Ухвала суду № 68596879, 31.08.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2017 року

справа № 804/3763/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року по справі № 804/3763/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС України форми “Р” від 16.01.2016р. №0000064300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1747052,53 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу з огляду на відсутність правових підстав для нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою, а саме відсутності договору оренди земельної ділянки, який би був укладений між позивачем та власником земельної ділянки. Позивач, не заперечуючи факт користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, вказував на те, що ним правомірно сплачується земельний податок за користування земельною ділянкою у розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду фактично мотивована тим, що оскільки позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, яку було надано в користування на умовах оренди, то зобов’язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку на умовах визначених договором, але не менше ставки, встановленої Податковим кодексом України, і після спливу строку, на який був укладений договір оренди, оскільки у відповідності до приписів ст..33 Закону України «Про оренду землі» такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову

суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що з аналізу положень Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» можливо дійти висновку про те, що оренда землі є видом землекористування, який виникає виключно на підставі договору, а тому обов’язковою умовою для нарахування орендної плати є наявність чинного договору земельної ділянки державної або комунальної власності, оформленого та зареєстрованого відповідно до законодавства. З цих підстав заявник апеляційної скарги, вказуючи на те, що строк дії раніш укладеного договору оренди земельної ділянки сплив, а сторонами не було вчинено дій, які передбачені ст..33 Закону України «Про ренду землі», для поновлення дії договору, то договір оренди земельної ділянки, який за своєю правовою сутністю завжди є строковим, є припиненим, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для нарахування позивачу спірних податкових зобов’язань. Крім цього, позивач звертає увагу на те, що при визначенні податкових зобов’язань з орендної плати, контролюючий орган не прийняв до уваги сплачені підприємством кошти, у вигляді земельного податку, та не зменшив на цю суму нараховані податкові зобов’язання з орендної плати.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС України проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт від 28.12.2015р. №169/28-01-43-14360570.

В Акті перевірки, зокрема, зроблено висновки про порушення підприємством вимог п.287.1 ст.287, п.288.2, п.п.288.5.1 п.288.5, п.288.7 ст.288 ПК України, внаслідок чого банківською установою не нараховувалась та не сплачувалась орендна плата за землю по земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 30, та перебуває у користуванні позивача, внаслідок чого занижено орендну плату за землю за період січень 2013 – грудень 2014 на загальну суму 1397642,02грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення банківською установою вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що в користуванні ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” перебуває означена земельна ділянка, яка після закінчення строку дії договору оренди, укладеного ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” з Дніпропетровською міською радою, продовжує фактично використовуватися банківською установою у власній господарській діяльності, при цьому банк не сплачує встановлену ст.288 ПК України орендну плату за цю земельну ділянку (3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

На підставі акта перевірки, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС України винесено податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 16.01.2016р. №0000064300, яким ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 1747052,53грн., з яких за основним платежем – 1397642,02грн. та за штрафними санкціями – 349410,51грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, яка діяла в періоді, що був предметом перевірки) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У відповідності до ст..1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 зазначеного Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

З огляду на зазначені норми права, які визначають поняття «оренди землі», «орендну плату» та підстави для сплати орендної плати, можливо погодитися з позицією позивача про те, що оренда землі є видом землекористування, який виникає виключно на підставі договору оренди земельної ділянки, а підставою для сплати є договір такої земельної ділянки.

В той же час, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України “Про оренду землі” зокрема передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

За змістом ст. 33 Закону України “Про оренду землі” у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов’язковому порядку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 25.01.2006 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” (Орендар) укладено договір оренди землі (реєстраційний №040610400196 від 24.02.2006р. в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі), згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 30 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:255:0023.

Відповідно до п.1.2 цього Договору цільове використання земельної ділянки за цим договором 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 30.11.2005р. №392/31.

Згідно з п.2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,8287 га.

Згідно п.3.1 Договір укладено строком на три роки.

Відповідно до п.14.1 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Таким чином, трирічний термін дії договору оренди земельної ділянки від 25.01.2006 року (реєстраційний №040610400196 від 24.02.2006р. в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі) закінчився 24.02.2009 року.

Згідно п.3.2, п.3.3, п.3.4 Договору після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Укладання договору оренди на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом його переукладення, державної реєстрації у встановленому порядку.

Згідно з п.7.8 договору повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

Судом встановлено, що після завершення дії договору оренди земельної ділянки від 25.01.2006 року, позивач земельну ділянку не звільнив, за актом приймання - передачі орендодавцю земельну ділянку не передав та продовжував нею користуватися у власних потребах. Двічі (16.10.2009р. та 15.08.2013р.) звертався до орендодавця з проханням продовжити договірні відносини, при цьому, письмового заперечення від орендодавця щодо подальшого використання земельної ділянки не отримував.

З огляду на встановлені обставини та приписи чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач продовжує користуватися земельними ділянками відповідно до умов договору оренди, проти чого не заперечує і орендодавець, а тому у відповідності до приписів ст. 33 Закону України “Про оренду землі” відповідний договор вважається таким, що поновлений на тих самих умовах і на той самий строк, у зв’язку з чим податковим органом було правомірно донараховано податкові зобов’язання з орендної плати за землю та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

При цьому, на думку колегії суддів, сам факт не укладення додаткової угоди до договору оренди, приймаючи до уваги вище встановлені обставини справи, не можуть свідчити про відсутність обов’язку у позивача сплачувати орендну плату за земельну ділянку, яка була надана в користування на підставі договору оренди та після спливу строку дії якого, позивач продовжує нею користуватися.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що при визначенні податкових зобов’язань з орендної плати, контролюючий орган не прийняв до уваги сплачені підприємством кошти, у вигляді земельного податку, та не зменшив на цю суму нараховані податкові зобов’язання з орендної плати, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки земельний податок та орендна плата за земельні ділянки є різними формами такого загальнодержавного податку як плата за землю, у зв’язку з чим встановлений факт сплати позивачем земельного податку не є підставою для зменшення податкових зобов’язань з орендної плати за земельну ділянку, у зв’язку з чим вказані обставини не можуть свідчити про необґрунтованість оскарженого податкового повідомлення-рішення. Питання повернення надміру (безпідставно) сплачених грошових коштів повино вирішуватися платником в іншому порядку, а не шляхом пред’явлення до контролюючого органу вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, яке стосується іншого виду податкових зобов’язань, відмінного від земельного податку.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року по справі № 804/3763/16 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 04.09.2017р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк