Постанова № 68596594, 30.08.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 р. № 820/2602/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю: представника позивача - Носова К.В.,

представника відповідача - Мосійчука Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 15.06.2017 р. № 0001541202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі помилкових висновків акту камеральної перевірки, які зроблені за рахунок довільного трактування положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень (т. 7 а.с. 5-6), просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачем невірно сформована сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування у декларації з ПДВ за звітний (податковий) період березень 2017 року. А саме, заявлена до відшкодування сума податку складається із сум від'ємного значення ПДВ, які виникли не у звітному періоді (тобто березні 2017 року), а у попередніх податкових (звітних) періодах (серпень 2016 року - березень 2016 року).

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд", пройшов передбачену законодавством України процедуру державної реєстрації та набув статусу юридичної особи (зареєстровано в якості юридичної особи, згідно свідоцтва про державну реєстрацію, номер запису про реєстрацію: від 03.04.1995 р. № 14801070016041176); включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та організацій України з ідентифікаційним кодом - 3581836. Знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) з 04.04.1995 року за № 20, станом на дату складання акту перебувало на обліку в Слобожанській ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 62052, Харківська область, Краснокутський район, с. Сонцедарівка, вул. Хімічна, б. 2.

ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.03.2011 року за № 100321569, індивідуальний податковий номер 35818320173.

Судом встановлено, що 20.04.17 позивачем була подана декларація по ПДВ за звітний (податковий) період березень 2017 року, яка містить рішення про відшкодування ПДВ у розмірі 2554121,0 грн. на розрахунковий рахунок платника у банку. Разом із декларацією були подані додатки, зокрема, Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток «Д3») та Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток «Д4»).

Показники зазначеної декларації були перевірені відповідачем, про що 19.05.17 складений акт про результати камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за березень 2017 року від 19.05.17 №3874/20-40-12-02-26/3581836 (надалі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 20-27).

За матеріалами справи судом встановлено, що акт перевірки містить висновок про порушення підприємством позивача п. 201.1, п. 200.4 ст. 200 Кодексу, підпункту 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.16 №21, в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2017 року у розмірі 348585,17 грн.

За висновками акту перевірки контролюючим органом 15.06.17 прийняте податкове повідомлення-рішення №0001541202, яким позивачу донараховані податкові зобов'язання у сумі 348585,17 грн., оскільки, як вважає податковий орган, у підприємства позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування ПДВ саме у такому розмірі (т.1 а.с. 28).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 19.05.17 №3874/20-40-12-02-26/3581836, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

По суті позовних вимог суд зазначає, що такі регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення). Зокрема, порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначені статтею 200 Кодексу.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Процедура заповнення податкових декларацій з податку на додану вартість визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 зі змінами та доповненнями.

Підпунктом 5 п. 5 розд. V вказаного Порядку визначено, що сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з ПДВ (далі - декларація)), відображається у рядку 21 декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

У складі податкової декларації з ПДВ подаються передбачені Порядком № 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) (п. 9 розд. ІІІ Порядку № 21).

Відповідно до підпункту 4 п.5 Розділу V Порядку №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 29.01.2016 №159/28289 (зі змінами та доповненнями) платники податку, які відповідно до ст.200 розділу V ПК України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації додаток 3 (Д3) та додаток 4 (Д4).

Згідно ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

У разі якщо за результатами звітного (податкового) періоду податковий кредит платника перевищує його податкові зобов'язання, у платника формується від'ємне значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду, яке відповідно до пункту 200.4 статті 200 Кодексу може бути зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно Порядку №21 сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається у Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)».

Так, згідно Порядку, сума від'ємного значення по рядку 21 повинна дорівнювати показникам Додатка 2 по рядку «Усього».

На підставі пп. 14.1.115 ст.14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - сума коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нарахованої суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки підтверджено, що сума від'ємного значення податку (2 554121,0 грн.), яка заявлена позивачем до відшкодування, фактично сплачена у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам та до Державного бюджету України. Сума податку, заявлена до відшкодування (2554121,0 грн.), не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість, сформована у повній відповідності до вимог п. 200.1, 200.4 ст. 200 Кодексу.

Щодо заперечень відповідача з приводу формування суми ПДВ до відшкодування за рахунок коригування податкових зобов'язань попередніх податкових звітних періодів, суд зазначає наступне.

Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлений ст. 192 Кодексу, відповідно до якої якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 192.1 ст. 192 Кодексу).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної (п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Кодексу).

Наявним в матеріалах справи Актом перевірки позивача встановлено, що позивач зменшував суми податкових зобов'язань за податкові звітні періоді серпень, грудень 2016 року, січень-лютий 2017 року, на підставі належним чином зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригувань.

Актом перевірки не встановлено, що від'ємне значення податку на додану вартість у позивача протягом серпня 2016 року - лютого 2017 року виникло виключно через коригування податкових зобов'язань. Коригування податкових зобов'язань у бік їх зменшення має вплив на розмір від'ємного значення податку, натомість, суд зазначає, що відшкодуванню підлягає від'ємне значення в частині податку, яка фактично сплачена постачальникам. За результатами податкового звітного періоду березня 2017 року позивач задекларував від'ємне значення податку у сумі 4297361,0 грн., з якої до відшкодування було заявлено суму податку (2554121,0 грн.), яка фактично була сплачена постачальникам та яка, за даними акту перевірки, не перевищує, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (4 337392,8 грн.).

Стосовно доводів відповідача, що заявлена до відшкодування сума податку має складатись із сум від'ємного значення ПДВ, які виникли виключно у звітному періоді, а не у попередніх податкових (звітних) періодах, суд зазначає наступне.

Пунктом 102.5 ст. 102 Податкового Кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, платник податку самостійно приймає рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, про що подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Однак право на заявлення такої суми до бюджетного відшкодування обмежено строком давності у 1095 днів, що настають за днем отримання права на таке відшкодування. При цьому такий строк не поширюється на правовідносини, що виникли з приводу формування платником суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яке може бути заявлено до бюджетного відшкодування за визначених Кодексом умов.

Суд зазначає, що положення податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не містять будь-яких обмежень щодо строків перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду та можуть бути заявлені до відшкодування із Державного бюджету.

У відповідності до положень Листа ДФС від 22.07.2016 №24830/7/99-99-15-03-02-17 "Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість" податкові органи зобов'язані забезпечити його врахування під час прийняття звітності, проведення масово-роз'яснювальної та контрольно-перевірочної роботи і адміністративного оскарження.

До матеріалів справи представником позивача надані копії податкових накладних, які формували податковий кредит за: серпень 2016р. (т. 7 а.с.12-248; т.8 а.с. 1-230; т. 9 а.с. 1- 193; т. 10 а.с.1 - 111), грудень 2016 р. (т.1 а.с. 42- 131; т. 4 а.с. 1-250), січень 2017 р. (т. 5 а.с. 1- 250; т. 6 а.с. 1 -250), лютий 2017 р. (т.2 а.с. 1-250; т. 3 а.с. 2-200), а також відповідні реєстри податкових накладних.

Судом встановлено, що підприємство позивача правомірно сформувало податковий кредит у серпні, грудні 2016 року та у січні-лютому 2017 року, що також відповідає методиці, що міститься в Листі ДФС від 22.07.2016 №24830/7/99-99-15-03-02-17. У відповідності до цього листа у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (ДЗ) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від'ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом.

З огляду на викладене, суд не погоджується із правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 15.06.2017 р. № 0001541202, яке винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд".

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд"( код ЄДРПОУ 03581836, вул. Хімічна,2, с. Сонцедарівка, Краснокутський район, Харківська область, 62052) у розмірі 5228,78 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять вісім гривень 78 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 вересня 2017 р.

Суддя Заічко О.В.