Рішення № 68607780, 24.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2017Справа №910/10567/17За позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

до Приватного підприємства "Олімп"

третя особа Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

про виселення з орендованого приміщення

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача - Кривошей В.В., довіреність №109/01/45-5281 від 26.06.2017

від відповідача не з`явився

третя особа Кривошей В.В., довіреність №7/вих. від 04.01.2017

Савченко В.І., довіреність №13-юр від 25.01.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація подала на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Приватного підприємства «Олімп» про виселення з орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 порушено провадження у справі №910/10567/17 та призначено розгляд справи на 24.07.2017.

14.07.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

21.07.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи.

В судове засідання 24.07.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 24.07.2017 представник третьої особи з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши представників сторін дослідивши матеріали справи, суд відхиляє клопотання про відкладення представника відповідача.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 наведеної постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.07.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.07.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

27.01.2014 між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Приватним підприємством "Олімп" (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія "Керуюча дирекція Шевченківського району", яке було відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 перейменовано на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (позивач, підприємство), укладено договір №230/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Відповідно до п. 1.1 договору №230/1 орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №485/9973 від 13.11.2013, за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол №132 від 22.10.2012, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 254,1 кв.м, а саме підвал з орендованого площею 254,1 кв.м, згідно поверхового плану приміщення, що знаходиться за адресою вул. В.Житомирська, 38, та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 2.2 договору №230/1, вартість об'єкту оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.04.2012 становить 1 629 932,00 грн (без ПДВ).

Умовами п. 3.1. договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, яка на дату підписання договору за перший місяць оренди становить 10 768,42 грн.

Строк дії договору №230/1 з 27.01.2014 по 24.01.2017 (п. 9.1); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 9.7).

30.01.

На адресу відповідача 30.01.2017 балансоутримувачем було надіслано заяву про припинення дії договору.

Позивач зазначив, що відповідачем не передано орендодавцю орендоване приміщення всупереч закінченню договору.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господ.арського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст.ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 9.1 Договору, останній діє з 27.01.2017 по 24.01.2017.

Відповідно до п. 2 ст. 26, п.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Згідно ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В матеріалах справи наявна заява про розірвання договору №21 від 30.01.2017, відповідно до якої позивач просив відповідача повернути орендоване нежитлове приміщення протягом 7 днів з моменту отримання листа.

Враховуючи, що строк дії договору оренди на час подачі позову до суду закінчився, а докази його продовження або укладення нового, сторонами суду не надано, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно займає орендоване приміщення.

Відповідно до п. 5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 02.04.1994 № 02-5/225 незаконним є володіння чужим майном без законних підстав або коли такі підстави були, а потім відпали.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

За таких обставин, суд вважає, що на даний час у відповідача відсутні правові підстави користуватись вищевказаним приміщенням, а тому вимоги позивача щодо зобов'язання ПП «Олімп» повернути нежитлове приміщення загальною площею 254,1 кв.м., розташованого в будинку №38 по вул. Житомирській В. у м. Києві шляхом виселення відповідача з орендованого приміщення підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Приватне підприємство «Олімп» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 2, кВ. 18, ідентифікаційний номер 31409477) повернути нежитлове приміщення загальною площею 254,1 кв.м., розташованого в будинку №38 по вул. Житомирській В у м. Києві шляхом виселення .

3. Стягнути із Приватного підприємства «Олімп» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 2, кВ. 18, ідентифікаційний номер 31409477) на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 24, ідентифікаційний номер 37405111) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.08.2017

Суддя Мельник В.І.