквідації боржника.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що вказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників провадження у справі про банкрутство дана стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності.

Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Законодавством визначено умови, за наявності яких особа набуває правового статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а також допускає участь у справі про банкрутство інших, крім кредиторів, осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч.7 ст.111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Статтею 78 Податкового Кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Порядком обліку платників податків і зборів (затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року) встановлено, що взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають усі платники податків.

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

У відповідності до п. 1.4. вказаного Порядку, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі. (п. 7.1. Порядку)

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.(п. 7.3. Порядку)

Згідно з п. 11.1, п. 11.5., п. 11.9 Порядку, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

У зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2-11.4 цього розділу;

відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

У разі отримання документів згідно з пунктами 11.1-11.4 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи, припинення (закриття) постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, контролюючим органом приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими пунктами 11.11 та 11.12 цього розділу) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

З вищенаведених приписів вбачається обов'язок платника податків стати на облік у відповідних контролюючих органах як за основним так і за неосновним місцями обліку, а також, в разі припинення юридичної особи та порушення провадження у справі про банкрутство, повідомити контролюючий орган з метою прийняття ним рішення про проведення (не проведення) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла до висновку, що зважаючи на особливості процедури банкрутства в даному випадку (в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), правовий статус Державної податкової інспекції, як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, враховуючи доводи апеляційної скарги стосовно знаходження боржника як платника податку за неосновним місцем обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та докази, надані на підтвердження своїх вимог та заперечень по справі, колегія суддів вважає, що хоча скаржник на час розгляду справи і не набув статусу кредитора справі про банкрутство, але оскаржувана постанова стосується його прав та обов'язків.

Колегія суддів враховує судову практику Вищого господарського суду України (постанова ВГСУ від 11.05.2016 року у справі №904/10403/15, постанові №904/12171/16 від 06.06.6017).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "НК-Гарант", код ЄДРПОУ 37284975, зареєстроване як юридична особа м. Харків, проспект Московський , буд. 75.

10.08.2016 загальними зборами учасників ТОВ "НК-Гарант" в особі єдиного учасника, що володіє 100% статутного капіталу прийнято рішення про ліквідацію ТОВ "НК-Гарант" у зв'язку з неможливістю здійснення товариством своєї господарської діяльності через відсутність обсягу робіт та економічних умов функціонування. (протокол загальних зборів від 10.08.2016 року). Ліквідатором ТОВ "НК-Гарант" призначено Бакрадзе К.А., якій доручено проведення всіх ліквідаційних заходів товариства відповідно до чинного законодавства. Також встановлено строк для заявлення вимог кредиторів боржника у термін два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

11.08.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про рішення засновника щодо припинення юридичної особи - ТОВ "НК-Гарант", а також зазначено строк для пред'явлення вимог кредиторів - до 11.10.2016 року.

За результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, складено проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "НК-Гарант", який затверджено рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол від 10.11.2016 р.).

Згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 10.11.2016, кредиторська заборгованість становить 508667,75 грн.; дебіторська заборгованість становить 500000,00 грн.

10.11.2016 року загальними зборами засновників ТОВ "НК-Гарант" в особі єдиного учасника, що володіє 100% статутного капіталу прийнято рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу та звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ "НК-Гарант" (протокол від 10.11.2016 року ).

22.12.2016р. ліквідатор ТОВ "НК-Гарант" звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "НК-Гарант" в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2016 заява про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "НК-Гарант" прийнята до розгляду, підготовче судове засідання призначено на 10.01.2017 року.

Ухвалою суду від 26..01.2017 р. порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "НК-Гарант", код 37284975 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 13.02.2017, ТОВ "НК-Гарант", код 37284975, зареєстроване як юридична особа 15.12.2010р., адреса: 61001, м. Харків, проспект Московський, буд. 75, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Судом першої інстанції в ході розгляду даної справи було встановлено дотримання боржником всіх передумов в досудовій процедурі ліквідації ТОВ "НК-Гарант" для звернення з відповідною заявою до суду, встановлено перевищення розміру пасиву над активами боржника, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону та пізніше - про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації не у зв'язку з процедурою банкрутство є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання перед господарським судом процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно із статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання вимог законодавства України щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про ліквідацію юридичної особи - боржника; повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи; проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника; обставини надання ліквідатором органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування первинних документів юридичної особи, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, в порядку ч.7 ст.111 ЦК України; аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомлення про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи у встановленому законом порядку.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п.3 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; складання проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду; прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 вказаного Закону та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку наведеної правової норми.

При цьому, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно з цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутства (у тому числі, і до заяви, яка подається боржником в порядку ст.95 Закону) встановлені ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.2 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями ч. 4 ст. 111 ЦК України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції встановив, що в ході ліквідаційної процедури під час проведення інвентаризації на підприємстві боржника не було виявлено майна та інших матеріальних активів або грошових цінностей. Вказані обставини були зазначені ліквідатором в заяві про порушення справи про банкрутство, з посиланням на матеріали проведеної інвентаризації та здійснені ліквідатором заходи з повернення дебіторської заборгованості, а також надані до заяви про порушення справи про банкрутство документальні докази.

Так, Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 р. № 879, визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобовязань та оформлення її результатів.

У розділі ІІ зазначеного Положення зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають обєкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 5 Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Такими заходами можуть бути отримання відповідних витягів з реєстрів, які діють відповідно до Законів України Про Державний земельний кадастр, Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором Бакрадзе К.А. 26.10.2016 було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей ТОВ "НК-Гарант" в результаті якої основних засобів та товарно-матеріальних цінностей на балансі ТОВ "НК-Гарант" не виявлено. Проте, як вбачається з матеріалів справи, інвентаризація майна боржника була проведена ліквідатором одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи або суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснювала ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах.

Як вбачається із додатків до заяви боржника, ліквідатором в підтвердження заходів щодо виявлення майна боржника, додано лише роздруківку запиту та відповіді про відсутність інформації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.10.2016 року, яка, до речі, не завірена ліквідатором належним чином. Водночас відповідь Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку про відсутність у ТОВ "НК-Гарант" цінних паперів надано 04.11.2016, відповідь Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області №42-5945 про відсутність в оперативному віданні та оренді боржника державного майна надано ТОВ "НК-Гарант" 03.11.2016 року, тобто після проведення ліквідатором 26.10.2016 заходів з інвентаризації майна на предмет виявлення активів боржника.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення інвентаризаційних заходів, ліквідатором було виявлено у підприємства -боржника кредиторську заборгованість в розмірі 508667,75 грн. та дебіторську заборгованість в розмірі 500 000,00 грн.

Зокрема, в заяві про порушення справи про банкрутство як на підставу виникнення кредиторської заборгованості ліквідатор посилався на наявність у ТОВ "НК-Гарант" заборгованості за укладеним 15.10.2015 року між ТОВ "НК-Гарант" та ТОВ «Провід Груп» договором про відступлення права вимоги в розмірі 500000,00 грн., у відповідності до умов якого, ТОВ "НК-Гарант", як новий позикодавець, набув право вимоги до Компанії Аміна -ЛТД за укладеним 30.06.2014 року між ТОВ «Провід Груп» та Компанії Аміна -ЛТД договором поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, з наведеного вбачається, що з 15.10.2015 року ТОВ "НК-Гарант" як новий позикодавець набув право вимоги до Компанії Аміна -ЛТД за укладеним договором відступлення права вимоги.

За поясненнями, наведеними в заяві про порушення справи про банкрутство, дебіторську заборгованість Компанії Аміна -ЛТД в розмірі 500000,00 грн. за укладеним договором відступлення права вимоги від 15.10.2015 ліквідатору вжитими заходами стягнути не вдалось.

Водночас, окрім вказаних пояснень, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що ліквідатором проводилась претензійно-позовна робота, направлена на стягнення з Компанії Аміна -ЛТД дебіторської заборгованості в розмірі 500000,00 грн. за договором про відступлення права вимоги від 15.10.2015, зважаючи при цьому на те, що дебіторська заборгованість Компанії Аміна -ЛТД становить 500000,00 грн. та перевищує кредиторську заборгованість ТОВ "НК-Гарант" перед ТОВ «Провід Груп» за договором про відступлення права вимоги від 15.10.2015, яка становить 490000,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається , що ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2016 з метою з'ясування даних про наявність або відсутність у ТОВ "НК-Гарант" майновихі активів, боржника було зобов'язано надати суду дані про його майнові активи, в тому числі відомості про всі рахунки, відкриті в банках та інших фінансових установах , підтверджені письмовими доказами станом на грудень 2016 року (довідку органів ДПІ про рахунки боржника); довідку про наявність філій та дочірніх підприємств боржника; довідки УДАІ УМВСУкраїни в Харківській області, Управління держкомзему в м. Харкові, Інспеції держтехнагляду Харківської області та Державної реєстраційної службиХарківської області щодо наявності або відсутності зареєстрованого за боржником нерухомого майна, тощо.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство, у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Вищезазначені документи, що підтверджують дотримання ліквідаційною комісією всіх вимог ЦК України, щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Водночас, як свідчать матеріали справи, витребувані ухвалою суду від 27.12.2016 року дані про майнові активи боржника, а саме, відомості про рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансових установах , які підтверджені письмовими доказами станом на грудень 2016 року (довідку органів ДПІ про рахунки боржника), а також роздруківка запиту та відповіді про відсутність інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по ТОВ "НК-Гарант", відповідь Управління Держкомзему в м. Харкові щодо відсутності у боржника земельних ділянок, були надані ліквідатором до господарського суду Харківської області лише 13.02.2017 року, тобто після винесення ухвали суду від 26.01.2017 року про порушення провадження у справі про банкрутство. (а.с. 105 т. 1)

Разом з тим, як зазначалось, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливість подання документів, які підтверджують наявність або відсутність майнових активів боржника, після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо було б встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Водночас, боржником у даному випадку, не наведено належними та допустимими доказами , що на момент звернення із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», майна підприємства -боржника не вистачало для задоволення вимог кредиторів,

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що за наявності встановлених обставин, неможливо дійти до висновку про правильність внесення головою ліквідаційної комісії відповідних відомостей в проміжний ліквідаційний баланс від 10.11.2016р.

Також, відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви боржника про порушення справи про банкрутство додаються відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити.

Вимогами ч. 3 статті 111 Цивільного кодексу України, встановлено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

У пункті 20.4 гл. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493, встановлено, що у разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідовується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо)

Закриття інших рахунків, які не використовуються для проведення ліквідаційної процедури, здійснюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) на підставі заяви про закриття рахунку, підписаної особою, яка згідно з рішенням учасників юридичної особи, суду або органу, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, призначена ліквідатором (за умови проведення ідентифікації та верифікації), та копії рішення учасників, суду або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами про ліквідацію юридичної особи, засвідченої нотаріально або органом, який прийняв таке рішення. Додатково подається картка із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчена нотаріально, якщо на рахунку є залишок коштів.

Поточний рахунок, який використовувався для проведення ліквідаційної процедури, закривається ліквідатором на підставі його заяви про закриття поточного рахунку.

Згідно з пунктом 11.16 "Порядку обліку платників податків та зборів", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, належним доказом наявності відкритих /закритих рахунків у боржника є Довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття.

Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що до заяви голови ліквідаційної комісії боржника не надано довідку ДПІ по розрахункових рахунках боржника, оскільки згідно з п. 11.16 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011, належним доказом наявності відкриття /закриття рахунків у боржника є саме довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишків коштів та їх закриття, яка до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ліквідатором не надавалась .

Так, ліквідатором до матеріалів заяви було надано лише надано копію відповіді ПАТ «А-Банк.» від 26.10.2016, з якої вбачається, що на рахунок ТОВ "НК-Гарант" відкритий в ПАТ «А-Банк» згідно звернення Московського відділу ДВС ХМУЮ від 05.11.2015 накладено арешт у розмірі 4224,47 грн. (а.с. 44 т. 1)

В той же час, довідку про банківські рахунки ТОВ "НК-Гарант", відкриті в інших фінансових установах ліквідатором було надано до суду першої інстанції лише 13.02.2017 року, тобто після порушення судом першої інстанції 26.01.2017 року провадження у справі про банкрутство ТОВ "НК-Гарант" .

При цьому, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області до суду апеляційної інстанції було надано документальні докази по розрахунковим рахункам ТОВ "НК-Гарант", які свідчать, що згідно бази даних ДФС України розрахункові рахунки ТОВ "НК-Гарант" №26008050006349, №2600150006012, №2604205000378, №2600105006960, №26003000340908 та №2600205007849 відкриті боржником у ПАТ КБ «ПриватБанк», були закриті ним лише 27.02.2017, 10.06.2017, 27.04.2017, 27.02.2017, 27.02.2017, 11.07.2017 відповідно, тобто після визнання боржника банкрутом.

Крім того, як вбачається з довідки ПАТ «А-Банк» від 11.07.2017, наданої ліквідатором до відзиву на апеляційну скаргу, одинадцять рахунків ТОВ "НК-Гарант", відкритих в ПАТ «А-Банк» були закриті лише 11.07.2017 року, тобто після прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови від 13.02.2017 про визнання ТОВ "НК-Гарант" банкрутом.

Колегія суддів також зазначає, що ч. 7 статті 111 ЦК України встановлено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до підпункту 78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, як за основним, так і за неосновним місцем обліку, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення відповідних перевірок, а також доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок ТОВ "НК-Гарант".

Згідно з ч.10 ст. 111 ЦК України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

До заяви про порушення справи про банкрутство, в порушення наведеної правової норми, не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Наведене свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів частин 7 та 10 статті 111 ЦК України щодо добровільної ліквідації боржника та позбавлення органів державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Так, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звертаючись з апеляційною скаргою зазначало, що ТОВ "НК-Гарант" знаходиться на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, як платник податків за неосновним місцем обліку. Водночас, в порушення приписів п. 11.1, п. 11.5., п. 11.9 Порядку обліку платників податків і зборів, якими встановлено обов'язок платника податку повідомити контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення, ліквідатором ТОВ "НК-Гарант" такого повідомлення до податкового органу за неосновним місцем оподаткування направлено не було , що позбавило податковий орган здійснити перевірку та визначити наявність або відсутність заборгованості ТОВ "НК-Гарант"сплати податків і зборів .

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 08.08.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, м. Київ було надано витяг з електронної системи АІС «Податковий блок» Державної фіскальної служби України щодо знаходження ТОВ "НК-Гарант" на податковому обліку.

З наданих податковим органом даних вбачається, що з 01.01.2014 року (а.с. 55 т. 2) ТОВ "НК-Гарант" (код 37284975) перебуває на обліку у Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як платник податків за неосновним місцем обліку та на даний час з податкового обліку за неосновним місцем оподаткування не знятий. Крім того, з наданих до суду апеляційної інстанції Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області документальних доказів вбачається, що з 21.08.2015 року по 05.10.2016 року боржник перебував на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за неосновним місцем оподаткування. Згідно даних витягу, 05.10.2016 ТОВ "НК-Гарант" звернулось до податкового органу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою про зняття з податкового обліку платника податків.

У письмових поясненнях, наданих Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, також зазначено, що ТОВ "НК-Гарант" було взято на податковий облік до Київської ОДПІ лише з 01.01.2017 року, що обумовлено приписами п. 8 Бюджетного кодексу України, якими встановлено, що у разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Таким чином, встановлені по справі обставини підтверджують, що з 01.01.2014 ТОВ "НК-Гарант" перебуває на обліку у Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як платник податків за неосновним місцем обліку, а з 01.01.2017 знаходиться за основним місцем податкового обліку у Київській ОДПІ м. Харкова.

Статтею 78 Податкового Кодексу України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п. п. 78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

У відповідності до приписів ч. 7 ст. 111 ЦК України, до моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор ) складає та подає органам доходів і зборів звітність за останній звітний період.

Водночас, в порушення вимог ч. 7, ч. 10 ст. 111 ЦК України головою ліквідаційної комісії боржника не надано доказів повідомлення контролюючих органів, на обліку яких перебував боржник, як за основним, так і за неосновним місцем, про його припинення з метою проведення контролюючим органом відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів. Доказів подання до контролюючих органів звітності за останній звітний період боржником також не надано.

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ліквідатором не було вчинено усіх обов'язкових дій, передбачених законом при ліквідації підприємства, місцевий господарський суд, порушуючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "НК-Гарант" та визнаючи ТОВ "НК-Гарант" банкрутом формально підійшов до викладених у заяві ліквідатора доводів та обставин, не дав їм належну оцінку та не дослідив їх, що призвело до передчасного висновку суду першої інстанції про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, були відсутні передумови, необхідні для порушення провадження у справі.

До викладеного слід додати, що відповідно до частини 4 статті 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за ст. 95 Закону про банкрутство) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення названих норм, ліквідатором ТОВ "НК-Гарант" при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено наявність кредиторської заборгованості ТОВ "НК-Гарант" в розмірі 508667,75 грн. та відсутність будь-яких активів у боржника.

Головою ліквідаційної комісії боржника була проведена інвентаризація майна боржника, за результатами проведення якої встановлена відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "НК-Гарант" основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів на поточному рахунку у банківській установі; виявлена дебіторська заборгованість у сумі 500 000,00 грн.

Отже, зазначений обсяг активів (їх відсутність) виключає можливість покриття боржником судових витрат у даній справі про банкрутство.

Водночас, судом першої інстанції не надано правову оцінку вказаним обставинам в контексті норм ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, якими передбачено, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

За приписами частини 7 статті 16 Закону про банкрутство, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

У свою чергу частиною 1 статті 15 Закону про банкрутство у якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Аналіз вищезазначених норм Закону про банкрутство свідчить, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів частини 4 статті 11 Закону про банкрутство.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 20.07.2016р. у справі №927/177/16.

Разом з тим, судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених Законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне порушення судом першої інстанції провадження у даній справі про банкрутство.

З урахуванням вищенаведених по справі обставин, а також враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, враховуючи, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, керуючись принципами розумності, справедливості та законності, з урахуванням вимог цивільного та господарського законодавства, законодавства про банкрутства, у зв'язку із передчасністю та безпідставністю порушення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управлінні ДФС у Київській області підлягає задоволенню, а провадження у справі №922/4519/16 про банкрутство ТОВ "НК-Гарант" підлягає припиненню.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 3 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, м. Київ задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 13.02.2017 у справі № 922/4519/16 скасувати.

Провадження у справі №922/4519/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "НК-Гарант" припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О. В.