Ухвала суду № 68597114, 31.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 рокуЛьвів№ СК-876/5880/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Торкот Д. О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2016 року про повернення позовної заяви в справі за позовом ОСОБА_1 до Стрийського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2016 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Стрийського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про зобов'язання відповідача зареєструвати з 02 квітня 2003 року місце проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та видати новий паспорт із записом (відміткою) про реєстрацію місця проживання у наявному паспорті; стягнення з відповідача в користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду за період з 16 квітня 2003 року по 15 квітня 2004 року в розмірі мінімальної заробітної плати, що на день відшкодування встановлена законом про затвердження Державного бюджету України, та за період з 16 квітня 2004 року по 03 березня 2016 року в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день відшкодування встановлений законом про затвердження Державного бюджету України.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2016 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою для повернення позовної заяви стало невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2016 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовну заяву належить залишити без руху, оскільки всупереч ч. 3 ст. 106 КАС України до неї не долучено документ про сплату судового збору та не надано доказів звільнення від його сплати.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Вимоги до позовної заяви визначені у статті 106 КАС України, частиною 3 якої передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини другої статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 № 3674-VI «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Разом з тим, приписами ча.1 ст.88 КАС України закріплено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зазначена норма кореспондується зі ст.8 Закону № 3674-VІ в силу положень частин 1 та 2 якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже за змістом наведених норм, судам надано право, врахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату. При цьому, КАС України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Встановлено, що в позовній заяві ОСОБА_1 було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що він є пенсіонером, звернувся за призначенням пенсії, але станом на день подання позовної заяви пенсія йому ще не призначена, тобто його майновий стан є таким, що унеможливлює виконання приписів КАС України щодо обов'язку сплати судового збору за подання позовної заяви.

Проте, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху із встановленням строку для сплати позивачем судового збору, послався лише на ненаведення останнім достатніх аргументів в підтвердження неможливості сплати судового збору та ненадання відповідних доказів, однак, при цьому, не навів, як таких, мотивів й обґрунтувань, за яких він прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування, в даному випадку, положень ст.88 КАС України, як і не надав позивачеві можливості подати будь-які додаткові докази в підтвердження заявленого ним клопотання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з недолученням документа про сплату судового збору, а відтак, і ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2016 року про повернення позовної заяви не відповідає нормам чинного законодавства.

В рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, спочатку залишивши без руху позовну заяву позивача, а потім і повернувши її, позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст. 6 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому таку слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 202, 205, 206, ч. 2 ст. 211, ст. 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2016 року про повернення позовної заяви в справі № 456/952/16-а - скасувати.

Справу № 456/952/16-а направити для продовження розгляду до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей І. О. Яворський

Повний текст судового рішення виготовлено 04 вересня 2017 року.