Ухвала суду № 68596987, 29.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27449/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрика І.Й.,

суддів Файдюка В.В., Карпушової О.В.

при секретарі Кузьміній Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.1. ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась 18 грудня 2015 р. до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, яке оформлене наказом № 813 від 16 вересня 2015 р. (в тому числі додатки до нього), в частині про нікчемність договору № 008-21504-110215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у гривнях від 11 лютого 2015 р., укладеного між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_3, та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору);

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк») включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_3 за договором № 008-21504-110215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у гривнях від 11 лютого 2015 р., укладеним між нею та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі по тексту - ПАТ «Дельта Банк»), та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором № 008-21504-110215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у гривнях від 11 лютого 2015 р., укладеним між нею та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: - наявність документів, що підтверджують вчинення та виконання умов договору банківського вкладу, на підставі якого вона претендує на відшкодування коштів за вкладом; - правомірність набуття нею статусу вкладника в результаті вчинення цього правочину; - безпідставність віднесення договору банківського вкладу, що стосується предмету даного спору, до нікчемних, а відтак порушення права позивача на гарантоване відшкодування коштів за вкладом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач, - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», подав 04 липня 2016 р. апеляційну скаргу: просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою відповідач обґрунтовує тим, що, на його думку, судом першої інстанції безпідставно не враховані наступні обставини : - зарахування коштів на рахунок позивача здійснювалося від імені третьої особи, що суперечить діючим у ПАТ «Дельта Банк» внутрішнім правилам банківського обслуговування фізичних осіб; - залучення вказаних коштів здійснювалося вже після введення в дію заборон щодо здійснення ПАТ «Дельта Банк» деяких видів банківських операцій; - повідомлення, на підставі якого застосовувалася реституція у вигляді списання коштів з рахунку позивача, є правомірним, оскільки протилежного не встановлено у судовому порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін та переглянувши судове рішення суду першої інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПАТ Дельта Банк» було підписано договір банківського вкладу (депозиту) № 008-21504-110215 «Найкращий» від "11" лютого 2015 р. (далі по тексту - Договір), за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний депозитний рахунок грошові кошти на суму 200 000, 00 (двісті тисяч) грн. у тимчасове строкове користування на термін до 10 серпня 2015 р. та зобов'язується сплачувати проценти за його користування у розмірі, встановленому п. 1.4. Договору. При цьому, Договір передбачав зарахування коштів лише з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладання Договору.

Додатковою угодою № 1 від "11" лютого 2015 р. до Договору (далі по тексту - Додаткова угода № 1) були внесені зміни, відповідно до яких було розширено перелік допустимих джерел надходження коштів на рахунок вкладника, зокрема, передбачено можливість зарахування вкладу з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента.

Як стверджує позивач та не заперечують відповідачі, кошти на виконання умов Договору надійшли на відповідний депозитний рахунок позивача 11 лютого 2015 р. від ОСОБА_5, тобто на передбачених Додатковою угодою № 1 умовах.

Разом з тим, до моменту вчинення зазначеного правочину наказом ПАТ "Дельта Банк" № 2650 від 03 листопада 2014 р. були встановлені заборони щодо проведення банком будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб.

На підставі постанови Правління НБУ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" № 150 від 02 березня 2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" було прийнято рішення щодо запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" з 03 березня 2015 р. та призначення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.

На виконання постанови Правління НБУ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" № 664 від 02 жовтня 2015 р, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" прийняла рішення про запровадження процедури ліквідації зазначеного банку та призначення Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.

Довідавшись, що ПАТ "Дельта Банк" розпочинає виплати коштів вкладникам через банки-агенти з 08 жовтня 2015 р., позивач звернулася до вказаних банків задля отримання більш детальної інформації, в результаті чого стало відомо, що вона не була включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом.

Додатково з'ясуваши, що кошти з депозитного рахунку, відкритого у ПАТ "Дельта Банк" на її ім'я, були списані, позивач звернулася із запитом до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", яким повідомила про помилковість застосування таких заходів.

У відповідь на це звернення Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" листом за вих. № 05-313742 від 18 листопада 2015 р. повідомила, що не включила позивача до переліку вкладників у зв'язку з виявленням обставин, які свідчать про нікчемність договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 008-21504-110215 «Найкращий» від "11" лютого 2015 р. на підставі п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Матеріалами справи підтверджується, що договір, укладений між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", було віднесено до нікчемних згідно з додатком 1 до протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ Дельта Банк" від 15 вересня 2015 р.

За результатами вищевказаної перевірки 16 вересня 2015 р. тимчасовою адміністрацією ПАТ "Дельта Банк" було винесено наказ № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", на підставі якого усі кошти на рахунку позивача були списані.

Задоволення позову суд першої інстанції мотивує тим, що: - позивачем надано документи, які засвідчують набуття ним статусу вкладника; - чинним законодавством не передбачено обмежень щодо перерахунку коштів на депозитні рахунки клієнтів банку від третіх осіб, а посилання відповідача на "дроблення" всупереч ч. 1 ст. 70, ч.2 ст. 71 КАС України не підтверджене жодними доказами.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон №4452-VI), іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України. Отже, під час ліквідації банку вкладники повертають свої кошти не за загальними правилами договору банківського вкладу, а в порядку, передбаченому зазначеним законом.

До спірних правовідносин суд застосовує ту редакцію закону, яка була чинною на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

Разом з тим, згідно ч. 1 - 3 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з такої підстави: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI).

Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів ( ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI)

В силу вимог ч.2 ст. 24 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з п. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Пунктом 6 розд. ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Таким чином: - вкладники банку, що ліквідується мають право на відшкодування коштів за вкладом; - уповноважена особа Фонду формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; - уповноважена особа Фонду протягом процедури ліквідації може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; - відшкодування коштів за нікчемними договорами не здійснюється.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реального вчинення правочину позивач надав копії Договору, Додаткової угоди № 1 до Договору, а також платіжного доручення № 45728158 від 11 лютого 2015 р. про надходження коштів у розмірі 200 000, 00 (двісті тисяч) грн. відповідний вкладний (депозитний) рахунок.

За правилами ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Положеннями ст. 1059 ЦК України визначено, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Наданий позивачем розрахунковий документ засвідчений печаткою та підписом банку. Пунктом 22.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що у разі невиконання переказу коштів банк повертає розрахунковий документ його ініціатору, а тому, відповідно, не засвідчує його.

З огляду на це, наявне в матеріалах справи платіжне доручення підтверджує дотримання письмової форми договору строкового банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» від « 11» лютого 2015 р., свідчить про фактичне надходження коштів відповідно до передбачених цим правочином умов та вказує на набуття позивачем статусу вкладника.

Оскільки базові аргументи відповідача на користь незадоволення позову ґрунтуються на нікчемності договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку цим доводам.

Нікчемність зазначеного договору Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" обгрунтовує у своїх запереченнях наступними твердженнями: - даний договір націлений на штучне викликання у Фонду обов'язку по відшкодуванню коштів з державної казни і підпадає під ознаки нікчемного на підставі п.7. ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI; - кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок грошових маніпуляцій іншого клієнта банку - ОСОБА_5, яка роздробила значну суму коштів на декілька депозитних рахунків, включаючи позивача, з метою створення для себе переваг в отриманні грошової компенсації за вкладом;

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, недійсність якого встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, на який посилається Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" задля спростування чинності Договору, правочини неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо їх умови передбачають надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

У зв'язку з цим колегія суддів звертає увагу, що умовою застосування п.7 ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI для встановлення нікчемності правочину є націленість такого правочину на надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством. Однак, одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду прямо передбачене та встановлене законодавством України (зокрема ст. 26 Закону № 4452-VI).

Отже, посилання Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" на п.7 ч.3 ст.38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання правочину, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», нікчемним.

У своїх запереченнях відповідач також зазначає, що на момент укладення Договору керівникам структурних підрозділів ПАТ «Дельта Банк» вже було відомо про накладення обмежень на здійснення банком певних видів операцій. Ігнорування посадовими особами цих обмежень, на думку відповідача, також вказує про спрямованість Договору на набуття переваг, прямо не встановлених законом.

Однак, вказівка на неправомірність дій посадових осіб банку як на підставу нікчемності правочину є необґрунтованою, оскільки такі обставини не можуть бути самостійною підставою для сумніву в добросовісності позивача при виконанні ним умов договору банківського вкладу.

Відносно посилання на факт «дроблення» колегія суддів зазначає, що відповідачами не надано жодних належних у розумінні ч. 1 ст. 70 КАС України доказів щодо вчинення особою, яка перерахувала кошти позивачу, дій, передбачених ст. 190 КК України (шахрайство), а також причетності позивача до цих дій. Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Приписами ч. 3 ст. 1066 ЦК України встановлено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, дії ОСОБА_5 щодо переказу коштів на рахунок позивача на даний момент можна кваліфікувати лише як банківські операції, які передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, а твердження відповідача з приводу того, що кошти позивачу надійшли внаслідок так званого "дроблення", - лише як оціночне судження.

З приводу твердження Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", що зарахування коштів на рахунок позивача здійснено від імені третьої особи всупереч Правилам банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк", колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 1062 ЦК України встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Додатковою угодою № 1 від "11" лютого 2015 р. до Договору були внесені зміни, якими була передбачена можливість зарахування вкладу з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента.

Відповідно до змісту п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ № 492 від 12 листопада 2003 р., кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Колегія суддів вважає, що у випадку суперечності норм локального ненормативного акту (якими є внутрішні правила банку) нормам закону, пріоритетне значення мають норми закону.

Таким чином, обставини та положення, на які посилається Уповноважена особа ФГВФО на ПАТ "Дельта Банк", не є такими, що спростовують чинність Договору. Натомість, факт набуття позивачем статусу вкладника підтверджується: - договором банківського вкладу і розрахунковим документом, що свідчить про залучення вкладу; - відсутністю доказів стосовно причетності позивача до шахрайства; - відсутністю обставин, передбачених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Уповноваженої особи ФГВФО на ПАТ "Дельта Банк", оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 р. в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 008-21504-110215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у гривнях від 11 лютого 2015 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача включити позивача до переліку вкладників, оскільки перелік вкладників формується один раз.

Протиправність наказу № 813 від 16 вересня 2015 р. в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 008-21504-110215 «Найкращий» від 11 лютого 2015 р. прямо вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2016 р.- без змін.

Керуючись ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді Файдюк В.В.

Карпушова О.В.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Карпушова О.В.

Судді: Файдюк В.В.