Рішення № 68598041, 28.08.2017, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/907/2017

130/1710/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2017 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого - судді Верніка В.М.

при секретарі - Маліщук Н.А.,

із участю: - позивача ОСОБА_1.,

- представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнтої дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.07.2017 року звернулася до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом, вказавши, що з відповідачем у справі ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому 17.07.2011 року шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_11 народилася дочка ОСОБА_4. Рішенням Вінницького районного суду від 20.01.2014 року їх із відповідачем шлюб було розірвано. З грудня 2013 року відповідач залишив сім'ю та проживає окремо. Життям дитини він не цікавиться, на її утримання матеріальної допомоги не надає. Дочка постійно хворіє, що потребує додаткових витрат. Відповідач працює не офіційно на різних роботах, має мінливий, але достатній заробіток, з якого може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. А тому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити. Посилаючись на викладені в позові обґрунтування, вказала, що відповідач має можливість сплачувати аліменти, так як є працездатною особою. Пояснила, що дитині потрібно купувати продукти харчування, одяг, взуття, ліки. Повідомила, що дитина часто хворіє.

Представник відповідача ОСОБА_2 підтримала подані до суду напередодні письмові заперечення, згідно яких даний позов відповідач визнав частково, не заперечуючи щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини в частці від його доходу. Відповідач не уникав від надання матеріальної допомоги на утримання дитини. Наразі ОСОБА_5 працює у ПП "ОСОБА_11 ИКО", а з 16.06.2017 року перебуває у хірургічному відділенні ВУРП з приводу розриву ахілового сухожилу, тому багато коштів витрачено на його лікування. Окрім того, він проживає разом із матір'ю, яка є пенсіонером, та старшим братом, який є психічно хворим, яким він також надає допомогу. Представник відповідача пояснила, що допомогу братові він надає добровільно, а особисто вона отримує пенсію.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд доходить наступного.

Відповідно до вимог ст.180, 181, 184 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття; суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у останнього інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення;наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За змістом ч.1 ст.27 Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України, відповідно до ст.60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Так, з пояснень сторін та з копії рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20.01.2014 року (а.с.6) вбачається, що шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_1 розірвано.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.5) сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої позивач просить стягнути аліменти з відповідача.

З довідки виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області №1438 від 11.07.2017 року (а.с. 9) вбачається, що до складу сім'ї позивачки ОСОБА_1 входять дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, мати ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та брат ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до довідки відділу статистики у Жмеринському районі №01-20-/506 від 11.07.2017 року (а.с.8) заробітна плата по Жмеринському району Вінницької області за січень-грудень 2016 року стаовила 3172 грн., за січень-березень 2017 року - 4586 грн.

Згідно довідки Центру ПМСд Немирівської районної ради №26 від 29.06.2017 року (а.с. 7) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, часто хворіє (ГРВІ, гострий бронхіт, ларенготрохіт, фарингіт).

Відповідач ОСОБА_1 працює у ПП "ОСОБА_11 і КО" (а.с.19) та за період з лютого 2017 року по липень 2017 року отримав заробітну плату загалом в сумі 17973,62 грн.

З 14.06.2017 року по 29.06.2017 року відповідач перебував на стаціонарному лікуванні у Вінницькому обласному клінічному госпіталі ветеранів війни (а.с.20-22) із діагнозом травматичний розриву ахілового сухожилку зліва.

Відповідно до копії довідки Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області від 11.01.2016 року №38 (а.с. 26) до складу сім'ї відповідача ОСОБА_1 входять ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 - мати, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6 - брат.

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.

При цьому судом враховується часткове визнання представником відповідача вказаних позивачем обставин порушення з боку відповідача прав позивача та неповнолітньої доньки на належне утримання останньої, а тому дане оспорюване право підлягає судовому захисту в межах заявлених позовних вимог.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги доводи позивача та надані нею відповідні докази щодо потреби коштів на лікування доньки ОСОБА_6, на купівлю їй іграшок розвиваючого характеру, оскільки ці заявлені витрати на вказані потреби неповнолітньої дитини належать до переліку визначених законом самостійного виду додаткових витрат, а відтак їх віднесення позивачем до складової аліментних зобов'язань є безпідставним, оскільки вони становлять інший предмет спору, який фактично не був заявлений до початку судового розгляду.

Також судом не приймаються до уваги і заперечення відповідача та його представника спільно із наданими відповідно доказами про хворобу брата відповідача та його матері (а.с.23, 24, 25) і обов'язку відповідача у їх утримання, адже жодного доказу про те, що зазначені особи перебувають під його опікою та піклуванням, за рішенням відповідного органу, суду не представлено.

Разом з тим, суд вважає, що як заявлений позивачем, так і визнаний частково представником відповідач розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі відповідно 1000 грн. та 1/4 частина його доходу не відповідають принципам розумності та справедливості, а тому в даному конкретному випадку з огляду на мінливий наразі дохід відповідача визначає достатнім розмір оспорюваних аліментів у тердій грошовій сумі в розмірі 900 грн. щомісяця, що забезпечуватиме достатнє утримання дитини з боку відповідача, надання якого є рівним обов'язком обох батьків, надто за відсутності у кожного з них окремо інших неповнолітніх осіб на утриманні, а також не порушуватиме прав відповідача, оскільки вказана сума аліментів перебуває також в межах прожиткового мінімуму працездатних осіб, якою на разі є відповідач, та не перевищує половини його заробітної плати, відтак визначена судом тверда грошова сума аліментів не обмежуватиме можливості надання ним часткового утримання своїй непрацездатній матері, яка має власний дохід у вигляді державної пенсії, а також може мати додаткове утримання окрім відповідача від іншої свого повнолітнього вина, що визначає даний позов достатньо обґрунтованим та доведеним позивачем, відповідаючи матеріальному закону, передусім, наведеним положенням Конвенції про права дитини, яка є складовою національного законодавства, передбачає пріоритет судового захисту відповідних прав неповнолітніх осіб, тобто визначення необхідності першочергового забезпечення відповідачем належного та достатнього утримання свого неповнолітньої дочки.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми платежу (аліментів) за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 640 грн. судового збору з розрахунку його початкової ставки щодо заявлених вимог майнового характеру на час пред'явлення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.5, 8, 10, 60, 88, 174, 209, 210, 212-214, 367 ЦПК України, ст.180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.3, 27 Конвенції про права дитини, Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року "Про ратифікацію Конвенції про права дитини", суд -

ВИРІШИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_7, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_9, мешканки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 900 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14.07.2017 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12 року, а також на користь держави одноразово 640 гривень судового збору (р/р 31211206700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 37755173, рядок 1.1.2).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах одного місяця, а саме: з 14.07.2017 року по 14.08.2017 року.

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя