Постанова № 68600007, 29.08.2017, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/5412/17

Провадження № 2-а/520/526/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017 рокуКиївський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Огренич І.В.,

при секретарі - Бусленко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Київського районного суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача про перерахунок призначеного йому грошового утримання судді у відставці; зобов'язати відповідача зарахувати йому до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 15.04.1979 року по 19.05.1981 року /02 роки 01 місяць 05 днів/, половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах з 01.09.1982 року по 26.07.1986 року /01 рік 11 місяців 13 днів/, роботу на посаді слідчого, старшого слідчого слідчого відділення з 12.02.1989 року по 01.08.1995 року /06 років 04 місяця 23 дні/, заступником начальника - начальником слідчого відділення з 04.08.1995 року по 01.07.2002 року /06 років 10 місяців 28 днів/, роботу суддею Пролетарського районного суду м. Донецька з 20.08.2002 року по 24.03.2006 року /03 роки 07 місяців 05 днів/, роботу суддею апеляційного суду Донецької області з 27.03.2006 року по 21.12.2016 року /10 років 08 місяців 25 днів/; зобов'язати Центральне об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі здійснити йому перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 22.12.2016 року, з урахуванням раніше здійснених виплат. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив задовольнити їх.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заперечення в яких просив у задоволенні позову відмовити, а також надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. НормиКонституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень цього Закону №2453-VI, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів».

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України від 15.12.1992 року №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

В ч. 4 ст. 43 вищезазначено Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. /з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №1-8/2016/ визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 20.08.2002 року до 24.03.2006 року працював суддею Пролетарського районного суду м. Донецька, суддею апеляційного суду Донецької області з 27.03.2006 року по 21.12.2016 року.

На підставі рішення Вищої ради юстиції України № 3262/0/15-16 від 19.12.2016 року та наказом голови Апеляційного суду Донецької області № 466к від 21.12.2016 року позивач ОСОБА_1 був звільнений зі штату апеляційного суду Донецької області 13.12.2016 року у зв'язку з виходом у відставку на підставі ст.116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

23.12.2016 року позивач звернувся до відповідача Центрального об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Одеса із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З розпорядження № 843597 від 24.02.2017 року вбачається, що щомісячне грошове утримання судді у відставці позивачу призначено в розмірі 80% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді. Також зазначено, що загальний трудовий стаж /повний/ складає 40 років 11 місяців 18 днів. Для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахований стаж судді /14 років 4 місяці 1 день/.

При цьому відповідач допустив помилку при визначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80%, взявши для розрахунку тільки стаж роботи на посаді судді /14 років 4 місяці 1 день/, не зарахувавши календарний період проходження строкової військової служби з 15.04.1979 року по 19.05.1981 року /02 роки 01 місяць 05 днів/, половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах з 01.09.1982 року по 26.07.1986 року /01 рік 11 місяців 13 днів/, роботу на посаді слідчого, старшого слідчого слідчого відділення з 12.02.1989 року по 01.08.1995 року /06 років 04 місяця 23 дні/, заступником начальника - начальником слідчого відділення з 04.08.1995 року по 01.07.2002 року /06 років 10 місяців 28 днів/.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У відповідності до ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №594/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної в ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" половина строку навчання на денному відділенні у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової військової служби.

У відповідності до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Апеляційним судом Донецької області зазначено, що календарний період проходження строкової військової служби з 15.04.1979 року по 19.05.1981 року /02 роки 01 місяць 05 днів/, половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах з 01.09.1982 року по 26.07.1986 року /01 рік 11 місяців 13 днів/, роботу на посаді слідчого, старшого слідчого слідчого відділення з 12.02.1989 року по 01.08.1995 року /06 років 04 місяця 23 дні/, заступником начальника - начальником слідчого відділення з 04.08.1995 року по 01.07.2002 року /06 років 10 місяців 28 днів/, роботу суддею Пролетарського районного суду м. Донецька з 20.08.2002 року по 24.03.2006 року /03 роки 07 місяців 05 днів/, роботу суддею апеляційного суду Донецької області з 27.03.2006 року по 21.12.2016 року /10 років 08 місяців 25 днів/, а усього стаж роботи судді станом на 21.12.2016 року у позивача ОСОБА_1 становить 31 рік 08 місяців 09 днів.

Згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видана Апеляційним судом Донецької області станом на грудень 2016 року складала: оклад - 17600 грн та доплата до посадового окладу за вислугу років 70% - 12320 грн і загальна сума склала 29920 грн у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тобто загальний стаж судді за вислугу років складав більш 30 років, що також не враховано відповідачем.

В рішенні Вищої ради юстиції від 19.12.2016 року № 3262/0/15-16 зазначено, що суддя ОСОБА_1 набув достатній для відставки стаж роботи на день звернення до Ради із заявою про відставку.

22.03.2017 року позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача Центрального об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі із заявою у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" про перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80% на 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді.

Листом від 05.04.2017 року за № 176/Л-11 відповідачем Центральним ОУПФУ в м. Одесі було повідомлено про відмову в перерахунку пенсії та повідомили позивачу, в якому зазначено, що розмір процентів визначено від стажу роботи на посаді судді, який складає 14 років 04 місяці 1 днів та розраховано відповідно до ст. 132 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та не встановлюється особливий порядок виплати працюючим пенсіонерам.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, у відповідності до Указів Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25 листопада 2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.

Пункт 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (редакція до 25.03.2015 року) передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах слідчих.

Вказані висновки узгоджуються із позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06 липня 2016 року №П/800/426/14.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді /частина 6 статті 47 вказаного Закону/.

22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна /юридична або фактична/ ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 були визнані неконституційними, зокрема, положення частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.

При цьому Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII, а саме, «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Принцип верховенства права як першочерговий закріплений у статтях 7, 8 КАС України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Отже, враховуючи вищезазначені рішення Конституційного Суду, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме, до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд Конституційним Судом, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і, таким чином, вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Наведені положення підтверджуються й міжнародними стандартами у сфері судочинства.

Так, згідно пункту 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою /пенсією/, але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади /відставки/, яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Пунктом 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №200/14891, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі, у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Крім того, у постанові від 01.07.2014 року в справі №21-244а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

З досліджених в судовому засіданні документів: трудової книжки, військового квитка, диплому про вищу юридичну освіту, довідку - витяг з послужного списку МВС вбачається, що позивач ОСОБА_1:

- з 15.04.1979 року по 19.05.1981 року проходив строкову військову службу /стаж 2 роки 01 місяць 05 днів/;

- з 01.09.1982 року по 26.07.1986 року студент ГВШ МВС СРСР за денною формою навчання /половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі становить 1 рік 11 місяців 13 днів/;

- з 12.03.1989 року по 4.08.1995 року слідчий, старший слідчий Ясинуватського РВВС УМВС України в Донецькій області /стаж 6 років 04 місяці 23 дні/;

- з 04.08.1995 року по 01.07.2002 року заступник начальника - начальник слідчого відділення Калінінського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області /стаж 06 років 10 місяців/;

- з 20.08.2002 року по 24.03.2006 року суддя Пролетарського районного суду м. Донецька /стаж 03 роки 07 місяців 05 днів/;

- з 27.03.2006 року по 21.12.2016 року суддя Апеляційного суду Донецької області /стаж 10 років 08 місяців 25 днів/.

Таким чином, стаж роботи позивача ОСОБА_1 на посаді судді, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, складає 31 рік 08 місяців 09 днів.

У зв'язку з чим, відповідно до частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2%, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, згідно до пункту 34 розділу Х111 " Прикінцевих положень" Закону України " Про вищу раду правосуддя" від 05.01.2017 року " Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення /обрання/.

Таким чином, відповідач, відмовивши позивачу в перерахунку щомісячного грошового утримання судді з 80% на 90% від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, не зарахувавши до стажу роботи судді, що дає право позивачу на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової з 15.04.1979 року по 19.05.1981 року /02 роки 01 місяць 05 днів/, половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах з 01.09.1982 року по 26.07.1986 року /01 рік 11 місяців 13 днів/, роботу на посаді слідчого, старшого слідчого слідчого відділення з 12.02.1989 року по 01.08.1995 року /06 років 04 місяця 23 дні/, заступником начальника - начальником слідчого відділення з 04.08.1995 року по 01.07.2002 року /06 років 10 місяців 28 днів/, і загальний стаж судді складає 31 рік 08 місяців 09 днів, тобто 90%, чим порушив Конституцію України, вимоги рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI /в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/, діяв неправомірно, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

В той же час, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, а саме Центрального ОПФУ в м. Одесі, так як вони суперечать вимогам законодавства України.Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, де зазначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, тобто зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» і стаж роботи судді обчислюється у відповідності до цього Закону. Крім того, суд звертає увагу, що представник відповідача не обгрунтував законність своїх дій при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу ОСОБА_1, з моменту його звернення до пенсійного фонду.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо не необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З матеріалів справи та позовних вимог вбачається, що позивачу відмовлено в призначені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці рішенням Центрального ОУПФУ в м. Одесі з моменту його звернення щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. В позовних вимогах позивач ставить питання про скасування рішення відповідача та визнання його дій неправомірними і з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає можливим визнати неправомірним дії відповідача і скасувати вказане рішення.

Суд вважає за необхідне усунути порушене право позивача, яке мало місце при призначенні щомісячного грошового утримання, а саме з 22.12.2016 року, тобто з моменту звернення до пенсійного фонду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованними і підлягають задоволенню в повному обсязі, так як відповідач Центральне ОУПФУ в м. Одесі при призначенні щомісячного довічного утримання судді у відставці, неправильно вчинив дії з моменту його звернення до пенсійного фонду, а саме з 22.12.2016 року та безпідставно визначив щомісячне довічне утрімання судді у відставці в розмірі 80%, не зарахувавши до стажу судді проходження строкової військової служби, половину строку навчання на денному відділенні у вищому юридичному закладі, а також работу слідчого, старшого слідчого, начальника слідчого відділення, чим суттєво порушив його конституційні права. Суд вважає, що позивач на момент звільнення у відставку мав стаж роботи судді 31 рік 08 місяців 09 днів і відповідач повинен був призначити щомісячне довічне грошове довічне утримання судді у відставці в розмірі 90 % від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з моменту звернення до пенсійного фонду, а саме з 22.12.2016 року і це не було виконано відповідачем на момент звернення позивача. Суд також вважає зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 %, з урахуванням раніше здійснених виплат з 22.12.2016 року.

Також суж вважає, стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 грн за рахунок бюджетних асигнувань у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, який був сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ч. 2 ст. 11, ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати неправомірним відмову відповідача Центрального об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов'язати Центральне об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 15.04.1979 року по 19.05.1981 року /02 роки 01 місяць 05 днів/, половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах з 01.09.1982 року по 26.07.1986 року /01 рік 11 місяців 13 днів/, роботу на посаді слідчого, старшого слідчого слідчого відділення з 12.02.1989 року по 01.08.1995 року /06 років 04 місяця 23 дні/, заступником начальника - начальником слідчого відділення з 04.08.1995 року по 01.07.2002 року /06 років 10 місяців 28 днів/, роботу суддею Пролетарського районного суду м. Донецька з 20.08.2002 року по 24.03.2006 року /03 роки 07 місяців 05 днів/, роботу суддею апеляційного суду Донецької області з 27.03.2006 року по 21.12.2016 року /10 років 08 місяців 25 днів/ і загальний стаж роботи судді складає 31 рік 08 місяців 09 днів.

Зобов'язати Центральне об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок і виплату на користь ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 22.12.2016 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 640 гривень.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Огренич І. В.