Постанова № 68607316, 30.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Справа № 910/23295/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 10.11.2015 Київського апеляційного господарського суду 19.06.2017у справі Господарського суду№ 910/23295/15 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" 2. Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волощука Ігоря Грироровичапросолідарне стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент"пророзірвання договору поруки

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача за первісним позовом Білічак Х.В.;- відповідачів за первісним позовом - третьої особи 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" та Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" про стягнення солідарно заборгованості за кредитом у розмірі 48480821,89 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 3142619,85 грн.

Дочірнє підприємство "Мілкіленд-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" про розірвання договору поруки № 139-15 від 28.05.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та Дочірнім підприємством "Мілкіленд-Україна".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі № 910/23295/15 (суддя Комарова О.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 (колегія суддів у складі: Баранець О.М. - головуючий суддя, судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.), первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" та Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" заборгованість за кредитом у розмірі 48480821,89 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 3142619,85 грн. У зустрічному позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Дочірнє підприємство "Мілкіленд-Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 910/23295/15 в частині задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, та прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-сервіс" (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт") надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 910/23295/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення спору за первісним позовом є питання щодо наявності підстав для стягнення з позичальника за кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 солідарно з поручителем за договором поруки № 139-15 від 28.05.2015 заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 28.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" було укладено кредитний договір № 139-15.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору строк дії кредитної лінії 92 дні: з 28.05.2015 по 27.08.2015.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 28.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та Дочірнім підприємством "Мілкіленд-Україна" було укладено договір поруки № 139-15.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" свої договірні зобов'язання виконало у повному обсязі - надало кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи.

Натомість, позичальник свій обов'язок щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у встановлені договором строки не виконав у зв'язку із чим утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 48480821,89 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 3142619,85 грн.

Приписами ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Судами встановлено, що 27.08.2015 між Публічним акціонерним товариством "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" перейшло право вимоги за кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 та за договором поруки № 139-15 від 28.05.2015.

Також, апеляційним господарським судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016, визнано: протиправним та скасовано пп. 1.4 п. 1 наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" Волощука Ігоря Григоровича "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" від 16.10.2015 № 51-ос та п. 2 зазначеного наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" та Публічним акціонерним товариством "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", в тому числі договору відступлення права вимоги від 27.08.2015 за кредитним договором № 139-15/Ф від 28.05.2015; визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" Волощука Ігоря Григоровича щодо направлення повідомлення № 3927/03 від 23.10.2015 про нікчемність правочинів (договорів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" та Публічним акціонерним товариством "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", втому числі договору відступлення права вимоги від 27.08.2015 за кредитним договором № 139-15/Ф від 28.05.2015.

У зазначеній постанові Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" не було правових підстав для віднесення до нікчемних правочинів на підставі п. п. 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема договору відступлення права вимоги від 27.08.2015 за кредитним договором № 139-15/Ф від 28.05.2015

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.02.2017 постанову Окружного адміністративного суду від 25.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 залишено без змін.

Отже, при прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, згідно з приписами, зокрема, наведених норм на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, дослідивши умови кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015; дослідивши умови договору поруки № 139-15 від 28.05.2015; дослідивши умови відступлення права вимоги від 27.08.2015; встановивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" прострочило виконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за користування ним в установлені кредитним договором строки; заборгованість ні позичальником ні поручителями не була погашена; відповідачі, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не спростували суму заявленої заборгованості; відтак, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач підтвердив відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України наявність підстав для стягнення з позичальника солідарно з поручителем заборгованості по поверненню кредитних коштів та заборгованості за нарахованими процентами.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічного позову, з огляду на таке.

Обгрунтовуючи підстави звернення із зустрічним позовом Дочірнє підприємство "Мілкіленд-Україна" послалося на те, що укладаючи договір поруки № 139-15 від 28.05.2015, воно, як поручитель, розраховувало на належне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015, зокрема щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 4,3987 га та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 15,1844 га, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент", за рахунок яких ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" мало б можливість погасити заборгованість повністю або частково за кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015. Натомість, між банком та позичальником так і не було укладено договір іпотеки зазначених земельних ділянок. В свою чергу, не укладення договору іпотеки фактично стало істотною зміною обставин та поставило його, як поручителя в умови, на які він не розраховував.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами п. 6.1 кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується:

- всім належним позичальнику майном та коштами на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України;

- порукою Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна", місцезнаходження якого: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 24255176;

- іпотекою земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 4,3987 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 3220888000:03:006:0033 та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 15,1844 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 3220888001:03:006:0021), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" та оформлюється шляхом укладання та нотаріального посвідчення відповідного договору іпотеки протягом 5 (п'яти) днів з дня укладення цього договору.

Умовами п. 6.1 кредитного договору також передбачено, що у разі не укладення з будь-яких підстав у вищезазначений строк, зазначеного у цьому пункті договору іпотеки, банк має право достроково вимагати повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачених цим договором.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено зустрічний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. (Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 9/219-09, від 23.05.2011 у справі № 53/325-09, від 27.02.2012 у справі № 2/52-09, від 11.12.2012 у справі № 18/12/455-10).

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що не укладення договору іпотеки не може бути підставою для розірвання договору поруки, оскільки в момент укладення договору поруки Дочірнє підприємство "Мілкіленд-Україна" було ознайомлене та погодилося зі всіма умовами кредитного договору, зокрема із п. 6.1 кредитного договору, яким передбачено, що у разі не укладення з будь-яких підстав договору іпотеки протягом 5 днів з дня укладення кредитного договору, банк має право достроково вимагати повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачених цим договором.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, та в свою чергу Дочірнім підприємством "Мілкіленд-Україна", в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не доведено наявності одночасно всіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, які б могли стати підставою для розірвання спірного договору за рішенням суду на вимогу однієї сторони.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічного позову про розірвання договору поруки № 139-15 від 28.05.2015.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

З огляду на те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 910/23295/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ