Рішення № 68607777, 28.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2017 Справа №910/6801/17За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії

«Центр забезпечення виробництва»

до Приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт»

про стягнення 5 847 075 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Пегза К.К. - по дов. №б/н від 11.05.2017р.

від відповідача: Брацкова О.С. - по дов. №16-05/17 від 16.05.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт», в якому просить суд стягнути з відповідача 5 847 075,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив поставку товару позивачу за договором поставки №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку зі сплати штрафних санкцій в розмірі 5 847 075,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 р. порушено провадження у справі № 910/6801/17 призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.06.2017 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

09.06.2017р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/6801/17 до розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/8439/17 за позовом приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» про визнання недійсною додаткової угоди №2.

Ухвалою від 12.06.2017р. (суддя Балац С.В.) провадження у справі № 910/6801/17 було зупиненно, оскільки розгляд даної справи є неможливим до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/8439/17.

16.06.2017р. до Господарського суду м. Києва надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» на ухвалу про зупинення провадження від 12.06.2017 р.

17.07.2017р. постановою Київського апеляційного господарського суду ухвалу від 12.06.2017р. у справі № 910/6801/17 скасовано.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду за розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/2203 від 27.07.2017р. було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/6801/17.

Обґрунтування призначеного проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - неможливість передачі справи на розгляд судді Балацу С.В. у зв'язку з його відпусткою. За результатом повторного автоматизованого розподілу справу № 910/6801/17 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою від 02.08.2017р. справа №910/6801/17 була прийнята до свого провадження суддею Трофименко Т.Ю. та призначена до розгляду на 28.08.2017р.

23.08.2017р. через відділ діловодства суду представником відповідача було подано відзив на позов.

У судовому засіданні 28.08.2017р. представником позивача подано документи по справі.

Під час розгляду спору у судовому засіданні 28.08.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

В судовому засіданні 28.08.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 22.06.2016р. між Філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», (замовник) та Приватним підприємством «Окко-Бізнес Контракт» (постачальник) було укладено договір поставки №ЦЗВ-14-02416-01, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити паливо рідинне та газ; оливи мастильні (дизельне паливо), найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Згідно п.2.1 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах FCA (Франко-Перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог «Інкотермс» в редакції 2010р.), і включає: вартість товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, в тому числі, податок на додану вартість, і вказуються у специфікаціях до цього договору.

За умовами п.2.3 вказаного правочину сторони планують за даним договором поставити товар на суму 169 170 000 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 33 834 000 грн., на загальну суму 203 004 000 грн.

У п.2.5 укладеного між сторонами договору зазначено, що обсяги закупівлі та сума договору можуть змінюватись замовником в зв'язку зі зміною фактичного обсягу видатків замовника (реального фінансування та планів замовника), що оформлюються додатковими угодами до даного договору або направленням листа на адресу постачальника.

Пунктом 2.4 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. визначено, що ціна товару, зазначена в специфікації, не є твердою та може бути змінена сторонами шляхом підписання додаткової угоди виключно у випадках, передбачених ч.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

У розділі 3 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. замовником та постачальником було визначено умови та терміни поставки.

Згідно п.3.1 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-Перевізник) станція відправлення в межах України (відповідно до вимог «Інкотермс» в редакції 2010р.), пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника.

У п.3.2 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. вказано, що постачальник здійснює поставку товару партіями протягом терміну дії договору, тільки при наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару. Відповідність за достовірність інформації, яка вказується в рознарядці, несе замовник. Замовник не несе відповідальності за надання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

За умовами п.3.4 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. постачальник здійснює відвантаження товару протягом п'яти календарних днів з дня надання рознарядки.

Поставка товару підтверджується актом прийому-передачі, який підписується сторонами після приймання товару по кількості та якості вантажоодержувачем, за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар; податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України; копії накладної (залізничної); копії документів з якості: паспорт або сертифікат якості, або паспорт якості, або паспорт продукції та декларація про відповідність; копії документу, який підтверджує сертифікацію товару, а саме сертифікату відповідності. Датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, які вказуються в рознарядці замовника (п.п.3.6, 3.7 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р.).

Пунктом 6.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що постачальник протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару, але не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем, надає замовнику рахунок-фактуру на цей товар, податкову накладну. Копії накладних (залізничних) на кожну цистерну окремо.

Згідно п.6.3 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. датою оплати вважається дата відправлення коштів замовника за банківськими реквізитами постачальника.

Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2016р., а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомлення та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання (п.12.2 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

У специфікації №1 до договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. контрагентами було визначено найменування товару, кількість та ціну з урахуванням податку на додану вартість. Зокрема, згідно змісту вказаної специфікації вартість товару складає 169 170 000 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 33 834 000 грн., на загальну суму 203 004 000 грн. Умови поставки: FCA (Франко-Перевізник) - станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог «Інкотермс» в редакції 2010р.). Термін поставки протягом п'яти календарних днів з дати поставки товару. Умови оплати: протягом п'яти банківських днів з дати поставки товару.

З представлених суду документів вбачається, що 30.12.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №2 до договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р.

Згідно вказаної додаткової угоди сторонами погоджено включення до договору поставки №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. специфікації №3 на суму 32 483 750 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 6 469 750 грн. на загальну суму 39 980 500 грн.

Сторонами також досягнуто згоди щодо внесення змін до п.2.3 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р., а саме визначення, що сторони планують за даним договором поставити товар на суму 194 983 750 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 38 996 750 грн., що загалом становить 233 980 500 грн.

Одночасно, контрагентами у додатковій угоді №2 від 30.12.2016р. погоджено внесення змін до п.12.2 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. - визначено строк дії правочину з моменту його підписання обома сторонами до 31.03.2017р., а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомлення та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

Дана додаткова угода набуває чинності з 01.01.2017р. і є невід'ємною частиною договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. (п.6 додаткової угоди №2 від 30.12.2016р.).

Згідно включеної до договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. специфікації №3 вартість товару складає 32 483 750 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 6 496 750 грн., що загалом становить 38 980 500 грн. Умови поставки: FCA (Франко-Перевізник) - станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог «Інкотермс» в редакції 2010р.). Термін поставки протягом п'яти календарних днів з дати поставки товару. Умови оплати: протягом п'яти банківських днів з дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2017р. позивачем направлено відповідачу (опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек відділення поштового зв'язку №2513 від 21.03.2017р.) рознарядку №ЦЗВ-20/1134 від 21.03.2017р., в якій замовником було повідомлено постачальника про необхідність здійснення згідно із специфікацією №3 до договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. поставки дизельного палива у кількості 1999 тонн за ціною 19500 грн./тн з урахуванням податку на додану вартість з розрахунком протягом 5 банківських днів за наступними вантажними реквізитами: ст.Матейкове Південно-Західної залізниці, код: 332707, одержувач: база нафтопродуктів філії «ЦЗВ ПАТ «Укрзалізниця», код 9773, 23100, Вінницька область, Жмеринський район, с.Северинська, вул.Залізнична, 1. Термін поставки згідно вказаної рознарядки: протягом п'яти календарних днів з моменту надання рознарядки.

Отримання вказаної рознарядки представником Приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт» протягом розгляду справи не заперечувались.

Проте, за пояснення позивача, Приватним підприємством «Окко-Бізнес Контракт» свої обов'язки за договором №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. в частині поставки товару згідно рознарядки №ЦЗВ-20/1134 від 21.03.2017р. виконано не було, дизельне паливо у кількості 1999 тонн за ціною 19500 грн./тн з урахуванням податку на додану вартість не поставлено, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем наголошено на тому, що обов'язок з поставки товару за рознарядкою №ЦЗВ-20/1134 від 21.03.2017р. згідно специфікації №3 у постачальника відсутній, оскільки додатковою угодою №3 від 28.02.2017р. сторонами погоджено виключення означеної специфікації з договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. Вказані обставини, на думку Приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт» вказують на відсутність правопорушень умов договору з боку постачальника, а отже, і юридичну неспроможність заявлених позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.4 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. передбачено, що за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від суми непоставленого в строк товару, а за прострочення понад 15 днів додатково стягується пеня в розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

За приписами ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем, повинно бути надано суду докази порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, в частині поставки товару у строки, що передбачені договором №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р.

Проте, у даному випадку заявником належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами обставин порушення постачальником своїх обов'язків за договором №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. в частині строків поставки дизельного палива не доведено. При цьому, суд зауважує наступне.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України).

Зі змісту п.п.1.1, 1.2 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. вбачається, що найменування, марка, кількість та ціна товару вказується у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

Судом зазначалось, що у розділі 3 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. контрагентами було погоджено умови та терміни поставки.

Зокрема, згідно п.3.1 договору постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-Перевізник) станція відправлення в межах України (відповідно до вимог «Інкотермс» в редакції 2010р.), пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника.

Пунктом 3.2 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. визначено, що постачальник здійснює поставку товару партіями протягом терміну дії договору, тільки при наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару. Відповідність за достовірність інформації, яка вказується в рознарядці, несе замовник. Замовник не несе відповідальності за надання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

Постачальник здійснює відвантаження товару протягом п'яти календарних днів з дня надання рознарядки (п.3.4 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р.).

Згідно п.3.6 укладеного між сторонами правочину поставка товару підтверджується актом прийому-передачі, який підписується сторонами після приймання товару по кількості та якості вантажоодержувачем, за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар; податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України; копії накладної (залізничної); копії документів з якості: паспорт або сертифікат якості, або паспорт якості, або паспорт продукції та декларація про відповідність; копії документу, який підтверджує сертифікацію товару, а саме сертифікату відповідності.

Датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, які вказуються в рознарядці замовника (п.3.7 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р.).

Судом вказувалось, що 30.12.2016р. між філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та Приватним підприємством «Окко-Бізнес Контракт» було укладено додаткову угоду №2 до договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р.

Згідно вказаної додаткової угоди сторонами погоджено включення до договору поставки №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. специфікації №3 на суму 32 483 750 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 6 469 750 грн. на загальну суму 39 980 500 грн.

Згідно включеної до договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. специфікації №3 вартість товару складає 32 483 750 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 6 496 750 грн., на загальну суму 38 980 500 грн. Умови поставки: FCA (Франко-Перевізник) - станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог «Інкотермс» в редакції 2010р.). Термін поставки протягом п'яти календарних днів з дати поставки товару. Умови оплати: протягом п'яти банківських днів з дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2017р. позивачем було направлено (опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек відділення поштового зв'язку №2513 від 21.03.2017р.) відповідачу рознарядку №ЦЗВ-20/1134 від 21.03.2017р., в якій замовником було повідомлено постачальника про необхідність здійснення поставки згідно із специфікацією №3 до договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. дизельного палива у кількості 1999 тонн за ціною 19500 грн./тн з урахуванням податку на додану вартість з розрахунком протягом 5 банківських днів. Термін поставки згідно вказаної рознарядки: протягом п'яти календарних днів з моменту надання рознарядки.

Проте, за висновками суду, на підставі означеної рознарядки у Приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт» не виникло обов'язку з поставки товару, з огляду на те, що як свідчать матеріали справи, 28.02.2017р. між Філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та Приватним підприємством «Окко-Бізнес Контракт» було укладено додаткову угоду №3 до договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р.

За умовами п.1 додаткової угоди №3 від 28.02.2017р. відповідно до протоколу засідання комітету з конкурсних торгів позивача №126/17-4 від 17.02.2017р. у зв'язку з відсутністю відвантаження за специфікацією №3 до договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. контрагентами досягнуто згоди щодо скасування даної специфікації.

Пунктом 2 означеної додаткової угоди включено до спірного правочину специфікацію №4 на суму 35 605 821,52 грн., крім того, податок на додану вартість - 7 121 164,30 грн., загалом 42 726 985,82 грн.

У п.2 додаткової угоди №3 від 28.02.2017р. викладено п.2.3 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. у новій редакції.

Дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р.

Доказів визнання вказаної угоди у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсною матеріали справи не містять.

До того ж, судом також враховано, умовами п.2.4 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. передбачено можливість зміни ціни товар у випадках, передбачених ч.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», при цьому, вчинення контрагентами дій, направлених на зміну такої істотної умови договору поставки, як ціна, не обмежено у кількості разів ані договором, ані законом.

З змісту умов додаткової угоди №3 від 28.02.2017р. вбачається, що специфікація №3, на підставі якої замовником і було виставлено рознарядку №ЦЗВ-20/1134 від 21.03.2017р., була анульована контрагентами більш як за три тижні до моменту направлення позивачем відповідачу означеної рознарядки, на невиконання обов'язку з поставки за якою, позивач посилається в якості підстави для нарахування штрафних санкції, стягнення яких є предметом спору у справі.

Таким чином, враховуючи, що сторонами на підставі вільного волевиявлення було погоджено анулювання специфікації №3 до договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. до моменту направлення замовником постачальнику рознарядки №ЦЗВ-20/1134 від 21.03.2017р., приймаючи до уваги, що у відповідності до умов укладеного між сторонами правочину найменування, марка, кількість та ціна товару вказується у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною, суд дійшов висновку, що на підставі спірної рознарядки у відповідача, як постачальника за договором, не виникло обов'язку з поставки на користь позивача дизельного палива у кількості 1999 тонн за ціною 19 500 грн./тн з урахуванням податку на додану вартість.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що за приписами ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Судом вказувалось,що за умовами п. 12.2 договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2016р., а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомлення та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

У додатковій угоді №2 від 30.12.2016р. погоджено, що строк дії правочину з моменту його підписання обома сторонами до 31.03.2017р., а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

Однак, наразі в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу докази направлення заявником в межах строку дії спірного правочину рознарядки на поставку товару на підставі специфікації №4 на суму 42 726 985,82 грн., що вказує на відсутність у постачальника обов'язку з поставки товару, строк виконання якого настав, та порушення якого могло б бути підставою для застосування визначених укладеним між сторонами правочином штрафних санкцій.

Таким чином, з огляду на вищенаведене у сукупності, виходячи з того, що згідно вимог чинного законодавства України та умов договору №ЦЗВ-14-02416-01 від 22.06.2016р. підставою для застосування певного заходу відповідальності є порушення контрагентом господарського зобов'язання, виходячи з висновків суду щодо відсутності у постачальника обов'язку поставити товар за рознарядкою №ЦЗВ-20/1134 від 21.03.2017р., що виключає можливість порушення строків його виконання, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» до Приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт» про стягнення штрафу в сумі 5 847 075 грн. за порушення строків поставки за вказаною рознарядкою є необгрунтованими та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.09.2017 р.

Суддя Т.Ю. Трофименко