Вирок № 68601204, 31.08.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/369/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєнко О. М.Номер провадження 11-кп/788/197/17 Суддя-доповідач - Рунов Категорія - 34

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2017 р. колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

судді-доповідача - Рунова В. Ю.,

суддів - Литовченко Н. О., Макаровець А. М.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 587/369/16-к за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 15 грудня 2016 року, за яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області, мешканець АДРЕСА_1 (зареєстрований АДРЕСА_2), раніше не судимий

визнаний винуватим в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора - Тимошенка Є.І.

потерпілої - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - адвоката Шевченка С.В., -

ВСТАНОВИЛА:

В поданій апеляційній скарзі прокурор прокуратури Сумської області у кримінальному провадженні ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини, доведеність винуватості ОСОБА_4 та правильність кваліфікації його дій, просить скасувати вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого через м'якість і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Свої вимоги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не навів належних та достатніх мотивів і підстав звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, не врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину та його наслідки, а також особу обвинуваченого. Зокрема, суд безпідставно визнав пом'якшуючою покарання обставиною думку потерпілої, не повною мірою врахував те, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, вину визнав під тиском доказів. Крім того, у вироку не вірно зазначено про те, що ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю.

За вироком Сумського районного суду Сумської області від 15.12.2016 ОСОБА_4 визнаний винуватим в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. На підставі ст.ст.75 і 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та покладенням на нього обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Вироком суду ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь Департаменту фінансів Сумської облдержадміністрації 11 890,11 грн. витрат за лікування потерпілого та на користь держави 2252 грн. витрат за проведення експертиз.

Відповідно до вироку суду 12.06.2015 близько 00-30 години ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно несправним автомобілем НОМЕР_1 по проїзній частині вул. Сумської в с. Нижня Сироватка Сумського району, в районі примикання проїзної частини вул. Гора втратив контроль над керуванням автомобіля та виїхав за межі проїзної частини на ліве узбіччя з подальшим зіткненням із земельним насипом та стовбуром дерева. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні, де помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15-30 годині.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора Тимошенка Є.І., який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, просив скасувати вирок суду і ухвалити новий вирок, доводи обвинуваченого ОСОБА_4, його захисника Шевченка С.В. та потерпілої ОСОБА_5 про залишення вироку суду без змін, а апеляційної скарги прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є: неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а згідно п.2 ч.1 ст.413 цього Кодексу неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є: застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Разом з тим, при призначенні покарання, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався загальних засад призначення кримінального покарання, зокрема принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не в повній мірі врахував положення ст.ст.65 і 75 КК України, внаслідок чого застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню (ст.ст.75 і 76 КК України), оскільки у кримінальному провадженні відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Так, відповідно до приписів ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Однак суд першої інстанції, визначаючи підстави для застосування до ОСОБА_4 положень ст.75 КК України, на думку колегії суддів, не в повній мірі врахував зазначені вище вимоги закону, які впливають на звільнення від відбування покарання з випробуванням та не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом'якшують його покарання.

При цьому, суд першої інстанції належним чином не оцінив і не врахував характер, ступінь суспільної небезпечності та тяжкість вчиненого ОСОБА_4 злочину, який відповідно до ч.4 ст.12 КК належить до категорії тяжких. Суд недостатньо врахував також те, що обвинувачений вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, порушивши правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого загинула людина, і визнав вину під тиском доказів, що свідчить про його небажання визнати вину добровільно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: п.4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

В той же час, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав позицію потерпілої сторони такою, що пом'якшує покарання ОСОБА_4, оскільки завдана потерпілим шкода була повністю відшкодована і вони просили не призначати йому покарання пов'язане із позбавлення волі, а тому доводи прокурора з цього приводу є безпідставними.

Крім того, під час апеляційного розгляду знайшов своє підтвердження і факт проживання обвинуваченого разом зі своєю матір'ю, яка інших близьких родичів не має, а тому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про цю обставину як таку, що пом'якшує покарання.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора в частині скасування вироку через м'якість призначеного покарання, то вони не заслуговують на увагу, оскільки прокурор в своїй апеляційній скарзі ставить питання про призначення обвинуваченому покарання у виді та у розмірі, визначеному судом першої інстанції, тобто у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Разом з тим, враховуючи обставини справи, які були зазначені вище, вимоги ст.65 КК України щодо призначення покарання, колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити призначене обвинуваченому основне покарання та визначити його в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у мінімальному розмірі, а саме у виді позбавлення волі на строк три роки, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418 і 420 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 15 грудня 2016 року відносно ОСОБА_4 - скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання та невідповідністю призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і ухвалити новий вирок.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

В іншій частині вирок Сумського районного суду Сумської області від 15 грудня 2016 року - залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору і не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

СУДДІ:

Рунов В. Ю. Литовченко Н. О. Макаровець А. М.