Ухвала суду № 68606564, 29.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4206/17 Головуючий 1 інст. - Шишкін О.В.

Справа № 638/16019/16-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» серпня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2016 року за виділеними матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ГОРИЗОНТ» про визнання договору іпотеки недійсним,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та просила визнати недійсним договір іпотеки від 28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, згідно з яким ОСОБА_3 передав квартиру АДРЕСА_1, що складається з п'яти житлових кімнат житловою площею 148,5 кв.м., загальною площею 247,9 кв.м. ОСОБА_1, посвідчений 28 грудня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є.В., зареєстрований в реєстрі за № 3187; вирішити питання щодо судового збору.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої посилалася на те, що ОСОБА_3 уклавши договір іпотеки, безпідставно позбавив її та інших членів її родини права на житло, не врахувавши її законні права та інтереси, без відповідного письмового погодження із органом опіки та піклування.

Вважала, що є ризик відчуження або знищення спірного майна та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що складається з п'яти житлових кімнат житловою площею 148,5 кв.м., загальною площею 247,9 кв.м. та заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1, що складається з п'яти житлових кімнат житловою площею 148,5 кв.м., загальною площею 247,9 кв.м. до набрання чинності рішення у справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено частково, накладено заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1, що складається з п'яти житлових кімнат житловою площею 148,5 кв.м., загальною площею 247,9 кв.м. та заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1, що складається з п'яти житлових кімнат житловою площею 148,5 кв.м., загальною площею 247,9 кв.м. до набрання чинності рішення у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу - скасувати, прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі не звернув уваги на те, що 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_1 укладено договір № 227 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії, відповідно до якого банк зобов'язався надати йому грошові кошти у рамках не відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості в розмірі 2500000,00 грн. В забезпечення виконання зобов'язань 30 січня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 13-012, предметом якої є зазначена квартира та на підставі цього договору на неї вже накладено заборону відчуження; що оскаржуваною ухвалою повторно накладено заборону відчуження на спірну квартиру; що суд першої інстанції вийшов за межі заяви, оскільки ОСОБА_2 в своїй заяві не просила суд забезпечити позов шляхом накладення заборони на відчуження спірної квартири; що доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши виділені матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Накладаючи заборону відчуження на спірну квартиру та забороняючи будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири до набрання чинності рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також із співмірності заявленим позовним вимогам.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити передбачені цим кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 3 статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Посилання ОСОБА_2 на те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки є ризик відчуження або знищення спірного майна, судовою колегією не приймаються з наступних підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Як вбачається з виділених матеріалів справи позов стосується визнання недійсним договору іпотеки від 28 грудня 2012 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є.В. та на яку накладено заборону відчуження цим договором.

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_1 укладено договір № 227 про надання споживчого кредиту у формі кредитної ліні (не відновлювальної), відповідно до умов якого йому надано кредит в розмірі 2500000,00 грн.

30 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено іпотечний договір № 13-012, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та на яку накладено заборону відчуження цим договором.

Таким чином на зазначену квартиру двічі накладено заборону її відчуження, що позбавляє права будь - кому розпорядитися іпотечною квартирою.

22 березня 2016 року між банком та третьою особою укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

Як вбачається з виділених матеріалів справи відсутні причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто об'єктивні обставини та (або) припущення щодо обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Так, підставою застосування заходів забезпечення позову може стати достатньо аргументоване припущення про те, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може бути реалізовано.

У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, тобто на ОСОБА_2

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, не повно з'ясувавши обставини у справі, дійшов помилкового висновку щодо накладення заборони відчуження на спірну квартиру.

Порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.313, п.6 ч.1 ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2016 року - скасувати і в задоволенні заяви ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Судді колегії