Рішення № 68607408, 31.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.08.2017 Справа № 904/6787/17

За позовом Комунального закладу "Нікопольська міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "Фірма Медсервіс", м. Нікополь, Дніпропетровська область

Третя особа: Дніпропетровська обласна рада, м. Дніпро

про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 1905/2017 від 19.05.2017 року

від відповідача: ОСОБА_2, директор, наказ №1 від 14.01.1999 року

ОСОБА_3, представник, довіреність № б/н від 20.08.2017 року

ОСОБА_4, представник, довіреність № б/н від 23.08.2017 року

від третьої особи: не з'явився

Суть спору:

Комунальний заклад "Нікопольська міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Фірма Медсервіс" (далі - відповідач) за участю третьої особи Дніпропетровської обласної ради про зобовязання відповідача звільнити займане нежитлове приміщення загальною площею 15,5 кв.м., яке розташоване на першому поверсі 2-поверхової будівлі та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 50 та передати приміщення позивачу шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 р. по справі № 904/6787/16 порушено провадження та розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 р. продовжено строк розгляду справи до 04.09.2017 р. та розгляд справи відкладено на 29.08.2017 р.

В судовому засіданні 29.08.2017 р. оголошено перерву до 31.08.2017 р.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на повному задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у відзивах на позов. Також, до суду надав заяву про застосування строків позовної давності.

Представник третьої особи-1 у судові засідання не зявився, письмові пояснення на позов не надав. Про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, доказом чого є поштове повідомлення (судова повістка) про вручення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області (а.с. 40).

За таких обставин, господарський суд вважає, що третя особа не скористались своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.08.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, які ґрунтуються Договорі оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області №1 від 01.01.2013 року за погодженням з Дніпропетровською обласною радою (рішення ДОР №428-18/УІ від 15.03.2013 року (далі - Договір №1 від 01.01.2013 року), щодо оренди нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 15,5 кв. м., що розташовано на першому поверсі 2-поверхової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 50.

Відповідно до п. 11.1 Договору № 1 від 01.01.2013 р. цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01 січня 2013 року до 01 грудня 2015 року.

Тобто, дійсно строк дії Договору № 1 від 01.01.2013 р. станом на теперішній час закінчився.

Однак, до матеріалів справи відповідачем надано Договір найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6 від 01.01.2008 року (далі - Договір №6 від 01.01.2008 року) відповідно до п. 1.1. якого з метою ефективного використання - комунальною, майна наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно, що належить до комунальної власності і знаходиться на балансі наймодавця, а саме: приміщення на 1-му поверсі неврологічного відділення та частина місць загального користування за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 50, загальною площею 15,5 кв.м та Додаткову угоду № 1 від 10.01.2008 р. до Договору найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 6 від 01.01.2008 року (далі - Додаткова угода № 1 від 10.01.2008 р.) за умовами п. 1 якої внесено зміни до п.8.1 Договору №6 від 01.01.2008 року та збільшено строк дії відповідного Договору строком до 31.01.2039 року включно.

Тобто, починаючи з 10.01.2008 р. позивачем та відповідачем виконуються умови Додаткової угоди № 1 від 10.01.2008 р., що мало місце пряме волевиявлення сторін стосовно укладання та виконання даної Додаткової угоди №1.

Виконання Додаткової угоди № 1 від 10.01.2008 р. продовжилось і після 01.12.2015 р., тобто після закінчення строку дії Договору № 1 від 01.01.2013 р.

Втім, з позовними вимогами про звільнення відповідача з приміщення на 1-му поверсі неврологічного відділення та частина місць загального користування за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 50, загальною площею 15,5 кв.м., позивач звернувся до суду тільки 20.06.2017 р.

Однак, в судовому засіданні під час розгляду даної справи представником позивача заявлено, що Договір № 6 від 01.01.2008 р. та Додаткова угода № 1 від 10.01.2008 р. є за своєю правовою природою нікчемними правочинами, оскільки укладені з порушенням норм діючого законодавства.

Договір № 6 від 01.01.2008 р. та Додаткова угода № 1 від 10.01.2008 р. виконуються сторонами вже майже 10 років, після закінчення строку дії Договору № 1 від 01.01.2013 р.

А тому, оскільки Договір № 6 від 01.01.2008 р. та Додаткова угода № 1 від 10.01.2008 р. були укладені та виконуються сторонами вже більше ніж 3 (три) роки, позивачем пропущено строки позовної давності і в даному випадку суду визнати нікчемними чи недійсними зазначені правочини є неможливо, через сплив строків позовної давності до можливості заявлення таких вимог.

Отже, Договори оренди (найму) №1 від 01.01.2013 року та №6 від 01.01.2008 року укладені між позивачем та відповідачем щодо одного і того самого нежитлового приміщення загальною площею 15,5 кв. м., що розташовано на першому поверсі 2-поверхової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 50.

Таким чином, відповідно до п. 8.1 Договору №6 від 01.01.2008 року термін дії даного Договору з 01.01.2008 року до 31.12.2012 року, що також підтверджується Витягом з протоколу №57 роботи міської комісії з питань передачі у найм (оренду) і піднайм майна, що належить до комунальної власності від 13.12.2007 року.

Крім цього, 10.01.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6 від 01.01.2008 року, яка є його невід'ємною частиною та діє з моменту її підписання уповноваженими представниками Сторін, відповідно до її п. 7.

Так, відповідно до п. 1 вищезазначеною Додатковою угодою було внесено зміни до п.8.1 Договору №6 від 01.01.2008 року та збільшено строк дії відповідного Договору строком до 31.01.2039 року включно.

При цьому, в Договорі оренди (найму) №1 від 01.01.2013 року відсутня умова щодо визнання нечинними чи розірваними, припиненими будь-яких попередніх договорів чи угод, які були укладені між сторонами щодо того самого нерухомого майна, що є об'єктом оренди зазначених Договорів.

У свою чергу, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому ст. 188 цього кодексу. Згідно зі ст. 188 ГК України, зміна та розірвання договору в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору оренди, спір може бути переданий на вирішення суду.

Виходячи зі змісту ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оренда майна інших форм власності (крім комунальної та державної) може регулюватися зазначеним законом, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань, та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Так, Договір найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6 від 01.01.2008 року та Додаткова угода №1 від 10.01.2008 року до нього є чинними та діючими на дату подання позивачем позовної заяви до відповідача про зобов'язання звільнити займане нежитлове приміщення за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 50, загальною площею 15,5 кв.м., а тому відповідач знаходиться у відповідному приміщенні законно та підстав для примусового звільнення немає.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України правом на звернення до господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу наділені підприємства та організації, права та інтереси яких дійсно порушені.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами. Обовязок доказування згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід віднести на позивача, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Суддя ОСОБА_5

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " 04 " вересня 2017 р.

04.09.2017