Рішення № 68607197, 31.08.2017, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1165/16-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2017 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Пухарєвої О.В.,

секретаря Кульки О.М.,

з участю

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачки ОСОБА_2, в якій відповідно до заяви про зменшення позовних вимог просить: стягнути із ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 29419,70 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 777444,55 грн.

Посилається на те, що згідно укладеного договору №CVHMAK33550735 від 13.03.2008 ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі 26870,81 доларів США на термін до 12.03.2013, зі сплатою відсотків в розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості. В забезпечення зобовязань відповідач передала в заставу позивачу автомобіль Mitsubishi Lancer 2008 року випуску, реєстраціний номер НОМЕР_1. У зв»язку з порушенням умов договору відповідач за період із 14.09.2011 по 14.09. 2016 в межах п»ятирічного строку позовної давності (п.14.11 кредитного договору) має заборгованість, яка складається з наступного: 1892,94 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 327,53 доларів США- заборгованість по комісії; 27199,23 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором за період з 14.09.2013 по 14.09.2016, згідно п. 14.10 кредитного договору. У звязку із чим просив стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 29419,70 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 777444,55 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав первинні позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. В подальшому до суду надав заяву про зменшення позовних вимог та додаткові письмові пояснення, які представник позивача підтримав в повному обсязі, просив справу розглядати без його участі.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених в письмових заперечення та просили застосувати строк позовної давності, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустило строк звернення до суду з вимогою майнового характеру, в тому числі загальний та спеціальний строки.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний договір № CVHMAK33550735, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 26870,81 Доларів США з терміном повернення до 12.03.2013 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56% на рік на суму залишку заборгованості.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків та комісії здійснюється щомісячно в період з 24 по 28 число кожного місяця.

В забезпечення зобовязань відповідач передала в заставу позивачу автомобіль Mitsubishi Lancer 2008 року випуску, реєстраціний номер НОМЕР_1 ( а.с.11-14).

Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17.08.2011 (а.с.5-6) вбачається, що зобовязання за договором відповідач виконувала неналежним чином, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про передачу в заклад шляхом вилучення у ОСОБА_2 заставленого автомобіля та в рахунок погашення заборгованості за договором розмірі 26702,35 доларів США звернути стягнення на предмет застави (автомобіль) шляхом його продажу позивачем. В процесі розгляду даної справи позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 08.08.2011 складає 27672,77 доларів США.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17.08.2011 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 27672,77 доларів США, що становить 220585,18 грн. відповідно до курсу долара станом на 08.08.2011 (а.с.6)

Разом з цим судом встановлено, що Пунктом 13.2 кредитно-заставного договору №CVHMAK33550735 передбачено, що банк, не застосовуючи судових процедур, має право на власний розсуд обрати процедуру позасудового звернення стягнення на предмет застави для задоволення забезпечених вимог з-поміж таких: а) передача предмета застави у власність банку для задоволення і погашення забезпечених вимог; б) продаж предмета застави банком третій особі відповідно до вимог законодавства України; в) звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса (у випадку нотаріального посвідчення договору); г) будь-яка інша процедура, дозволена законодавством України. Про обрану процедуру звернення стягнення на предмет застави банк письмово повідомляє позичальника.

Як вбачається з матеріалів спраи, з метою врегулювання питання щодо погашення наявної заборгованості перед банком відповідач ОСОБА_2 10.09.2012 за актом приймання-передачі, добровільно передала банку придбаний за кредитні кошти автомобіль марки Mitsubishi Lancer 2008 року випуску, реєстраціний номер НОМЕР_1 для його реалізації за ринковою ціною та направлення виручених коштів на погашення заборгованості (а.с.90). Згідно із цим актом автомобіль перебуває у технічно справному стані, його передано з відповідною комплектацією представнику банку кредитному інспектору Баловсяк Г.М..

Крім того, 10.09.2012 ОСОБА_2 добровільно на підставі укладеного в усній формі договору доручення видала нотаріально посвідчену генеральну довіреність, якою уповноважила ПАТ КБ «ПриватБанк» бути її представником щодо укладення договору купівлі- продажу на заставний автомобіль, одержання належних їй коштів та зняття автомобіля з обліку в органах ДАІ (а.с.86).

Встановлено, що 22.10.2013 ПАТКБ «ПриватБанк» в інтересах ОСОБА_2 продав заставний автомобіль згідно договору купівлі продажу та акту-приймання передання ( а.с.87-89).

Згідно розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи, вбачається що 28.10.2013 надійшли кошти від реалізації заставного автомобіля в сумі 106500 грн., які були розподілені наступним чином: 1511,38 доларів США - на сплату відсотків, 11263,09 доларів США на сплату пені, 252,65 доларів США - на комісію ( а.с.9).

Таким чином, з наданих представником позивача документів однозначно вбачається, що 28.10.2013, всі виручені за реалізацію заставного майна кошти, були зараховано виключно на погашення заборгованості, яка виникла у ОСОБА_2 за кредитно-заставним договором №CVHMAK33550735 від 13.03.2008. В спростування цих обставин відповідачем не надано належних та допустимих доказів.

У відповідності до ч.4 ст.591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст.112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 24 Закону України Про заставу передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Таким чином у ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі положень ст.591 ЦК України, ст.24 Закону України «Про заставу» виникло право щодо стягнення залишку боргу за кредитним договором.

14.09.2016 позивач звернувся до відповідача із цивільним позовом про стягнення заборгованості за даним кредитно-заставним договором у розмірі 49059,28 доларів США, що за курсом 25,04 грн. відповідно службового розпорядження НБУ від 15.08.2016 складає 1228444,37 грн.

Під час розгляду справи судом від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, якою позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за даним кредитним договором в розмірі 29419,70 доларів США , що згідно курсу НБУ становить 777444,55 грн.

В додаткових письмових поясненнях зазначено, що звертаючись до суду із даним позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» дізнався лише 28.10.2013, тобто після продажу предмета застави, оскільки сума, одержана від його продажу не покрила вимоги заставодержателя.

У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік, яка передбачена п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України. Приписами ч.1 с. 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Частиною 1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що 28.10.2013 було здійснено часткове погашення заборгованості за кредитно-заставним договором шляхом продажу автомобіля (предмета застави) в позасудовому порядку на підставі добровільно наданої генеральної довіреності відповідача. Одночасно, на стадії зарахування коштів по зобовязаннях ОСОБА_2 за договором, було встановлено недостатність виручених коштів для погашення заборгованості відповідача в повному обсязі. Оскільки погашення боргу здійснено від імені відповідача ОСОБА_2, з чого вбачається вчинення нею дії, що свідчить про визнання свого боргу, то суд вважає що це є підставою для переривання перебігу позовної давності. Аналогічний висновок міститься в ухвалі ВССУ від 22.06.2016 справа №743/452/15-ц.

З урахуванням викладеного, саме з 28.10.2013 року підлягає відрахуванню перебіг позовної давності.

Згідно п.14.11 кредитно-заставного договору сторони встановлюють строк позовної давності за вимогами про сплату кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у пять років.

Оцінюючи досліджені докази, приймаючи до уваги, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом 14.09.2016, суд вважає, що строк позовної давності, про який просить застосувати відповідач щодо позовних вимог, які виникли з договірних відносин, позивачем пропущений не був. Отже твердження відповідача про необхідність відмови в позові саме з цих підстав, є неспроможними.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем умови договору не виконуються.

З наявних у справі наданих банком уточнених розрахунків вбачається ( а.с.77-78), що станом на 14.09.2016 року заборгованість за кредитним договором складає: 1892,94 долари США за процентами, 327,53 долари США з комісії, 27199,23 долари США пені, нарахованої за період з 14.09.2013 лютого по 14.09.2016, у відповідності до п 14.3 Договору, розмір якої відповідачем ОСОБА_2 не спростовано.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що кредит був наданий відповідачу ОСОБА_2 у доларах США, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості саме в іноземній валюті з подальшим перерахунком у гривню відповідають вимогам закону.

Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості процентів за користуванням кредиту в розмірі 1892,94 Долари США та заборгованості по комісії в розмірі 327,53 долари США .

Щодо стягнення пені в сумі 27199,23 долари США, суд вважає, що вона не може бути стягнена у зазначеному розмірі, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

З розяснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. третьому п. 27 своєї постанови від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №7 від 07.02.2014 року), вбачається, що положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Встановлено, що право на стягнення залишку боргу за кредитним договором виникло у позивача 28.10.2013, а банк звернувся до суду з позовом лише 14.09.2016. Тому є очевидним, що за майже три роки з початку виникнення у ПАТ КБ "Приватбанк" права на стягнення коштів з позичальника значно збільшилися суми пені за несвоєчасність виконання зобов»язання.

З огляду на правила ч. 2 ст. 616 ЦК України збільшення кредитної заборгованості (крім тіла кредиту) було зумовлено саме винною бездіяльністю банку, оскільки в разі своєчасного і належного звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості її розмір був би істотно меншим.

З урахуванням викладених обставин та вимог виваженості, розумності і справедливості суд приходить до висновку про зменшення суми заборгованості за пенею за несвоєчасність виконання зобовязання за договором до 13599,62 доларів США.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки у вигляді припинення зобовязання; зміни умов зобовязання; сплати неустойки; відшкодування збитків.

Таким чином суд вважає, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань, до нього мають бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 15820,09 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 418061,70 грн., з яких 1892,94 долари США заборгованість по процентах, що еквівалентно 50022,84 грн.; 327,53 долари США заборгованість з комісії, що еквівалентно 8655,31 грн; 13599,62 долара США пені, що еквівалентно 359383,56 грн.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог.Оскільки позов задоволено на суму 418061,70 грн., що становить 53,78% від заявлених позовних вимог, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 6271 грн.

Керуючись ст. 257, ч.1 ст. 259, ч.1 ст. 261, ст.. 264, ст. 526, ст. 551, ч.4 ст. 591, ст. 611, ч.2 ст. 616, ст.ст.1048, 1050 ЦК України, ст.ст.10, ч.33 ст. 61, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (р/р №29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитно- заставному договору №CVHMAK33550735 від 13.03.2008, що складається з наступного: 1892,94 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 327,53 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 13599,62 доларів США пеня, всього 15820,09 доларів США, що за курсом 26,4260 грн. за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.09.2016 року в загальній сумі складає 418061,70 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (р/р №29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, понесені позивачем за сплату судового збору, в розмірі 6271 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Пухарєва